м. Вінниця
25 квітня 2024 р. Справа № 120/6583/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник Головного управління ДПС у Вінницькій області зазначив, що за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальному розмірі 14700,50 грн., яка нею у добровільному порядку не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою суду від 05.06.2023 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2023 року вказану ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду, матеріали якої надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду 22.11.2023 року.
Враховуючи, що відповідачем у даній позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, судом на підставі частини 3 статті 171 КАС України зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Згідно отриманої 01.12.2023 року відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області, судом встановлено місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06.12.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.
18.04.2024 року до суду надійшов відзив, в якому відповідачем наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що усі податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, на підставі яких ГУ ДПС у Вінницькій області обґрунтовує свої позовні вимоги, направлялися на адресу платника: АДРЕСА_2 . Проте такі рішенні ОСОБА_1 не отримувала, позаяк з 1994 року зареєстрована за іншою податковою адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином відповідач вважає, що визначені за цим позовом податкові зобов'язання не можна вважати узгодженими, у зв'язку з чим в контролюючого органу відсутні підстави для їх стягнення в судовому порядку.
Щодо податку на нерухоме майно, відповідач вказує, що належна їй квартира по АДРЕСА_3 була відчужена нею 17.02.2017, що підтверджується договором дарування квартири.
Також відповідача зазначає, що є незрозумілим за яке саме нежитлове приміщення податковий орган нараховує податкові платежі, оскільки належні відповідачу нежитлові будівлі у вказаний період не були об'єктами оподаткування. Відтак, на думку відповідача, матеріали позовної заяви не містять обґрунтованих даних, на підставі яким можливо було б перевірити обґрунтованість та правомірність нарахування платнику податку на нерухоме майно.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі за текстом Податковий кодекс України).
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу, відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 14700,50 грн., яка складається з наступних платежу податок на нерухоме майно 14700,50 грн. - основний платіж:
Податковий борг виник в результаті не сплати відповідачем донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку, податковим повідомленням-рішенням № 0052188-5202-0226 від 08.05.2018 року, № 0030757-5206-0226 від 06.05.2019 року, № 0135377-5206-0226 від 19.05.2020 року, № 0761235-2407-0226 від 09.06.2021 року, № 0830299-2407-0226 від 25.07.2022 року.
Згідно пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
За приписом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 цього Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
У відповідності до пункту 58.1, 58.3 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Контролюючим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом винесення та направлення на адресу відповідача податкового повідомлення-рішення № 0052188-5202-0226 від 08.05.2018 року, № 0030757-5206-0226 від 06.05.2019 року, № 0135377-5206-0226 від 19.05.2020 року, № 0761235-2407-0226 від 09.06.2021 року, № 0830299-2407-0226 від 25.07.2022 року та податкової вимоги № 14051-50 від 04.03.2019 року.
Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що ні згадані вище податкові повідомлення-рішення, ні податкова вимога нею не були отримані, позаяк такі документи направлялися позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , за якою вона не знаходиться, так як з грудня 1994 року зареєстрована за іншою адресою по АДРЕСА_1 . Тобто відповідач вважає, що недотримання контролюючим органом порядку направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги є свідченням того, що визначені у таких рішеннях податкові зобов'язання не набули статусу узгоджених, а тому не можуть вважатися податковим боргом.
Однак суд не приймає до уваги відповідні доводи відповідача, оскільки з матеріалів справи прослідковується отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0052188-5202-0226 від 08.05.2018 року та № 0135377-5206-0226 від 19.05.2020 року за адресою по АДРЕСА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Втім, отримані відповідачем податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались.
В контексті вказаного, суд звертає увагу, що порядок листування з платником податків встановлено ст. 42 ПК України.
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Отже, із наведених правових приписів слідує, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги направляються платнику податків за його податковою адресою, наявною в контролюючого органу.
Доводи відповідача про те, що вона ніколи не проживала за наявною в контролюючого органу податковою адресою спростовуються рекомендованими повідомленнями про вручення податкових повідомлень-рішень, з яких прослідковується їх отримання відповідачем особисто.
Оскільки зазначені вище податкові повідомлення-рішення та вимога не втратили юридичної сили, у контролюючого органу не виникало обов'язку повторного надіслання податкової вимоги платнику податків.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом адміністративного або судового оскарження податкової вимоги, доказів самостійної сплати податкового боргу матеріали справи також не містять, а відтак сума заборгованості є узгодженою та підлягає сплаті.
Також, з огляду на викладене, суд критично оцінює посилання відповідача на продаж об'єкта нерухомого майна, як на підставу для відмови у задоволенні даного позову, адже відповідні обставини лише свідчать про її незгоду із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, однак, відповідні рішення не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 14700,50 грн, відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості або скасування податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник борг, на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 14700,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот гривень п'ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Суддя Чернюк Алла Юріївна