Номер провадження: 22-ц/813/3779/24
Справа № 947/5948/23
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Заїкін А. П.
04.04.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 947/5948/23
Номер провадження: 22-ц/813/3779/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ступник А.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної скоєнням злочину, за апеляційною скаргою адвоката Смирнова Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Коваленко О.Б. 23 серпня 2023 року, повний текст рішення складений 03 вересня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки у сумі - 23 200 грн. та моральну шкоду в сумі - 500 000 грн.. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі - 2 684 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі - 4 000 грн..
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2022 року по справі № 1512/4440/2012 було задоволено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_2 , у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2022 року зазначена постанова Київського районного суду залишена без змін.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що 12 серпня 2007 року, приблизно о 06 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Бджилка» за адресою - м. Одеса, вул. О. Невського, 53/49 , під час конфлікту на підставі особистих неприязних відносин, з метою вбивства ОСОБА_3 , наніс останньому удар в серце ножем, який мав при собі, спричинивши ОСОБА_3 ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням серця, від якого ОСОБА_3 помер. Зазначені дії органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, за ознаками - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Син позивача ОСОБА_3 помер на місці скоєння злочину відповідачем від отриманих пошкоджень.
Злочинними діями ОСОБА_2 позивачу спричинені матеріальні збитки в сумі - 23 200,00 грн., а саме: - витрати на поховання у розмірі -3 244,00 грн.; - витрати на проведення поминальних обідів в сумі - 6 400,00 грн.; - витрати на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі - 13 200,00 грн.; - витрати на придбання ліків у зв'язку із розладом здоров'я у сумі - 356,00 грн..
Крім того, смертю ОСОБА_3 , позивачу, як батьку, заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у втраті близької людини, моральних та фізичних стражданнях внаслідок цього, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків, і змушує його до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя. Позивач втратив сина, ніхто не може його замінити. Ніщо не може повернути позивачу колишню впевненість в подальшій безпеці та цілісності його родини. Внаслідок такого психологічного розладу позивачу завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватись з сусідами, близькими, оточуючими людьми. Позивач пережив емоційний стрес, його здоров'я значно погіршилося, загострилися всі хронічні хвороби (а. с. 2 - 4).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2023 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі - 23 200 грн. та моральну шкоду в розмірі - 300 000 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі - 2 684 грн., витрати на правову допомогу в розмірі - 4 000 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу була завдана матеріальна шкода у виглядівитрат на поховання, витрат на проведення поминальних обідів, витрат на спорудження надгробного пам'ятника, витрат на придбання ліків у зв'язку із розладом здоров'я.
Також позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку зі смертю сина, а тому розмір моральної шкоди у сумі 300 000 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості (а. с. 37 - 38).
Короткий зміст вимог заяви про перегляд заочного рішення та рішення за результатами його розгляду
24.10.2023 року адвокат Смирнов А.І., діючий від імені ОСОБА_2 , звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2023 року, в якій просить заочне рішення скасувати. Призначити розгляд справи до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (а. с. 41 - 43).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 68)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Смирнов А.І., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Жодних повісток на адресу відповідача не надходило; 2) матеріали справи не містять доказів щодо наявності матеріальної шкоди та моральної шкоди та вини відповідача у її заподіянні; 3) позивачем не зазначено конкретних фактів, які б утворювали підстави для стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди. Крім того, апелянт зазначає, що жодним рішенням, вироком чи будь-яким іншим документом вину ОСОБА_2 не доведено, більш того постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2022 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку із спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності; 4) з'ясовуючи обставини та розмір спричиненої моральної шкоди, суд вийшов за межі доводів поданих позивачем, обґрунтувавши свій висновок на припущеннях. Розмір моральної шкоди є значно завищеним (а. с. 70 - 73).
Позиція позивача в апеляційному суді
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити.
Вказує на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до матеріалів кримінального провадження дії відповідача було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, за ознаками вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Син позивача ОСОБА_3 помер на місці скоєння злочину відповідачем від отриманих пошкоджень. Вказаними злочинними діями ОСОБА_2 позивачу спричинені матеріальні збитки та завдана моральна шкода.
