24 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2651/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кушнірук Юлія Петрівна до Держави Україна в особі Волинської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Держави Україна в особі Волинської обласної прокуратури з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті заробітної плати за період з 11.09.2020 по 09.02.2024 у порядку та в розмірах, передбачених ч.ч. 2-5, 7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;
2) зобов'язати нарахувати заробітну плату за період з 11.09.2020 по 09.02.2024 у порядку та в спосіб, визначений ч.ч. 2-5, 7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;
3) зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за період з 11.09.2020 по 09.02.2024 в розмірі 2 358 757 грн 12 коп. з утриманням обов'язкових платежів до бюджетів, а також з врахуванням виплат, які були здійснені за вказаний період часу при здійсненні виплати заробітної плати (позовна вимога 3);
4) зобов'язати відповідача здійснити за період з 11.09.2020 по 09.02.2024 перерахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги та лікарняних у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, з врахуванням розміру посадового окладу позивача - прокурора обласної прокуратури згідно з ч.ч. 2-5, 7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в органах прокуратури трудова діяльність охоплює період з 30.11.1999 по 09.02.2024. Зокрема, з 13.06.2017 по 09.02.2024 працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області.
Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 за №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11.09.2020.
В період з 11.09.2020, часу початку роботи Волинської обласної прокуратури, по жовтень 2023 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, виходячи з посадового окладу прокурора прокуратури області, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №505. При цьому, взятий за основу розмір посадового окладу є меншим, ніж визначений положеннями статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Після 13.09.2023 заробітна плата нараховувалась та виплачувалась з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(II)/2023, однак у меншому розмірі, ніж визначено приписами статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що зазначений розрахунок та, відповідно, виплата заробітної плати здійснені з порушенням вимог діючого законодавства. Розмір та порядок виплати заробітної плати прокурора врегульовано положеннями Закону України «Про прокуратуру».
Згідно частини першої статті 81 вказаного Закону визначено, що: «Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами».
Частиною другої статті 81 Закону визначено структуру заробітної плати прокурора, яка складається з посадового окладу, премій та надбавок, зокрема за вислугу років.
Також вказаною нормою права визначено, що посадові оклади прокурорів обласної прокуратури установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом 1,2.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2021 року - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Крім цього, з огляду на наявність у позивача вислуги років трудової діяльності в органах прокуратури, позивач за вказаний період часу володіє правом на отримання надбавки за вислугу років в розмірі 30%.
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем здійснено нарахування та виплату заробітної плати в розмірі, суттєво меншому, всупереч вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру». З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що підстави для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, за відсутності рішення про успішне проходження атестації та переведення на посаду в новостворену/оновлену прокуратуру, у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №505, відсутні.
Зауважив, що ОСОБА_1 успішно атестацію не пройшов, про що й сам зазначає у позовній заяві. Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 08.02.2024 №112к його звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області та органів прокуратури з 09.02.2024 за власним бажанням.
Позивач не був прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому до спірних правовідносин в період з 11.09.2020 до 12.09.2023 належить застосовувати приписи абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505.
Крім того, ураховуючи, що Рішенням №6-р/2020 норми Закону №113-IX не визнано неконституційними, вказані норми були чинними, а отже оплата праці прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур продовжувала здійснюватися відповідно до Постанови №505.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 у справі №8-p(IІ)/2023 (далі - Рішення №8-р(II)/2023) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-1X, яке передбачало, що на зазначений період оплата працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505.
Вказана норма втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №8-р(IІ)/2023, тобто з 13.09.2023. Таким чином, лише Рішенням №8-р(IІ)/2023 визнано неконституційною норму Закону №113-IX щодо оплати праці прокурорів на період проходження атестації до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури відповідно до Постанови №505, а не статті 81 Закону №1697-VII.
Представник відповідача вказав, що після постановлення Конституційним Судом України Рішення №8-р(ІІ)/2023 позивачу виплата заробітної плати здійснювалась відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується наданими позивачем відомостями про отриману за цей період заробітну плату.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про здійснення йому за період з 11.09.2020 по 09.02.2024 перерахунку та виплати компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги та лікарняних у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з урахуванням розміру посадового окладу ОСОБА_1 , як начальника відділу обласної прокуратури згідно з ч. ч. 2 - 5, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» представник відповідача вказав, що вона є похідною від перших позовних вимог.
Крім цього, ОСОБА_1 не перебував на посаді начальника відділу прокуратури у період з 11.09.2020 по 09.02.2024, а був прокурором відділу прокуратури області.
