01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
23 квітня 2024 року Справа № 620/3718/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В.,Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в
Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправними відповідні розрахунки про розмір поновленої пенсії позивача, зобов'язати відповідача отримати від уповноваженого органу чинну довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, та на підставі отриманої довідки провести позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, у відповідності до діючих розмірів грошового забезпечення з дати поновлення виплати пенсії з 15.12.2017 відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 15.12.2015 до їх фактичної виплати.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним розрахунок, викладений у протоколі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за пенсійною справою -2501012062 від 13.06.20019, в призначенні пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90,46 грн. протиправним. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено частково:
- рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року скасовано;
- провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про розмір поновленої пенсії, оформлені протоколом за пенсійною справою - 2501012062 від 13 червня 2019 року, закрито;
- у решті позовних вимог позов ОСОБА_1 задоволено частково;
- зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі законодавства, чинного на момент проведення такого перерахунку з урахуванням виплачених сум;
- у частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести індексацію та компенсацію втрати частини доходів у позові ОСОБА_1 відмовлено.
4. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року.
5. 03.07.2023 до суду від представника Позивача надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
6. 06.07.2023 ухвалою суду заяву повернуто Позивачу (заявнику) з підстав порушення строку звернення до суду.
7. 18.07.2023 представник заявника повторно звернувся з заявою в порядку статті 383 КАС України зазначивши, що він 29.06.2023 звернувся із заявою до виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 620/3718/19 та станом на день звернення до суду інформація про хід виконавчого провадження відсутня.
8. 06.07.2023 ухвалою суду заяву повернуто позивачу (заявнику) з підстав порушення строку звернення до суду.
9. 27.10.2023 представник Позивача втретє звернувся з заявою в порядку статті 383 КАС України зазначивши, що він 29.06.2023 звернувся із заявою до виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 620/3718/19.
Заявник повідомив, що 20.07.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 723054408. 06.10.2023 він отримав лист від державного виконавця у якому зазначено, що виконавчий лист перебуває на виконанні також зазначив, що Відповідачем нараховано суму 44315,00 грн за період з 15.12.2017 по 31.08.2020, та припинено виплату пенсії з 01.08.2021.
10. Ухвалою від 30 січня 2024 року Чернігівський окружний адміністративний суд повернув заяву представника ОСОБА_1 від 26.10.2023 (вх. №55632/23 від 27.10.2023), подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі №620/3718/19 з підстав порушення строку звернення до суду.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 20.07.2023 відкрито виконавче провадження № 72305408 за виконавчим листом № 620/3718/19, виданим 03.09.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом. Боржнику встановлено 10 робочих днів для виконання рішення суду, а отже з моменту закінчення строку, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження почав відраховуватись строк, коли Позивач (стягувач) дізнався про порушення своїх прав.
В порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України Позивач звернувся лише 26.10.2023, тобто з порушенням десятиденного строку для звернення із цією заявою.
11. Не погодившись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі Nє620/3718/19, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт також просить визнати що заява Позивача відповідає вимогам ст. 383 КАС України, в тому числі, що строк звернення до суду передбачений ч. 4 ст.383 КАС України не пропущено або що причини та обставини пропуску строку поважні та поновити строк звернення до суду; визнати, що шановним судом першої інстанції допущено неповне з?ясування обставин та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог представник Позивача зазначив, що в ч.1 ст. 383 КАС України законодавець встановив порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень, вчинених саме на виконання судового рішення, тому в ч. 4 ст. 383 КАС України, а тому перебіг 10-ти денного строку, починається після звернення рішення суду до примусового виконання.
Представник Позивача також зазначив, що суб?єктивний висновок Позивача про порушення своїх прав внаслідок невиконання Відповідачем судового рішення залежить від оцінки ним цілої низки факторів суб?єктивного та об?єктивного характеру, у тому числі, пов?язаних з особою Позивача, станом здоров?я, з положенням Відповідача та Держави в цілому, в тому числі в умовах акту збройної агресії росії проти України.
Окремо Апелянт звертає увагу на те, що в заяві в порядку ст. 383 КАС України мова йде про протиправну бездіяльність Відповідача, яка є триваючим правопорушенням інтересів Позивача, з усіма випливаючими з цього наслідками стосовно запровадження строків звернення до суду.
Разом з тим, представник Позивача зазначає, що строк, передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України, за наявності причин, які можуть бути визнані судом поважними, підлягає поновленню" та посилається на постанови Верховного Суду від по справах №802/1933/18-а, №661/89/17 та №367/1240/16-а.
Також Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема на постанову від 24 липня 2020 року справа Nє501/2172/15-а.
Окремо представник Позивача зазначає доводи щодо суті порушеного, на його думка, права Відповідачем та щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Відповідачем на виконання рішення суду.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення його заяви.
12. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024 та від 25.03.2024 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.
13. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
14. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
15. Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частин першої і четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Висновки суду апеляційної інстанції.
16. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано інститут судового контролю, який передбачає право позивача, на користь якого ухвалено відповідне судове рішення, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
17. Водночас законодавець обмежив строки, у межах яких позивач може реалізувати вказане процесуальне право на звернення з відповідною заявою та встановив 10-денний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не згоден з тим, що суд першої інстанції повернув йому заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, через пропуск вказаного вище строку.