Відповідач про розгляд справи в суді першої інстанції був повідомлений належним чином. Крім того, останнім не надано жодних доказів на спростування доводів позовної заяви.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.01.2024 року апеляційну скаргу адвоката Смирнова А.І., діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2023 року залишено без руху (а. с. 96 - 96 зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву якою усунуто недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Смирнова А.І., діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2023 року (а. с. 148 - 148 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду з повідомленням учасників справи (а. с. 152).
Адвокат Смирнов А.І., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Смирнова А.І., діючого від імені ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
16.09.2022 року постановою Київського районного суду м. Одеси у справі № 1512/4440/2012 задоволено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підсудного ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України, у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України закрито. Роз'яснено потерпілому ОСОБА_1 право на звернення з позовними вимогами в порядку цивільного провадження (а. с. 6 - 6 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2022 року зазначена постанова Київського районного суду залишена без змін (а. с. 7 - 8).
Злочинними діями ОСОБА_2 йому спричинені матеріальні збитки в сумі - 23200,00 гривень, а саме: : - витрати на поховання у розмірі -3 244,00 грн.; - витрати на проведення поминальних обідів в сумі - 6 400,00 грн.; - витрати на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі - 13 200,00 грн.; - витрати на придбання ліків у зв'язку із розладом здоров'я у сумі - 356,00 грн..
Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у психологічному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку зі смертю сина.
По справі виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої злочином.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про часткове задоволення позову.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзіта прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу
Посилання апелянта про неповідомлення судом першої інстанції про розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка - повідомлення завчасно.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання ; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про відправлення на ім'я ОСОБА_2 судових повісток за адресою - АДРЕСА_2 , які повернулись до суду з відміткою пошти - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 19, 22, 27, 32), що відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається днем вручення повістки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо суті спору, колегія суддів виходить з наступного.
У статті 6 Конвенції вказано, щокоженмає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституці їУкраїни передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихос ьдодаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За частиною першою статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано, що жодним рішенням не було доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, та на підставі вказаного відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У справі, яка переглядається, установлено, що як вказано у постанові Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2022 року у справі №1512/4440/2012, відповідно до матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 12 серпня 2007 року приблизно о 06 годин 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Бджилка» за адресою - м. Одеса, вул. О. Невського, 53/49 , під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою вбивства ОСОБА_3 , наніс останньому удар в серце ножем, який мав при собі, спричинивши ОСОБА_3 ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням серця, від якого ОСОБА_3 помер. Зазначені дії органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, за ознаками - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
16.09.2022 року постановою Київського районного суду м. Одеси у справі № 1512/4440/2012 задоволено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підсудного ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України,у зв'язку з спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України закрито. Роз'яснено потерпілому ОСОБА_1 право на звернення з позовними вимогами в порядку цивільного провадження (а. с. 6 - 6 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2022 року зазначена постанова Київського районного суду залишена без змін (а. с. 7 - 8).
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами. Тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.
ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) висловлено правову позиція, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17, від 02.06.2023 року в справі№144/1847/21.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи вищевикладені вимоги закону та правові висновки Верховного Суду, встановивши причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, суд першої інстанції правильно вважав, що розмір майнової шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить - 23 200 грн., крім того колегія суддів звертає увагу, що апелянтом у своїй апеляційній скарзі жодним чином не оспорено та не спростовано вказаний позивачем розрахунок матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У частині другій статті 1168 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Врахувавши, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральні страждання, глибину та тривалість душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок загибелі (вбивства) близької, рідної людини - сина, тяжкість вимушених змін у її життєвих відносинах, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 - 300 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості, врахував глибину фізичних та душевних страждань позивача. Моральна шкода позивачу завдана смертю його сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача йому душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті сина у житті позивача неможливо.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що маютьзначення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодн ідокази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Отже, при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції перевірив доведеність позовних вимог і задовольнив їх на суму, що є документально підтвердженою. Визначаючи розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд врахував обставини, передбачені статтями 23, 1167 ЦК України, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що враховуючи вимоги розумності та справедливості достатнім відшкодуванням буде стягнення - 300 000 грн.. Обґрунтованих заперечень проти розміру стягнених сум апелянтом не подано.
Отже вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, лише зводяться до переоцінки доказів у справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Смирнова Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_2 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Смирнова Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_2 , відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Смирнова Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 25 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлової
О. М. Таварткіладзе