вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/88/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта», м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд-М», м. Мукачево, Закарпатська область
про стягнення 1 704 655,31 грн
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участі представників сторін:
від позивача - Коваленко О.М., адвокат (в режимі ВКЗ);
від відповідача - Рега Є.Є., адвокат, Меренич М.І., адвокат (в залі суду);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд-М» про стягнення заборгованості в розмірі 1 704 655,31 грн за договором поставки нафтопродуктів №01/04/21/2 від 01.04.2021 року, в т.ч. основного боргу 655 388,36 грн, пені у розмірі 469 943,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 87 241,02 грн та 48% річних у розмірі 492 082,01 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 193, 222, 229-323, 334, 343 Господарського кодексу України, статті 180, 202, 251, 307, 512, 513, 514, 518, 530, 625, 626, 631, 680, 691, 712 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 02.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29 лютого 2024 р. на 10:30 год.
Ухвалою суду від 29.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10 квітня 2024 р. на 14:30 год.
На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання представника відповідача від 01.03.2024 вх. № 02.3.1-02/1666/24 про зменшення розміру пені та 48% річних у справі. Ухвалою суду від 01.03.2024 клопотання представника відповідача від 01.03.2024 вх. № 02.3.1-02/1666/24 про зменшення розміру пені та 48% річних у справі повернуто заявнику без розгляду.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 25 569, 83 грн судового збору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.02.2024, від 09.05.2024), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 1 704 655,31 грн за договором поставки нафтопродуктів №01/04/21/2 від 01.04.2021 року, в т.ч. основного боргу 655 388,36 грн, пені у розмірі 469 943,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 87 241,02 грн та 48% річних у розмірі 492 082,01 грн.
Позивач зазначає, що Сторони узгодили порядок поставки товару, якість та кількість товару, строки та порядок поставки і передачі товару, ціну товару та порядок розрахунків, зобов'язання та відповідальність сторін, термін дії договору тощо.
Заперечень та претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору поставки, а також письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність товару, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів від Покупця не надходило.
Таким чином позивач стверджує, що умови Договору поставки виконані Постачальником в повному обсязі та належним чином. Відтак, Постачальником виконані взяті на себе зобов'язання з передачі товару Покупцю, яким, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Позивач зазначає, що всього було поставлено товару на загальну суму 7 390 506,74 грн, а оплачено - 6 735 118,38 грн. Таким чином, зобов'язання Покупця щодо сплати Постачальнику грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору поставки, Покупець не виконав, у результаті чого у нього утворилась заборгованість перед Постачальником у розмірі 655 388,36 грн, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій і звернення з позовом до Господарського суду.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Як встановлено з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (надалі - «постачальник») та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд - М» (надалі - «покупець») укладено Договір поставки нафтопродуктів №01/04/21/2 від « 01» квітня 2021 року.
Сторони погодили, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. Договору, асортимент, кількість, ціна, умови поставки і оплати товару (партії товару) та інші умови погоджуються Сторонами в усній або письмовій формі та зазначаються у видаткових накладних, а також, якщо Сторони уклали відповідну Заявку на поставку товару (партії товару), - у такій Заявці. Заявка подається письмово Покупцем шляхом направлення на електрону адресу Постачальника, визначену у Договорі, з одночасним обов'язковим направленням оригіналу рекомендованим листом з описом або кур'єрською службою на адресу Постачальника, визначену Договором. Всі товаросупровідні документи на товар (партію товару) є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору. Під партією Товару розуміється найменування і кількість товару, поставленого по одній товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Покупцю товар (партію товару) на умовах Міжнародних Правил Тлумачень Термінів - «Інкотермс» 2020. Поставка товару (партії товару) за домовленістю Сторін здійснюється на умовах СРТ - поставка до названого Покупцем пункту призначення.
Відповідно п. 2.2. Договору, Постачальник вважається таким, що виконав свій обов'язок з поставки товару (партії товару) з моменту передачі товару Покупцю або представнику Покупця відповідно до належним чином оформленої довіреності.
Факт передачі товару (партії товару) підтверджується підписаною та оформленою належним чином товарно-транспортною накладною та Видатковою накладною на товар (партію товару).
