Справа № 182/1993/24
Провадження № 1-кс/0182/432/2024
Іменем України
15.04.2024 року м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представник власника
майна ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту у кримінальному провадженні №12024041360000156, -
Старший слідчий СВ Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на автобус БАЗ 079 Эталон, держаний номерний знак НОМЕР_1 , один з співвласників якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ АП «ОРДЖОНІКІДЗЕ ТРАНС СЕРВІС», який перебував під керуванням ОСОБА_6 . Арешт необхідний з метою збереження автомобіля як речового доказу та забезпечення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, зокрема для проведення відповідних експертиз.
В клопотанні зазначено, що 09.04.2024 р. близько о 16.30 год. водій ОСОБА_6 , керуючи рейсовим автобусом марки БАЗ 079 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Північна промислова в напрямку вул.. Партизанської, де районі заводу «Проктор енд гембл» здійснюючи обгін скутера під керуванням ОСОБА_7 допустив зіткнення з вказаним скутером задньою правою частиною. В результаті ДТП ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівого ліктьового відростку та була госпіталізована до КП «ЦМЛ ПМР» ДОР» .
09.04.2024 проведено огляд автобус БАЗ 079 Эталон, держаний номерний знак НОМЕР_1 , на якому не виявлено механічних пошкоджень.
09.04.2024 року за даним фактом розпочато кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024041360000156 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України. Автобус БАЗ 079 Эталон, держаний номерний знак НОМЕР_1 , визнаний постановою слідчого від 09.04.2024 р. речовим доказом.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та зазначив, що вилучений автобус має суттєве значення при розслідуванні даного кримінального правопорушення, є речовим доказом. З метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення потерпілої, у разі пред'явлення цивільного позову потерпілою.
ОСОБА_4 , він як співвласник майна, зазначив, що автобус, який є причетним до ДТП залучений до рейсових перевезень, на ньому не виявлено пошкоджень, матеріальна шкода завда потерпілій відшкодовується в добровільному порядку, фактично не заперечував проти накладення арешту на автобус.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п.1 частини другої ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, речових доказів.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям , зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст. 170 КПК України).
Так, за приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, в тому числі предмети, що були об'єктом протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому згідно ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить в тому числі арешт майна, застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 4) можливість спеціальної конфіскації майна; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого і третіх осіб.
В разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує наймеш обтяжливий спосіб арешту майна.
Будь-яке втручання з боку представників влади в безперешкодне користування особою своїм майном повинне бути «законним». Представники органів державної влади мають право контролювати використання майна лише на підставі законів. Таке втручання має бути законним і не свавільним («Фрізен гроти Російської Федерації» від 24 березня 2005 р., «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 1905 р., «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 р. та н.). У справі «Ісмаілов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня/2008 р.) ЄСПЛ встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, пересування, передачі.
Як вбачається з наданих суду матеріалів СВ Нікопольським РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024041360000156 за ч.1 ст. 286 КК України, за фактом скоєння ДТП водієм рейсового автобуса ОСОБА_6 , внаслідок якого водій скутера ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження.. Так, під час огляду місця події ДТП проведеного 09.04.2024 р. вилучено автобус марки БАЗ 079 д.н.з. НОМЕР_1 , який не має механічних пошкодження, а містить лише слід чорного кольору в районі задньої двері автобусу, що не перешкоджає його експлуатації, зважаючи на той факт, що автобус є рейсовим і забезпечує перевезення людей.
Слідчий суддя вважає доведеним ту обставину, що злочин був вчинений і є обґрунтовані підстави вважати, що вилучений під час огляду автобус є доказом такого злочину, який відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки цей доказ зберіг на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.
Об'єктивно існує загроза приховування, перетворення речового доказу, оскільки на сьогодні не проведенні всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження зазначеного транспортного засобу, а власник вилученого транспортного засобу, який не є безпосереднім учасником ДТП може у будь-який час його відчужити, знищити сліди злочину.
Отже матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на автобус марки БАЗ 079 д.н.з. НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і інтереси власника та володільця цього майна та не матиме тяжких наслідків, оскільки проведення експертних досліджень безпосереднього потрібен вказаний транспортний засіб та арешт майна носить тимчасовий характер.
Тому, з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання приховуванню, перетворенню, відчуженню автобуса марки БАЗ 079 д.н.з. НОМЕР_1 , на нього необхідно накласти арешт, шляхом заборони відчуження., передавши транспортний засіб його власнику на відповідальне зберігання.
Таким чином клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту у кримінальному провадженні №12024041360000156 - задовольнити.
Накласти арешт на автобус БАЗ 079 Эталон, держаний номерний знак НОМЕР_1 , один з співвласників якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ АП «ОРДЖОНІКІДЗЕ ТРАНС СЕРВІС», шляхом заборони його відчуження.
Автобус БАЗ 079 Эталон, держаний номерний знак НОМЕР_1 , передати на відповідальне зберігання представнику ТОВ АП «ОРДЖОНІКІДЗЕ ТРАНС СЕРВІС» - ОСОБА_4 ..
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 16.04.2024 об 11.00 год..
Слідчий суддя ОСОБА_1