29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" квітня 2024 р. Справа №924/226/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТК-Домашній Текстиль'', м. Київ
до Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' в особі філії ''Відокремлений підрозділ ''Хмельницька Атомна Електрична Станція'' Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'', м. Нетішин
про стягнення заборгованості в сумі 346550,20 грн., з яких 339421,68 грн. основного боргу, 295,53 грн. відсоток річних зазначений у договорі, 6832,99 грн. інфляційного збільшення
Представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 год. 03.04.2024р.
Ухвалою суду від 03.04.2024р. у справі №924/226/24 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 10 год. 24.04.2024 року.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домашній Текстиль» звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' в особі філії ''Відокремлений підрозділ ''Хмельницька Атомна Електрична Станція'' Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' 339421,68 грн. основної заборгованості, 295, 53 грн. 0,3% річних, 6832, 99 грн. (сорок шість тисяч вісімсот тридцять дві гривні 99 коп.) інфляційних втрат, 5198,25 грн. витрат по оплаті судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №53-124-01-23-20502 від 12.07.2023р.
На адресу суду 12.03.2024р. від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає основну суму заборгованості по договору №53-124-01-23-20502 від 12.07.2023р. в розмірі 339421,68 грн. Зазначає, що оплата за Договором не була проведена вчасно, у зв'язку із важким фінансовим становищем підприємства.
Додатково Відповідач просить суд у разі задоволення позову відстрочити виконання такого рішення суду тривалістю 3 (три) місяці з моменту вступу в силу рішення суду та зменшити суму судового збору пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням визнання відповідачем основного боргу, зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до їх розумного та обгрунтованого розміру, зменшити на 90% розмір штрафних санкцій за прострочення оплати поставленного товару.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.01.2024 року, долученого до матеріалів справи Відповідачем, судом встановлено, що правонаступником Відповідача - Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' є Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
12.07.2023р. між ДП ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' від імені якого діє відокремлений підрозділ ''Хмельницька атомна електрична станція'' (Покупець по Договору) та товариством з обмеженою відповідальністю ''ТК-Домашній Текстиль'' (Продавець по Договору) був укладений Договір №53-124-01-23-20502 на поставку Товару згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та за кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до Договору) та є невід'ємною частиною Договору.
Предметом поставки по даному договору є Товар, а саме вироби домашнього текстилю, код 39510000-0 згідно ДК 021:2015.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та за кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору строк поставки Товару становить 45 календарних днів з дати укладення сторонами цього Договору.
Відповідно до умов п. 4.1 Договору та Специфікації №1 (додаток №1 до договору) ціна Товару за цим Договором становить 282851,40 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот пятдесят одна грн. 40 коп.), крім того ПДВ 20% 56570,28 грн. (пятдесят шість тисяч пятсот сімдесят грн. 28 коп.), всього ціна Договору: 339421, 68 грн. (триста тридцять девять тисяч чотириста двадцять одна коп.).
Згідно з п. 5.1 Договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що Покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.
Пунктом 8.4. Договору у випадку порушення строків оплати Товару передбачена відповідальність Покупця у вигляді нарахування індексу інфляції за весь період прострочення та 0,3 % річних від простроченої суми.
Згідно видаткової накладної № 3569 від 07.08.2023 року (підписана сторонами договору) Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято Товар (відвід) на загальну суму - 339421,68 грн.
Позивачем 11.08.2023 року оформлено Ярлик на придатну продукцію № Я-1-107-24.
Позивач зареєстрував податкову накладну № 4169 від 07.08.2023р.
Позивач 26.10.2023 р. звернувся до Відповідача з претензією, яка отримана Відповідачем, з проханням сплатити заборгованість за поставлений Товар по Договору в сумі 339421,68 грн. Однак, відповіді на претензію від Відповідача не отримав.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №534 від 07.08.2023 р., підписаної сторонами договору, Постачальником було поставлено Покупцю товар «Рушники» на загальну суму з ПДВ 339421, 68 грн.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 265 Господарського України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.
