Окрема думка
17 квітня 2024 року
справа № 676/7986/19
провадження № 61-19976св21
Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Грушицького А. І. та Пророка В. В.
на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Форк», товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, поновлення запису в Державному земельному кадастрі та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року.
На підставі статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку на вказану постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Верховний Суд, скасовуючи оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави про витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави земельної ділянки, зробив висновок, що позов прокурора в цій частині віднесений до юрисдикції господарського суду.
При цьому, колегія суддів послалася на постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22), яка закрила провадження у цивільній справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17 березня 2018 року № 25293453 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест».
Вказаний висновок Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично підтвердила Велика Палата Верховного Суду, яка ухвалою від 09 квітня 2024 року повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 676/180/20 (провадження № 14-16цс24), при цьому у пункті 80 вказаної ухвали вказала, що вимоги позову про скасування наказів, договорів, витребування земельної ділянки не є нерозривно пов'язаними між собою, тому можуть розглядатися за правилами різних видів судових проваджень у залежності від суб'єктного складу відповідачів за належною вимогою, що не впливатиме на ефективність розгляду справи.
Не можемо погодитися із вказаними висновками щодо застосування правил юрисдикції з таких підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Позовну заяву прокурор обґрунтовував порушенням закону, допущеним фізичною особою, яка повторно приватизувала земельну ділянку. Вимога про витребування спрямована на повернення земельної ділянки на користь держави, при цьому така вимога є фактично похідною і прокурор не наводить даних про будь-яку недобросовісність дій останнього набувача та орендаря спірної земельної ділянки.
Отже, в першу чергу на вирішення суду постає питання щодо порушення інтересів держави відповідачем - фізичною особою. Факт такого порушення може бути встановлений лише загальним судом, а вирішення цього питання при розгляді господарським судом позову про витребування земельної ділянки може спричинити порушення гарантованого фізичній особі права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає не лише розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, але й передбачає, що справа має бути розглянута «судом, встановленим законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 вказала, що «при визначенні юрисдикції суд прагне запобігти ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів».
З огляду на викладене, спір у цій справі підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому вважаємо, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла помилкового висновку про підвідомчість вимог про витребування земельної ділянки суду господарської юрисдикції.
Судді А. І. Грушицький
В. В. Пророк