Наданий позивачем у позовній заяві розрахунок 2358757,12 грн належної заробітної плати є необґрунтованим через те, що заробітну плату до 13.09.2023 ОСОБА_1 отримував згідно постанови КМУ №505, а у подальшому відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Однак, у розрахунку вказану обставину позивач не вказує, факт отримання заробітної плати за цей час ним не заперечується і підтверджується наданими додатками до позовної заяви.
Щодо виплати надбавки за вислугу років зазначив, що з урахуванням закріпленого у Рішенні №8-р(II)/2023 твердження про те, що гарантії прокурорів вимагають забезпечення на рівні з гарантіями суддів, нарахування прокурорам до атестації заробітної плати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII здійснюється з розрахунку посадового окладу прокурора без надбавок за вислугу років, як це передбачено для суддів на період, коли вони не відправляють правосуддя. З врахуванням вищевикладеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Представником позивача було подано до суду клопотання про залучення співвідповідачів у даній справі, а саме: Верховну Раду України та Державну казначейську службу України, обґрунтоване наступним.
За відсутності спеціального закону, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, а також те, що положення ч. 3 ст. 152 Конституції України підлягають застосуванню, як норми прямої дії, особою, яка повинна відшкодувати завдану шкоду, є орган, який прийняв законодавчий акт, який визнаний неконституційним у встановленому законом порядку. Представник позивача вважає, що наявні підстави залучити у справі в якості співвідповідача Верховну Раду України.
Крім того, при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути, як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Представник позивача просила залучити у справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України.
Щодо клопотання про залучення співвідповідачів: Верховну Раду України та Державну казначейську службу України. Суд при вирішенні даного спору виходить з того, що предметом позову є саме недоотримана, на думку позивача (як працівника), частина заробітної плати у трудових відносинах з Волинською обласною прокуратурою (як працедавцем), а відтак, суд не вбачає підстав для залучення співвідповідачів у даній справі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що у період з 30.11.1999 по 09.02.2024 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з прокуратурою Волинської області. Зокрема, з 13.06.2017 по 09.02.2024 працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області.
Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 08.02.2024 №112к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області та органів прокуратури з 09.02.2024 за власним бажанням.
В період з 11.09.2020, часу початку роботи Волинської обласної прокуратури, по жовтень 2023 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, виходячи з посадового окладу прокурора прокуратури області, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №505. При цьому, взятий за основу розмір посадового окладу менший, ніж визначений положеннями статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Після 13.09.2023 заробітна плата нараховувалась та виплачувалась з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(II)/2023, однак у меншому розмірі, ніж визначено приписами статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Вважаючи свої права порушеними позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).
Частина перша статті 7 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) передбачала, що систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно зі статті 10 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 81 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2.
Частина перша статті 7 Закону №1697-VII (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно зі статті 10 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура. Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі обласної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи. Утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.
Згідно з приписами частиною сьомою статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина дев'ята статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 89 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Статтею 90 Закону №1697-VII (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до статей 8, 13 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та ч.1 ст.10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
За приписами ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, які набрали чинності з 01.01.2015) установлено, що норми і положення ст. 81, ч.ч. 16, 17, 18 ст. 86, п.п. 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.п. 1, 2 і 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі Постанова №505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-7; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Абзацами 1 та 3 п.3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Указаний Закон є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня Конституційним Судом України цього Рішення.
Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу не нарахування та не виплати заробітної плати позивачу у період з 11.09.2020 по 09.02.2024 у порядку та розмірі, передбаченому статтею 81 Закону №1697-VII.
Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505.
Водночас ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні, окружні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
При цьому, положеннями п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи не проходження атестації.
Отже, прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-IX.
Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 стосується приписів ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні ст. 131-1 Основного Закону України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нового змісту - з функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування ст. 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ у цій справі, пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Так, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанови Кабінету Міністрів України №505.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 11.09.2020 по 09.02.2024 не був прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абз. 3 п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505.
Таким чином, правові підстави для виплати позивачу заробітної плати з урахуванням посадового окладу визначеного, відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, за період з 11.09.2020 по 09.02.2024 відсутні.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 (справа №3-80/2022) яким визначено, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону У країни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, то дія цього підпункту втратила чинність 13.09.2023.
Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.
Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що Конституційний Суд України може самостійно визначати строк втрати чинності актом (його окремими положеннями).
За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, яке не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволення позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Держава Україна в особі Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915)
Суддя В.В. Дмитрук