Номер провадження 3/754/2094/24
Справа №754/4443/24
Іменем України
25 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Соловйов Олег Леонідович, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово безробітного, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом серії ГП №522788 від 10.03.2024, ОСОБА_1 10.03.2024 о 01:16 год. по пр-ту Броварському КП502 у м.Києві, використовуючи ТЗ BMW 520 днз НОМЕР_1 надавав послуги таксі з перевезення пасажирів (2 людини) без оформленої ліцензії передбаченої п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
У судове засідання захисником ОСОБА_1 - адвокатом Стрілець Ю.П. подано заяву за змістом, якої заперечується провина водія у вчинення правопорушення. Звернуто увагу, зо ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, не отримує прибутку з надання послуг пов'язаних із перевезенням пасажирів. Заперечив систематичність дій, як ознаку підприємницької діяльності, знаходження людей в салоні автомобіля, пояснив, разовим характером перевезення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши правову позицію сторони захисту, суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст.164 КУпАП встановлена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Отже, диспозиція цієї частини статті 164 КУпАП є бланкетною, тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, в тому числі на такий вид робіт, як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів в режимі таксі.
Проте суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та не отримував ліцензії чи ліцензійної картки на здійснення певної господарської діяльності.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності є систематичність її здійснення.
Згідно ч.2 ст.19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.
Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. згідно ст. 3 поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. визначено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Так, ліцензуванню, серед іншого, підлягає перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
З роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» вбачається, що під здійсненням особою, не зареєстрованою, як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, аналіз викладеного дає підстави дійти висновку, що систематичною вважається діяльність у разі, коли подібні дії, а саме: надання послуг по перевозці пасажирів здійснюються протягом календарного року більше трьох разів. У такому випадку громадяни зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємництва та отримати відповідну ліцензію на здійснення такого виду господарської діяльності, в протилежному випадку настає відповідальність за ч. 1 ст.164 КУпАП.
В адміністративному матеріалі, який надійшов до суду, відсутні докази того, що ОСОБА_1 , регулярно (не менше 3 рази протягом року) здійснював пасажирські перевезення, за які отримував прибуток. Також, в описовій частині протоколу не зазначено, точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладені дані, за яким маршрутом та кому саме надавав послуги з перевезення, відсутні відомості про дохід отриманий з перевезення пасажирів. Таким чином, протокол взагалі не містить доказів щодо ведення ОСОБА_1 господарської діяльності з перевезення пасажирів.
Санкція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає накладення штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої, проте до матеріалів справи не надані докази про вилучення виручки, одержаної від перевезення пасажирів.
Крім того, додані докази не дають можливості дійти висновку про те, що ОСОБА_1 особисто здійснював господарську діяльність, оскільки матеріали справи не містять відомостей про факти перевезення ним пасажирів протягом календарного року, а також про жодного пасажира, яким нібито було отримано особисто від ОСОБА_1 послуги з перевезення в протоколі не вказано.
Опитані працівниками поліції, пасажири автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_3 показів з приводу оплати послуг водієві таксі, не надали, зазначивши лише про обумовлену вартість поїздки.
Суд вважає, що жодних допустимих доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, надаючи послуги з перевезення пасажирів матеріали справи не містять. Отже, можна зробити висновок про те, що відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, встановлювати місце його вчинення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП (в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії та дозвільних документів) може бути лише суб'єкт господарювання, а в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України, належні, достатні та допустимі докази того, що він здійснював 10.03.2024 саме господарську діяльність пов'язану із наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик без ліцензії та дозвільних документів відсутні, а відтак і не доведено порушення здійснення господарської діяльності без державної реєстрації виду господарської діяльності та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, а тому суддя вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 2, 7, ч.1 ст. 164, 247, 254, 256, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту винесення.
Суддя О.Л. Соловйов