Згідно п. 2.3. Договору, право власності на товар (партію товару) і ризики втрати та/або пошкодження переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі товару (партії товару) Покупцю.
Датою поставки вважається дата отримання товару (партії товару) Покупцем відповідно до умов Договору, що засвідчується підписом уповноважених представників Сторін на видаткових накладних на товар (партію товару).
Відповідно до п. 2.4. Договору, Покупець зобов'язаний з моменту отримання від Постачальника оригіналу видаткової накладної, підписати її та направити один оригінальний примірник Постачальнику, рекомендованим листом з описом чи кур'єрською службою на адресу Постачальника, визначену Договором.
Покупець не може відмовитися від приймання товару (партії товару) та підписання товаросупровідних документів на товар, за винятком випадків поставки неякісного товару або поставки товару невідповідної кількості.
Згідно п. 2.6. Договору, при виявленні Покупцем (Вантажоодержувачем) порушень вимог до кількості та/або якості поставленого товару (партії товару), Покупець зобов'язаний припинити подальше приймання і викликати представника Постачальника для участі в подальшому прийманні. Такий виклик повинен бути здійснений листом направленим електронною поштою на адресу визначену у Договорі та телефонограмою протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту виявлення невідповідності товару вимогам по кількості та/або якості.
Відповідно до п. 2.9.-2.10. Договору, на Постачальника покладається обов'язок оформити та передати два екземпляри видаткової накладної на підпис Покупцю. На Покупця покладається обов'язок підписати зі своєї сторони та скріпити печаткою видаткові накладні одразу після їх отримання від Постачальника, після чого одразу надіслати видаткову накладну згідно реквізитів Постачальника по факсу (або електронною поштою) та повернути Постачальнику один екземпляр видаткової накладної в оригіналі (але не пізніше ніж у строк двох робочих днів) з дня отримання видаткових накладних від Постачальника.
У разі, якщо у вказаний строк оригінал видаткової накладної не був повернений Постачальнику, товар вважається поставленим та прийнятим Покупцем відповідно до умов Договору (Додаткам до нього), що в будь-якому випадку не звільняє Покупця від повернення Постачальнику належного йому екземпляру видаткової накладної в оригіналі.
Можливі претензії по кількості та якості поставленого товару в разі їх виникнення повинні бути пред'явлені Покупцем Постачальнику в письмовій формі та супроводжується всіма необхідними документами, що підтверджують зміст претензії, зокрема, але не виключно, висновок нейтрального інспектора (незалежної експертної організації), транспортні документи.
Відповідно до п. 3.1.-3.2. Договору, ціна товару (партії товару) встановлюється в національній валюті України - гривні, та визначається в рахунку на оплату, що виданий на підставі Заявки як невід'ємної частини Договору та відповідає ціні товару (партії товару) у видатковій накладній.
В разі поставки товару (партії товару) засобами Постачальника, вартість послуг по доставці товару (партії товару) включається в ціну партії товару.
Поставка товару (партії товару) здійснюється на умовах оплати за поставлений товар (партію товару) на умовах 100% передоплати або оплати за товар (партію товару) з відстроченням платежу протягом 3 (трьох) банківських днів з дня поставки товару, що зазначається в Заявці (Додаток №1 до Договору).
Постачальник направляє рахунок на оплату Покупцю на його електронну адресу, вказану в п.11 даного Договору.
Якщо по закінченню трьох календарних днів друга Сторона не надає доказів і не висуває письмових заперечень проти даних рахунку на оплату, вважається, що Сторона, що одержала рахунок на оплату, згідна з ним, дані вважаються вірними.
Оригінал рахунку на оплату та видаткової накладної Постачальник направляє Покупцю поштою на адресу, визначену у Договорі. Отриману електронною поштою видаткову накладну Покупець зобов'язується підписати та направити на електрону адресу Постачальника, визначену Договором, а оригінал - в порядку, передбаченому п. 2.4. Договору.
В рахунку на оплату вказується строк, в межах якого він є дійсним до оплати. Якщо строк дії рахунку на оплату не зазначений в рахунку на оплату, останній діє протягом трьох банківських днів, починаючи з дня його складання.
