25 квітня 2024 рокуСправа №215/2603/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькій І.О. в адміністративній справі №215/2603/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 серпня 2022 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.07.2022 року за вх.№868 ініціювати прийняття рішення до правового порядку ст.144 Конституції України, ст.13 Закону України «Про соціальні послуг», Постанови КМУ від 06.10.2021року №1040 та зобов'язати виконати таку процедуру;
- встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.07.2022 року за вх.№868, яка виявилася у хибних висновках при законних підставах і умовах включити сина, ОСОБА_2 , до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійні основі особі з інвалідністю, та зобов'язати виконати таку процедуру;
- встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.07.2022 року за вх.№868, протягом двох робочих днів після отримання цієї заяви надсилати письмове повідомлення ОСОБА_1 , про вибір ОСОБА_2 його для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю, визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю, та зобов'язати виконати таку процедуру.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року по справі №215/2603/22 адміністративну справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2022 року справу передано на розгляд судді Лозицькій І.О.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №160/2603/23 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року відкрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправною діяльності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради за результатом розгляду заяви від 19.09.2022 р. вх.868, яка виявлена у хибних висновках при законних підставах і умовах включити сина, ОСОБА_2 до переліку осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі з інвалідністю та зобов'язати виконати таку процедуру, в адміністративній справі № 215/2603/22. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовної заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради щодо встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.07.2022 року за вх.№868 ініціювати прийняття рішення до правового порядку ст.144 Конституції України, ст.13 Закону України «Про соціальні послуг», Постанови КМУ від 06.10.2021року №1040 та зобов'язати виконати таку процедуру; встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.07.2022 року за вх.№868, яка виявилася у хибних висновках при законних підставах і умовах включити сина, ОСОБА_2 , до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійні основі особі з інвалідністю, та зобов'язати виконати таку процедуру; встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.07.2022 року за вх.№868, протягом двох робочих днів після отримання цієї заяви надсилати письмове повідомлення ОСОБА_1 , про вибір ОСОБА_2 його для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю, визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю, та зобов'язати виконати таку процедуру.
19 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді.
В обґрунтування заяви про відвід позивач зазначає, що у судді завжди не гаразд з доброзичливістю, увагою, гарантії ст. 46 Конституції України не захищає, а тому йому не можна довіряти. А також і судді який не вказує дату підписання позову, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного з посиланням на норми права, не відкриває судове провадження за правилами загального позовного провадження, не зобов'язав відповідача виконати вимоги змісту принципу правової визначеності і верховенства права. Суддя не зважає, що відзив підписаний особою, яка не надала свої повноваження і не виконала вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя відмовляється призначити розгляд судового провадження за правилами загального позовного провадження і витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та саме це доводить про його зацікавленість в кінцевому результаті. Таке свавілля судді в правовій державі не припустимо. Саме суддя створює штучні перешкоди для повернення відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України відзиву з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призводить до відмови у позові, порушенню п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захисту дійства установи, яка накоїть ще багато лиха і це, безумовно, має правове значення до виникнення підстави для відводу судді. Суддя створює штучні перешкоди для виконання своїх обов'язків, перевищує владу та службові повноваження, навмисно затягує строку розгляду позову, не надав ухвали про відкриття провадження, використовує диктатуру судової влади, абстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призведе до результату розгляду позову, в якому прямо заінтересована суддя. Вказує на перевищення влади, службових повноважень, затягнення строку розгляду, особистий інтерес, на використання можливостей для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви неповернення відзиву, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 167 та ст. 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить зважати на свої сумніви про неупередженість, необ'єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосудді і об'єктивності та неупередженості розгляду позову. Довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів, щодо неупередженості суду та виконання принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства, принципу правової визначеності і верховенства права. саме ці заперечення повинні бути взяті судом до уваги при розгляді цієї заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді головуючого судді у адміністративній справі №215/2603/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії необґрунтованою, передано матеріали адміністративної справи №215/2603/22 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
У зв'язку з автоматизованим розподілом 24 квітня 2024 року заява про відвід була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькій І.О. у адміністративній справі №215/2603/22 у порядку письмового провадження.
При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді, суд виходить з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Із системного аналізу підстав, які наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, такі обставини мають бути доведеними.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуха проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Проте, відповідно частині 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Застосовуючи вищевказані положення до обставин цієї справи, здійснюючи надання зазначеним в заяві про відвід фактам правової оцінки, суд зазначає наступне.
Так, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу.
Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Таким чином, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними, про це вже зазначено судом. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналізуючи зміст заяви та обставини, на які посилається позивач, суд робить висновок, що такі не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами.
Отже, при розгляді заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькій І.О. в адміністративній справі № 215/2603/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, не віднайшли свого підтвердження обставини, які викликають чи можуть викликати сумнів у об'єктивності судді Лозицької І.О. та у упередженості щодо позивача, прихильності до відповідача.
Відтак, підстави, передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицької І.О. у даній справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькій І.О. в адміністративній справі № 215/2603/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Адміністративну справу №215/2603/22 передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Н.В. Боженко