Справа №:755/13637/21
Провадження №: 9
"25" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н. О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
з участю сторін:
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, Макарівської селищної ради Київської області про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.
Представником відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позову без розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання свого представника
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Суд, заслухавши клопотання представника відповідача, думку відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивач вісім разів не з'явилась в судове засідання.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2023 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2022 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Після повернення справи з Київського апеляційного суду справу передано в провадження судді 07.04.2023року.
Судом призначено підготовче судове засідання на 27.04.2023 року.
24.04.2023 року до суду надійшла від позивача заява про відвід судді. Ухвалою суду від 24.04.2023 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано на розгляд в порідку ч.1 ст. 33 ЦПК України. Ухвалою суду від 26.04.2023 року у задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.
В судове засідання 27.04.2023 року позивач не з'явилась, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (т.2 а.с.173). Відкладено судове засідання на 25.05.2023 року.
18.05.2023 року позивачем подано апеляцію на ухвали про відмову в зволенні заяви про відвід. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.05.2023 року апеляційну скаргу позивача повернуто.
Після повернення справи з Київського апеляційного суду судом викликано сторін в судове засідання на 05.07.2023 року про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.7)
04.07.2023 року до суду надійшла від позивача заява про відвід судді. Ухвалою суду від 05.07.2023 року заяву про відвід залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 05.07.2023 року судом частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для виклику в судове засідання позивача на 01.08.2023 року.
В судове засідання 01.08.2023 року позивача не з'явилась.
Ухвалою суду від 01.08.2023 року судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для виклику в судове засідання позивача на 03.10.2023 року.
31.07.2023 року позивачем подано апеляцію на ухвалу про залишення заяви про відвід без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.11.2023 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Після повернення справи з Київського апеляційного суду судом викликано сторін в судове засідання на 23.01.2024 року. про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлялася належним чином.
27.11.2023 року до суду надійшла від позивача заява про відвід судді. Ухвалою суду від 29.11.2023 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано на розгляд в порідку ч.1 ст. 33 ЦПК України. Ухвалою суду від 01.12.2023 року у задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.
В судове засідання 23.01.2024 року позивач не з'явилась, судом відкладено підготовче засідання для повторного виклику в судове засідання позивача на 22.02.2024 року.
В судове засідання 22.02.2024 року вперше з'явилась позивач.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті та встановлено графік проведення судових засідань: 04.04.2024 року, 11.04.2024 року, 18.04.2024 року, 25.04.2024 року. Позивача про дні проведення судових засідань повідомлено в суді під розписку (т.3 а.с.160).
В судові засідання призначені на 04.04.2024 року, 11.04.2024 року, 18.04.2024 року, 25.04.2024 року позивач, будучи належним чином повідомленою, жодного разу не з'явилась.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що починаючи з першого судового засідання, яке було призначено на 21.10.2021 року, і по 25.04.2024 року позивач з'явилась лише в одне судове засідання.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотання про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.
Заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду на даний час не надходило. Тому не має підстав для розгляду справи по суті у відсутність позивача. Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв'язку із положенням статті 223 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача в разі якщо він повідомив про причини неявки які судом визнані поважними (пункт 3 частини 2). При повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
З огляду на зазначене, вбачається, що позивач, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань, повторно не з'явилась в судове засідання та не надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою п. 10 ч. 2 статті 2 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа №310/12817/13 провадження №61-36375св18) суд прийшов до висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вищевикладених обставин, суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивача щодо виконання нею свого обов'язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за її відсутності, вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Норми частини п'ятої статті 223, як і норми статті 257 ЦПК України є імперативними, тобто, за наявності підстав, визначених у частині першій статті 257 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
На це вказує використання законодавцем в зазначених нормах права словосполучень «суд залишає позовну заяву без розгляду», «суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду», тобто йдеться про обов'язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов'язкове постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.
Виходячи з мовленнєвого (текстового, граматичного) аналізу частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, законодавцем в них не застосовано терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», які б могли вказувати на наявність в суду таких дискреційних повноважень при вирішенні питання про залишення позовну без розгляду за умов повторної неявки позивача.
У вказаній нормі Закону міститься лише один виняток, який полягає в тому, що за умов повторної неявки належним чином повідомленого позивача у судове засідання, справу може бути розглянуто, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, Макарівської селищної ради Київської області про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно слід залишити без розгляду.
При цьому, суд зазначає, що залишення заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з даною заявою.
За таких обставин, керуючись ст. 128, 130,158, 223, 257, 259, 260 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, Макарівської селищної ради Київської області про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу право повторно звернутися до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 25.04.2024 року.
Суддя Н.О.Яровенко