Позивач зазначає, що всього було поставлено товару на загальну суму 7 390 506,74 грн, а оплачено - 6 735 118,38 грн. Таким чином, зобов'язання Покупця щодо сплати Постачальнику грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору поставки, Покупець не виконав, у результаті чого у нього утворилась заборгованість перед Постачальником у розмірі 655 388,36 грн.
На юридичну адресу ТОВ «Агрошляхбуд-М» було надіслано претензію (вих. №07/12/1/23 від 07.12.2023), що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною №5192505952310 від 08.12.2023 та квитанцією. Проте, жодної відповіді станом на дату подання позову не надходило.
Оскільки грошові зобов'язання, обумовлені відносинами поставки ТОВ «Агрошляхбуд-М» перед ТОВ «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» належним чином та в повному обсязі не виконало, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд - М» укладено Договір поставки нафтопродуктів №01/04/21/2 від « 01» квітня 2021 року. За умовами Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).
Вказаний Договір поставки підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
Згідно п. 5.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди №2 від 16.09.2022), цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін Договору та скріплення печаткою і діє до «31» грудня 2023 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
На виконання умов Договору сторонами було підписано наступні видаткові накладні:
- видаткова накладна №1277 від 09.05.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,92 т, сума - 389 896,19 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №1276 від 09.05.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,94 т, сума - 390 222,19 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №1723 від 26.05.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,24 т, сума - 392 688,00 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №1773 від 28.05.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,82 т, сума - 385 884,00 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №1895 від 05.06.2021, товар - бітум дорожній марки 70/100, кількість - 24.02 т, сума - 401 134,09 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №1894 від 05.06.2021, товар - бітум дорожній марки 70/100, кількість - 24,18 т. сума - 403 806,10 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №2212 від 19.06.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,84 т, сума - 392 168, 20 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №2213 від 20.06.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,96 т, сума - 394 142, 20 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №2823 від 17.07.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,42 т, сума - 420 024, 19 грн з ПІДВ;
- видаткова накладна №4427 від 15.09.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,04 т, сума - 411 084,00 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №4444 від 16.09.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,12 т, сума - 412 452,00 грн з ПІДВ;
- видаткова накладна №4664 від 27.09.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,94 т, сума - 420 147,00 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №4673 від 28.09.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,32 т, сума - 426 816,00 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №4734 від 29.09.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,20 т, сума - 424 710,00 грн з ПІДВ;
- видаткова накладна №4735 від 29.09.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,32 т, сума - 426 816,00 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №4833 від 02.10.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,18 т, сума - 434 031,19 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №4817 від 02.10.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 23,94 т, сума - 429 723,19 грн з ПДВ;
- видаткова накладна №4841 від 04.10.2021, товар - бітум нафтовий дорожній в?язкий, марки BITUMEN 70/100, кількість - 24,02 т, сума - 434 762,20 грн з ПДВ.
Сторонами також було складено та підписано наступні товарно-транспортні накладні на підтвердження відвантаження товару: ТТН від 09.05.2021, ТТН від 09.05.2021, ТТН від 26.05.2021, ТТН від 28.05.2021, ТТН від 05.06.2021, ТТН від 05.06.2021, ТТН від 19.06.2021, ТТН від 20.06.2021, ТТН від 17.07.2021, ТТН від 15.09.2021, ТТН від 16.09.2021, ТТН від 27.09.2021, ТТН від 28.09.2021, ТТН від 29.09.2021, ТТН від 29.09.2021, ТТН від 02.10.2021, ТТН від 02.10.2021, ТТН від 04.10.2021.
