Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2067/24
24.04.2024 року м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області А.А.Надопта, розглянувши в залі суду м.Виноградів адміністративну справу, яка надійшла з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України,
за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147999 від 07.03.2024р. громадянин ОСОБА_1 06.03.2024р., о 11.55 годині, прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 5500 метрів від державного кордону України в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 , який спільно з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України», а відтак його дії були кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Будучи належними чином повідомленим про час та місце розгляду справи у суді, в тому числі судовою повісткою, через СМС- повідомленя, а також через оголошення на Офіційному Веб-сайті Виноградівського районного суду ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, рухом справи не цікавився, клопотання про причини неявки до суду та відкладення розгляду справи не заявляв, а тому суд, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989р. про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Окрім цього, при розгляді справи суд бере д о уваги і заяву та клопотання представника ОСОБА_1 адвоката І.І.Штеця, який просив справу розглянути у їх відсутності, при цьому вказав, що провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адмінправопорушення не визнають та просив суд провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях останього складу адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам частини першої статті 256 КУпАП, зазначений протокол є неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат із прив'язкою до місцевості, також не вказано в протоколі і конкретний пункт пропуску, поза межами якого він нібито намагався перетнути кордон. Із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону та яким чином та способом він намагався перетнути кордон, а відтак не вбачається за можливе встановити у чому полягає, спроба перетину ним державного кордону, оскільки відсутня схема із зазначенням конкретного місця вчинення правопорушення.
При цьому, ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 саме на спробу перетину кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, суду не надано. Також додані до протоколу рапорт, протокол затримання в розумінні ст.251 КУпАП, не можуть вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки працівники прикордонної служби є зацікавленими особами.
Отже, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістомвказаної норми закону,провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, всупереч доводам його захисника ОСОБА_7 ,- є обгрунтованим, а зміст протоколу про адмінправопорушення відповідає вимогам, передбаченими ст.256 КУпАП, оскільки в ньому наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ним цього адміністративного правопорушення, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом дана юридична оцінка.
Так, даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147999 від 07.03.2024р., який є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів у справі, і яким встановлено, що 06.03.2024р., о 11.55 годині, прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 5500 метрів від державного кордону України в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 , який спільно з іншими громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб, чим ОСОБА_1 порушив ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України», а відтак його дії військовослужбовцями відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 були правомірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів у справі (а.с.1); даними, які містяться в протоколах про адміністративне затримання від 06.03.2024р. та особистого огляду від (а.с.2-3); Схемою виявлення та затримання, а також даними Рапорту молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії-водія моніторингу обстановки відділення інспекторів ПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_6 сержанта ОСОБА_8 від 07.03.2024р. про факт затримання на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівська територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 5500 метрів від державного кордону України в межах встановленої прикордонної смуги Берегівського контрольованого прикордонного району громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з іншими громадянином України, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб (а.с.4).
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991р., та його вину у вчиненні, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, які є достатніми для здійснення переконливих висновків, і поза всяким сумнівом доводять його вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення
Так, відповідно до ст.252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.
Суд, всупереч доводам захисника, встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України №898 від 18.09.2013р., він складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності самого правопорушника. Зі змісту протоколу вбачається, що йому роз'яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що засвідчено його власним підписом, та вказав у своєму поясненні, що прибув у Закарпатську область з метою перетину державного кордону і був затриманий працівниками Прикордонної служби.
Суд зазначає, що попри встановлене, заперечуючи провину ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, його захисник з приводу обставин та причин знаходження ОСОБА_1 - мешканця м.Білозерськ, Донецької області, 06.03.2024р. в період дії правового режиму воєнного стану в України, в районі 112 прикордонного знаку за 5500 метрів від лінії державного кордону України з Румунією і щодо викладених у протоколі фактів- не надав.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та покладається судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про його порушення вимог cт.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991р., та скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.
Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_9 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах справи, тому суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » діяв у межах наданих йому повноважень.
Водночас, судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Так, відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску у складі групи осіб.
Згідно ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб абоособою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що матеріалами справи поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_1 06.03.2024р., о 11.55 годині, спільно з іншими громадянами України, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини поза пунктами пропуску через державний кордон України в межах контрольованого прикордонного району, на напрямку 112 прикордонного знаку на відстані близько 5500 метрів від державного кордону України, внаслідок чого він був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост».
При розгляді даної справи суд бере до уваги, зокрема і те, що ОСОБА_1 був достатньо проінформований посадовими особами ДПС України, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення та йому було відомо, що справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься у Виноградівському районному суді Закарпатської області, а відтак, за наявної сукупності наведених вище доказів, відсутність самого ОСОБА_1 у судовому засіданні не вплинула на доведеність його вини у вчиненні правопорушення та на законність накладення на нього адміністративного стягнення.
Суд також бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. У матеріалах справи немає відомостей про те, що він звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду щодо нього або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку, а тому суд вважає, що працівниками прикордонної служби не було допущено порушення його права на захист.
При цьому, вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом, права та обов'язки йому роз'яснено, зі змістом протоколу ознайомлений на зрозумілій йому мові, примірник протоколу отримав, доповнень та зауважень не мав, послуги захисника та перекладача йому було забезпечено, однак від їх надання,зокрема, щодо захисника з Центру правничої допомоги, він відмовився, про що в протоколі наявні відповідні записи.
Таким чином, докази зазначені в протоколі про адмінправопорушення в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП, всупереч доводам його захисника, судом визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву, в судовому засіданні досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд враховує вимоги ст.33 КУпАП, зокрема, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і приходить до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке напереконання суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.ст.40-1,283 КУпАП, ст.4 ч.2 п.5 ЗУ «Про судовий збір» з правопорушника слід стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, відповідно до вимог та керуючись ст.ст.23, 187 ч.1, 293-294 КУпАП України, суд-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.204-1 ч.2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
Реквізити для сплати штрафу: код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA668999980313000106000007401, код класифікації доходів бюджету 21081100.
Реквізити для сплати судового збору: код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Виноградівський районний суд Закарпатської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання- 3(три) місяці.
СуддяА. А. Надопта