Матеріалами справи встановлено, що 12.07.2023р. між ДП ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' від імені якого діє відокремлений підрозділ ''Хмельницька атомна електрична станція'' (Покупець по Договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''ТК-Домашній Текстиль'' (Продавець по Договору) був укладений Договір №53-124-01-23-20502 на поставку Товару згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та за кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до Договору) та є невід'ємною частиною Договору.
Предметом поставки по даному договору є Товар, а саме вироби домашнього текстилю код 39510000-0 згідно ДК 021:2015.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та за кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід'ємною частиною Договору.
При цьому, сторони у пункті 4.1. Договору та Специфікації №1 (додаток №1 до договору) погодили ціну Договору: 339421, 68 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На виконання умов Договору Постачальником було поставлено Товар, який повністю відповідає умовам Договору та Специфікації № 1, а Покупцем прийнято даний Товар на загальну суму - 339421, 68 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 3569 від 07.08.2023р., яка підписана обома сторонами Договору.
Як вже зазначалось, згідно п.5.1 Договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
На виконання умов п.5.2. Договору Постачальник зареєстрував податкову накладну №4169 від 07.08.2023р.
Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 26.10.2023р., яка отримана відповідачем, з проханням сплатити заборгованість за поставлений Товар по Договору. Однак, відповіді на претензію від Відповідача не отримав, борг залишився не оплаченим.
Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" перед ТОВ «ТК-Домашній текстиль» по Договору №53-124-01-23-20502 від 12.07.2023р. становить 339421,68 грн.
Враховуючи дату підписання видаткової накладної та ярлику на придатну продукцію, а саме 07.08.2023р., строки настання граничного терміну оплати - 10.10.2023р., беручи до уваги, що доказів здійснення розрахунків за поставлений товар Відповідач не надав, наявність основної заборгованості визнав, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення зазначеної суми боргу підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи строки настання граничного терміну оплати - 10.10.2023р., дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення суму 6832,99 грн. інфляційних втрат (за період жовтень-грудень 2023 року) та 295,53 грн. 0,3% річних (за період з 11.10.2023р. по 24.01.2024р.).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
При розгляді клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі судом враховується таке.
Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).
Обов'язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно зі ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Заявник в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду посилається на те, що підставами для відстрочки та обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, є важке матеріальне становище підприємства.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, положення законодавства, зокрема, принцип обов'язковості судового рішення, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які би слугували достатньою підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі, а визнання позову в частині стягнення суми основної заборгованості не є достатньою підставою для відстрочки виконання рішення. Тому клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців по справі №924/226/24 не підлягає задоволенню.
При цьому, щодо правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (0,3% річних та інфляційних) суд зазнає наступне.
Відповідач у відзиві просив суд зменшити на 90% розмір нарахованих штрафних санкцій.
Інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення 0,3% річних та інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021р. у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022р. у cправі № 910/9911/21.
При цьому, судом враховується, що позов визнано повністю обґрунтованим, тому пропорційне зменшення нарахувань не вбачається за можливе.
Щодо стягнення суми судових витрат за подання позовної заяви.
Позивач просить стягнути з Відповідача суму судового збору в розмірі 5198, 25 грн.
У відзиві на позовну заяву від 12.03.2023р. Відповідач просить суд зменшити суму судових витрат з урахуванням визнання Відповідачем суми основного боргу, а у іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Частиною 3 зазначеної вище статті Закону закріплено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, згідно платіжної інструкції №916 від 02.02.2024 року судом встановлено факт сплати Позивачем судового збору в розмірі 5198,25 грн., що є 1,5 % від заявленої ціни позову (346550,2 грн.).