На кожну поставку товару були виставлені наступні рахунки на оплату:
- рахунок на оплату №1300 від 09.05.2021,
- рахунок на оплату №1299 від 09.05.2021,
- рахунок на оплату №1719 від 26.05.2021,
- рахунок на оплату №1767 від 28.05.2021,
- рахунок на оплату №1888 від 05.06.2021,
- рахунок на оплату №1887 від 05.06.2021,
- рахунок на оплату №2204 від 19.06.2021,
- рахунок на оплату №2205 від 20.06.2021,
- рахунок на оплату №2815 від 17.07.2021,
- рахунок на оплату №4406 від 15.09.2021,
- рахунок на оплату №4434 від 16.09.2021,
- рахунок на оплату №4647 від 27.09.2021,
- рахунок на оплату №4656 від 28.09.2021,
- рахунок на оплату №4714 від 29.09.2021,
- рахунок на оплату №4715 від 29.09.2021,
- рахунок на оплату №4813 від 02.10.2021,
- рахунок на оплату №4796 від 02.10.2021,
- рахунок на оплату №4830 від 04.10.2021.
Окрім цього, на підтвердження факту поставки товару були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суми здійсненої поставки (з ПДВ 20%):
- податкова накладна №152 від 09.05.2021 на суму 389 896,19 грн;
- податкова накладна №151 від 09.05.2021 на суму 390 222,19 грн;
- податкова накладна №415 від 26.05.2021 на суму 392 688,00 грн;
- податкова накладна №429 від 28.05.2021 на суму 385 884,00 грн;
- податкова накладна №89 від 05.06.2021 на суму 401 134,09 грн;
- податкова накладна №88 від 05.06.2021 на суму 403 806,10 грн;
- податкова накладна №343 від 19.06.2021 на суму 392 168,20 грн;
- податкова накладна №349 від 20.06.2021 на суму 394 142,20 грн;
- податкова накладна №469 від 17.07.2021 на суму 420 024,19 грн;
- податкова накладна №224 від 15.09.2021 на суму 411 084,00 грн;
- податкова накладна №410 від 16.09.2021 на суму 412 452,00 грн;
- податкова накладна №511 від 27.09.2021 на суму 420 147,00 грн;
- податкова накладна №520 від 28.09.2021 на суму 426 816,00 грн;
- податкова накладна №533 від 29.09.2021 на суму 424 710,00 грн;
- податкова накладна №534 від 29.09.2021 на суму 426 816,00 грн;
- податкова накладна №140 від 02.10.2021 на суму 434 031,19 грн;
- податкова накладна №349 від 20.06.2021 на суму 394 142,20 грн;
- податкова накладна №139 від 02.10.2021 на суму 429 723,19 грн;
- податкова накладна №162 від 04.10.2021 на суму 434 762,20 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суд констатує, що вони належним чином оформлені, підписані без будь-яких зауважень та засвідчені печатками обох сторін, є первинними (товаророзпорядчими) документами, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
За таких обставин, суд вважає подані позивачем документи належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій на загальну суму 7 390 506,74 грн.
Згідно з банківськими виписками по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» та відповідних платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи, Покупцем були здійснені наступні оплати: 13.05.2021 - 400 000, грн з ПДВ; 17.05.2021 - 150 000,00 грн з ПДВ; 24.05.2021 - 50 000,00 грн з ПДВ; 26.05.2021 - 180 118, 38 грн з ПДВ; 09.06.2021 - 20 000,00 грн з ПДВ; 14.06.2021 - 300 000,00 грн з ПДВ; 22.06.2021 - 300 000,00 грн з ПДВ; 23.06.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 27.07.2021 - 50 000,00 грн з ПДВ; 28.07.2021 - 500 000,00 грн з ПДВ; 30.07.2021 - 500 000,00 грн з ПДВ; 11.08.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 16.08.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 18.08.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 28.08.2021 - 50 000,00 грн з ПДВ; 03.09.2021 - 50 000,00 грн з ПДВ; 10.09.2021 - 50 000,00 грн з ПДВ; 14.09.2021 - 50 000,00 грн з ПДВ; 15.09.2021 - 200 000,00 грн з ПДВ; 24.09.2021 - 150 000,00 грн з ПДВ; 27.09.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 28.09.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 29.09.2021 - 150 000,00 грн з ПДВ; 30.09.2021 - 150 000,00 грн з ПДВ; 07.10.2021 - 500 000,00 грн з ПДВ; 12.10.2021 - 300 000,00 грн з ПДВ; 03.11.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 17.11.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 26.11.2021 - 400 000,00 грн з ПДВ; 09.12.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 23.12.2021 - 100 000,00 грн з ПДВ; 30.12.2021 - 1 000 000,00 грн з ПДВ; 06.01.2022 - 50 000,00 грн з ПДВ; 14.01.2022 - 50 000,00 грн з ПДВ; 28.04.2022 - 20 000,00 грн з ПДВ; 12.05.2022 - 10 000,00 грн з ПДВ; 07.06.2022 - 5 000,00 грн з ПДВ; 08.06.2022 - 100 000,00 грн з ПДВ.