19. При цьому, колегія суддів зазначає, що учасники справи та суд не можуть ігнорувати своєрідність, особливість запровадженого процесуальним законом способу забезпечення виконання акта суду адміністративної юрисдикції власне суб'єктом владних повноважень, який своєю бездіяльністю, дією чи рішенням протиправно не виконує судового рішення, ухваленого по суті спору. Для реалізації права на оскарження дій суб'єкта владних повноважень на цій стадії судового провадження і особа, на користь якої постановлено судове рішення, і суд повинні відповідно дотримуватися і застосовувати веління процесуального закону стосовно форми, порядку та умов звернення за захистом права на виконання судового рішення. У цьому сегменті спірних правовідносин їхні суб'єкти мають розуміти винятковість способу забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, тому повинні неухильно дотримуватися строків подання заяви в порядку статті 383 КАС України, особливо граничного (крайнього, кінцевого) терміну звернення, передбаченого цією статтею.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2023 у справі № 9901/988/18.
20. Колегія суддів зазначає, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, пов'язане саме з оскарженням дій та бездіяльності відповідача при примусовому виконанні судового рішення, на користь чого свідчать приписи пунктів 6- 8 частини другої статті 383 КАС України, за якими позивач має зазначити у заяві, зокрема: відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформацію про хід виконавчого провадження.
21. Тобто перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа-позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними з примусовим виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
22. Норма частини четвертої статті 383 КАС України вказує на обов?язкове дотримання двох строків: перший - це десять днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а другий - це строк пред'явлення до виконання виконавчого листа.
23. Зазначене твердження дозволяє прийти до висновку, що окрім дотримання вимог самої заяви, заявник зобов'язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.
24. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку та відповідно до вимог статті 383 КАС України 27.10.2023.
25. Як зазначає сам заявник, 06.10.2023 він отримав лист від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 26.09.2023 №18547, до якого надана постанова ВП № 72305408 про відкриття виконавчого провадження та лист Відповідача від 27.07.2023, з якого, на думку Заявника, слідує, що на виконання постанови від 29.07.2020 Відповідач до цього часу, не дивлячись на судове рішення протиправно не провів перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто з 06.10.2023 Заявнику достеменно було відомо, що Відповідач не виконав належним чином постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020. Також з 06.10.2023 Заявнику було відомо, що у десятиденний строк, встановлений державним виконавцем в, протягом якого боржнику необхідно виконати рішення суду, вказане вище рішення ШААС, як зазначає Апелянт, не виконано.
26. Окрім того, Заявнику відомо було також, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа спливав 30 липня 2023 року, що є крайньою межею строку подання заяви в порядку статті 383 КАС України.
27. Колегія суддів відзначає, що Апелянт двічі звертався із аналогічними заявами до суду першої інстанції, які також були йому повернуті з огляду на порушення ним строку звернення та вимог до змісту заяви. При цьому, перша заява була подана в межах встановленого крайнього строку звернення із цією заявою.
28. Однак, Заявник подав заяву, яка за змістом відповідала б вимогам частини другої статті 383 КАС України, за результатами розгляду якої й була винесена оскаржувана ухвала, поза крайніми строками, встановленими статтею 383 КАС України, і заразом з пропуском десятиденного строку з моменту отримання листа від 26.09.2023 №18547, з якого, достеменно вбачається, на думку Заявника, порушення порядку виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 й при цьому не заявляв клопотання про поновлення йому такого строку.
29. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 вважає, що ним не порушено строк звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, оскільки стосовно нього чинилося триваюче порушення (бездіяльність) з боку Відповідача. Втім, колегія суддів зазначає, що це лише довільне тлумачення Заявника, позаяк норма в.4 ст. 383 КАС України чітко встановлює строк звернення до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
30. Твердження Апелянта про те, що суб?єктивний висновок Позивача про порушення своїх прав внаслідок невиконання Відповідачем судового рішення залежить від оцінки ним цілої низки факторів суб?єктивного та об?єктивного характеру, у тому числі, пов?язаних з особою Позивача, станом здоров?я, з положенням Відповідача та Держави в цілому, в тому числі в умовах акту збройної агресії росії проти України, а отже є оціночним для Позивача, колегія суддів не приймає до уваги й зазначає, що сам Заявник не вказує на момент, коли ж він суб?єктивно оцінив бездіяльність Відповідача щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 як порушення своїх прав.
31. Окрім того, як вже зазначалося раніше, подання заяви в порядку статті 383 КАС України можливе протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не коли суб?єктивно вирішив розпочати вчиняти дії, спрямовані на захист свого порушеного права.
32. При цьому, колегія суддів зазначає, що строк у десять днів законодавець визнав достатнім, щоб позивач, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено невиконанням судового рішення, визначився, чи звертатиметься він до суду із відповідною заявою.
33. Разом з тим, апеляційний суд вказує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
34. Однак, матеріали справи не містять жодних доводів та доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску Апелянтом строку звернення до суду з такою заявою. Апелянт не вказав на обставини непереборного і об'єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав та існування, яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду ані в самій заяві до суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі.
35. Таким чином, апеляційна вимога Апелянта щодо поновлення йому строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду задоволенню не підлягає
36. Посилання Апелянта на постанови Верховного Суду по справах №802/1933/18-а, №661/89/17 та №367/1240/16-а, у яких, як він зазначає викладено висновки про те, що строк, передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України, за наявності причин, які можуть бути визнані судом поважними, підлягає поновленню, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у постановах по вказаних справах касаційний суд лише наголошував на можливості позивача звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України та оптимальність таких дій за певних конкретних обставин й не висловлювався щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку звернення та його поновлення.
37. Підсумовуючи усе, викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи, дотримався норм процесуального права та прийняв правильне рішення про повернення заяви у зв?язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду.
38. Більше того, частина п'ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі її невідповідності вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
39. Інші доводи Апелянта, зокрема щодо суті порушення Відповідачем прав та інтересів Заявника, вчинених на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не стосуються предмету апеляційного оскарження.
40. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
41. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - без змін.
42. Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 286, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 23 квітня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев