Справа № 694/2807/23 Головуючий у 1-й інстанції: Сакун Д.І.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,
за участю секретаря
судового засідання Сулім А.В.,
представника позивача адвоката Дубового І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Дубовим Ігорем Анатолійовичем, на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) про скасування постанови серії БАБ № 177627 від 11 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 121-3, частиною першою статті 126 та частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позовні вимоги обґрунтував порушенням процедури візуальної перевірки ідентифікації символів на номерному знаці відповідно до пункту 30.2 Правил дорожнього руху України, через відсутність денного світла. Позивач вважає, що докази, зібрані відповідачем, неналежні та не підлягають врахуванню, оскільки ґрунтуються на проведенні перевірки у нічний час. Висновок про відсутність страхового полісу не відповідає дійсності, спростовується його наявністю, що з невідомих причин працівниками поліції проігноровано та безпідставно вказано в протоколі.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивача зазначено, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, не аргументованим та таким, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку, оскільки не досліджено всіх обставин справи, що призвело до порушення прав позивача. Відеозаписи, надані відповідачем, не є належними та допустимими з підстав відсутності зазначення технічних засобів, якими здійснено відеозапис.
Від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки заперечення позивача щодо здійснених адміністративних правопорушень спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами. При винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності службова особа відповідача діяла згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною третьою статті 286 і частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь позивача та представника відповідача в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав до суду клопотанням про його заміну на належного відповідача, оскільки оскаржувану постанову прийняв інспектор СРПП Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, який безпосередньо підпорядковується Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області та не є службовою чи/або посадовою особою департаменту.
З підстав, зазначених у вказаному клопотанні, судом першої інстанції ухвалою від 10 січня 2024 року замінено Департамент патрульної поліції Національної поліції України належним відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 листопада 2023 інспектором СРПП Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області лейтенантом поліції Свісмішником В.О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 177627, відповідно до якої ОСОБА_1 11 листопада 2023 року о 16 год. 52 хв. по вулиці Кримського, 95, місто Звенигородка, керував ТЗ, на якому номерний знак був закритий стороннім предметом - сіткою, не мав поліса обов'язкового страхування наземних ТЗ, водій виїжджаючи із прилеглої прямої - із території двору за адресою: вулиця Шмідта, 38 , порушив правила проїзду перехрестя, а саме: не надав перевагу в русі ТЗ, що рухався праворуч, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121-3, частиною першою статті 126, частиною першою статті 122 КУпАП.
Постановлено накласти штраф у сумі 1 190, 00 гривень.
Не погоджуючись з постановою від 11 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач 23 листопада 2023 року звернувся до суду.
В суді першої інстанції позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою. В обґрунтування зазначив, що оскаржувану постанову отримав 14 листопада 2023 року поштовою кореспонденцією, рекомендованим листом з поштовим ідентифікатором № 2020206035127. Тобто, строк звернення до суду з позовною заявою не пропущено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем Правил дорожнього руху України підтверджено належними та допустимими доказами.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Згідно із пунктом 2.9 «в» Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, зокрема, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Окрім того, згідно з пунктом 30.2 Правил заборонено, зокрема, наносити на номерні знаки додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Отже, пунктом 30.2. Правил заборонено будь-яке закриття номерного знака.
Відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 190, 00 грн, настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Положення Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З наданого відповідачем відеозапису, який згідно з статтею 251 КУпАП є належним доказом, вбачається, що на момент зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував позивач, на номерному знаку була встановлена металева сітка. Окрім того, на відеозаписі позивач не заперечує наявність сітки на державному номерному знаці НОМЕР_1 транспортного засобу CHEVROLET AVEO, яким він керував.
Вказані обставини підтверджують наявність встановлених порушень Правил щодо розміщення на номерному знаці сторонніх предметів.
При цьому, доводи апелянта про те, що сітка, яка встановлена на номерному знаку, дозволяє чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів, є необґрунтованими, оскільки вимога щодо читабельності/нечитабельності відноситься до забруднених номерних знаків.
Аргументи позивача про те, що адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП України настає виключно у випадку, коли закриття номерного знаку іншими предметами унеможливлює чітко визначити символи з відстані 20 метрів, є безпідставними, оскільки чинним законодавством заборонено будь-яке закриття номерного знака.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, зазначені у постановах від 08 лютого 2018 року у справі № 760/3696/16, від 18 вересня 2019 року у справі №216/5226/16, оскільки обставини, на яких вони ґрунтуються, не є тотожними з обставинами даної справи, а пов'язані з порушенням правил зупинки транспортних засобів та розташування їх на проїжджій частині дороги на відстані, де таку зупинку заборонено.
Щодо відсутності полісу обов'язкового страхування.
Частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425, 00 грн.
Статтею 32 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
Пунктом 2.1 (г) Правил передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з пунктом 21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Відповідно до пунктів 21.2 і 21.3 статті 21 вказаного Закону при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам, у тому числі Національної поліції, на їх вимогу.
З наведених норм вбачається, що на водія покладено обов'язок не тільки мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але і пред'являти їх для перевірки на виконання розпорядження посадових осіб, зокрема Національної поліції.
З відеозапису фіксації обставин події видно, що на вимогу поліцейського про пред'явлення визначених законом документів, позивач повідомив, що поліс страхування у нього прострочений та не надав його.
Наявність у позивача дійсного страхового полісу не спростовує вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки такий поліс не був наданий службовим особам поліції для перевірки.
Тому, підтвердженим є факт порушення позивачем пункту 2.1 «ґ» Правил, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену частиною першою статті 126 КУпАП.
Щодо порушення правил проїзду на перехресті нерівнозначних доріг.
Відеозаписом події підтверджується, що позивач, керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території багатоквартирного будинку на головну дорогу, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався праворуч від водія, а саме транспортному засобу органів поліції, чим порушив правила проїзду перехресть.
Вказане спростовує доводи позивача про відсутність у інспектора підстав для зупинки автомобіля та вимоги пред'явити для перевірки документи, оскільки зупинка транспортного засобу позивача мала місце з підстав порушення правил проїзду перехрестя.
Окрім того, законність зупинки позивача підтверджена постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2024 року у справі № 694/2818/23, що набрала законної сили, якою ОСОБА_1 , за підсумком цієї ж ситуації, яка відбулась 11 листопада 2023 року о 16 год. 37 хв. по вулиці Кримського 95, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).
Фабулою частини першої статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340, 00 грн.).
Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пункту 16.11 Правил, а саме: порушення правил проїзду перехрестя, відповідальність за яке не охоплюється диспозицією частини першої статті 122 КУпАП.
Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП порушення, зокрема, правил проїзду перехресть, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510, 00 грн.
Отже дії ОСОБА_1 кваліфіковано за нормою статті закону, яка передбачає відповідальність за інші адміністративні правопорушення, які позивач не скоював, та інший розмір санкції за їх вчинення.
У зв'язку із відсутністю підстав для притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, наявні підстави для скасування постанови серії БАБ № 177627 від 11 листопада 2023 року та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в цій частині.
Відповідно до частин першої та другої статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
За скоєння трьох адміністративних правопорушень на позивача накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме: за частиною першою статті 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 190, 00 грн, тому скасування оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП не впливає на правильність кваліфікації вчинених ним правопорушень за іншими двома статтями КУпАП і не змінює розмір встановленої інспектором санкції.
За наведених обставин та виходячи з приписів статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині вирішення позовних вимог про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною першою статті 122 КУпАП.
Керуючись статтями 272, 286, 308, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Дубовим Ігорем Анатолійовичем, задовольнити частково.
Скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року про відмову в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови серії БАБ № 177627 від 11 листопада 2023 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП.
Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовну вимогу і скасувати постанову серії БАБ № 177627 від 11 листопада 2023 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за цією нормою закону.
В іншій частині рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Черпак Ю.К.
Судді: Маринчак Н.Є.
Штульман І.В.