Тобто, всього було поставлено товар на загальну суму 7 390 506,74 грн, а сплачено - 6 735 118,38 грн Таким чином, зобов'язання Покупця щодо сплати Постачальнику грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору поставки, Покупець не виконав, у результаті чого у утворилась заборгованість перед Постачальником у розмірі 655 388, 36 грн.
Розмір існуючої заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по стану за період: 1 півріччя 2022 року, який було підписано сторонами 30 червня 2022 року без зауважень.
Судом встановлено, що заперечень та претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору поставки, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність товару, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів від Покупця не надходило. Доказів зворотного відповідачем не надано.
Таким чином, суд констатує, що Покупцем прийнято товар без будь-яких зауважень, тому умови Договору поставки виконані Постачальником в повному обсязі та належним чином.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості.
3 огляду на вище наведене, беручи до уваги відсутність спростування відповідача, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №01/04/21/2 від 01.04.2021 року в розмірі 655 388,36 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо пені.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.5.-4.6. Договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення та визначеної від вартості неоплаченого товару (партії товару), за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення боргу.
Нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, судом встановлено, що Сторони дійшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання винною Стороною відповідних прострочених зобов'язань за Договором.
Окрім цього, згідно п. 4.7. Договору, Сторони встановлюють строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю 3 (три) роки.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 469 943,92 грн.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків.
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17).
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку, обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22.
Суд робить висновок, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов'язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача. Окрім цього, пеня, розмір якої (469 943,92 грн) є значним з огляду на суму основної заборгованості (655 388,36 грн), не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд також бере до уваги ступінь виконання основного зобов'язання боржником (із загальної суми 7 390 506,74 грн не сплачено відповідачем 655 388,36 грн), співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені (655 388,36 грн основного боргу та 469 943,92 грн пені), баланс між інтересами боржника та кредитора.
Окрім цього, позивач не зазнав жодних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, стягнення з відповідача пені є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а зменшення розміру пені є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Отже, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Зважаючи на наведене, суд частково задоволяє вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 46 994,39 грн.
Щодо 48% річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами Договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару (партії товару) більш ніж на сім календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 48% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності зі ст. 625 ЦК України.
Сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що вони правильні, у зв'язку з чим задоволенню підлягають відсотки річних в межах суми 492 082,01 грн.
Щодо інфляційних втрат.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв'язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 87 241,02 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його часткове задоволення в розмірі 1 281 705,78 грн, в т.ч. основного боргу 655 388,36 грн, пені у розмірі 46 994,39 грн, відсотків річних у розмірі 492 082,01 грн, та інфляційних втрат у розмірі 87 241,02 грн.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, на відповідача покладається 25 569,83 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги - задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд-М» (вул. Івана Франка, бічна б/н, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600, код в ЄДРПОУ 03580280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (пл. Театральна, 5, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51925, код в ЄДРПОУ 37425507) заборгованість в розмірі 1 281 705,78 грн (один мільйон двісті вісімдесят одна тисяча сімсот п'ять гривень 78 коп.) за договором поставки нафтопродуктів №01/04/21/2 від 01.04.2021 року, в т.ч. основного боргу 655 388,36 грн (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 36 коп.), пені у розмірі 46 994,39 грн (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 39 коп.), відсотків річних у розмірі 492 082,01 грн (чотириста дев'яносто дві тисячі вісімдесят дві гривні 01 коп.), інфляційних втрат у розмірі 87 241,02 грн (вісімдесят сім тисяч двісті сорок одну гривню 02 коп.), а також 25 569,83 грн (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 83 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 24.04.2024
Суддя Андрейчук Л. В.