Таким чином, враховуючи лише часткове визнання Відповідачем позову лише в частині основної заборгованості, суд не вбачає підстав для зменшення суми судового збору та повернення Позивачу 50% сплаченого судового збору з державного бюджету.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
У відзиві на позовну заяву від 12.03.2023р. Відповідач просить зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального та обгрунтованого розміру.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.02.2022р., укладений між ТОВ «ТК-Домашній текстиль» та адвокатом Берг М.С., додаткову угоду від 15.01.2024 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.02.2024р., згідно якої сторони домовились, що Адвокат Берт М.С. надає ТОВ «ТК-Домашній текстиль» послуги з консультування, аналізу документів, складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' в особі відокремленого підрозділу ''Хмельницька атомна електрична станція'' та підготовки додатків до позовної заяви. Сторони домовились, що вартість послуг адвоката складає 5000 (пять тисяч) грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 31.01.2024 р. адвокат Берт М.С. надав ТОВ «ТК-Домашній текстиль» з 15.01.2024р. по 31.01.2024р. юридичні послуги на суму 5000 грн.
Згідно видаткового касового ордеру від 31.01.2024 р. підтверджено отримання адвокатом Берт М.С. від ТОВ «ТК-Домашній текстиль» суми грошових коштів в розмірі 5000 грн. за послуги за договором про надання правової допомоги від 15.02.2022р.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 15.02.2022р., додатковою угодою від 15.01.2024р. встановлено надання таких видів робіт: зустріч з клієнтом з метою зясування обставин, консультація клієнта, узгодження праувової позиції, тривалістю одну годину, вартістю 1000 грн.; правовий аналіз наданих клієнтом документів, тривалістю одну годину, вартістю 3000 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості з Відповідача, підготовка додатків до позовної заяви, тривалістю три години, вартістю 3000 грн. Всього було надано послуг, вартістю 5000 грн.
При розгляді клопотання Позивача, долученого до позовної заяви, про витребування від Відповідача доказів в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема накладної №3569 від 07.08.2023р., суд не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на позицію Відповідача про визнання основної суми заборгованості, наявність копії вказаної накладної в матеріалах справи, визнання та неоспорювання сторонами суми договору. З огляду на зазначене, з метою дотримання принципу розумного строку розгляду даної справи, ефективності судового розгляду та незатягування судового процесу, відсутня будь-яка необхідність у витребуванні данного документу.
При вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, судом встановлено та враховується наступне.
Відповідно до норм статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Господарського процесуального кодексу України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Факт надання адвокатом Берт М.С. позивачу правової допомоги на суму 5000 грн. підтверджується долученим до матеріалів справи Договором про надання правової (правничої) допомоги від 15.02.2022р., (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КВ №000102, видане 05.08.2018р.); Додатковою угодою від 15.01.2024 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.02.2024р.; Актом виконаних робіт від 31.01.2024р.; Видатковим касовим ордером від 31.01.2024 р. на суму 5000 грн.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими фактично понесення ТОВ «ТК-Домашній текстиль» судових витрат в розмірі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії ''Відокремлений підрозділ ''Хмельницька Атомна Електрична Станція'' Акціонерного товариства ''Національна атомна енергогенеруюча компанія ''Енергоатом'' (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 ідентифікаційний код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній Текстиль" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2 код ЄДРПОУ 38192655) 339421,68 грн. (триста тридцять дев'ять чотириста двадцять одну гривню 68 коп.) основної заборгованості, 295, 53 грн. (двісті девяносто пять гривень 53 коп.) 0,3% річних, 6832, 99 грн. (сорок шість тисяч вісімсот тридцять дві гривні 99 коп.) інфляційних втрат, 5198,25 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 25 коп.), 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.
Видати наказ.
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/226/24 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддрук. 4 прим.:
1- в справу 2- позивачу (mbert@tk-domtex.com.ua)
3- представник позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
4- відповідачу (30100, вул.Енергетиків, 20, м.Нетішин, Хмельницька обл.; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) рек.