24 квітня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29382/23
Провадження № 22-ц/4820/930/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/29382/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У листопаді 2023 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 22 жовтня 2020 року відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4, Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Позивач вказував, що в порушення умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 21.10.2023 року виникла заборгованість у розмірі 106 330 грн 75 коп, з них: 65 785 грн 71 коп - заборгованість за кредитом; 40 545 грн 04 коп - заборгованість по відсоткам.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.20.2020 у розмірі 106 330 грн 75 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість по кредитному договору, в сумі 45 286 грн 43 коп, а також судові витрати в сумі 1143 грн 12 коп, в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року скасувати в частині відмови в позові, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачки на користь АТ «Акцент-Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування скарги Банк посилається на помилковість висновків суду про відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Так, відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під підпис факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалася кредитом, отже ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки даний договір є договором оферти.
Крім того, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор, між сторонами погоджено, а саме його зазначено особисто відповідачкою в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яку вона підписала власноручно. Отже, процентну ставку між сторонами було погоджено. Також судом не прийнято до уваги, що річна процентна ставка може змінюватись в будь-якому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку. Крім того, досліджуючи банківську виписку по рахунку суд врахував лише первісні зняття та подальші погашення, але не врахував подальші витрати.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 45 286 грн 43 коп заборгованості за кредитом апелянтом не оскаржується, а отже апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ «Акцент-Банк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, за змістом якої відповідачка визнала, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення всієї заборгованості за кредитом, оскільки банк не довів, що надані ним Умови є складовою частиною кредитного договору і що саме ці Умови відповідачка мала на увазі, підписуючи анкету-заяву та відповідно взявши на себе зобов'язання зі сплати прострочених тіла та відсотків в обумовленому позивачем розмірі. Проте, враховуючи що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуті не були, стягнув з відповідачки на користь банку коштів в розмірі 45 286 грн 43 коп.
З такими висновками суду першої інстанції слід погодитись, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
АТ «Акцент-Банк» обґрунтовувало свій позов тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, остання не виконала зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду: розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.10.2020 року ОСОБА_1 станом на 21.10.2023 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 22.10.2020 року, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Універсальна», «Універсальна Gold», банківську випуску по рахунку, довідку встановлення кредитного ліміту, довідку про відкриття картки клієнта, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Тарифи надання банківських послуг.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22 жовтня 2020 року, станом на 21 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 106 330 грн 75 коп, з них: 65 785 грн 71 коп - заборгованість за кредитом; 40 545 грн 04 коп - заборгованість по відсоткам.
Однак, підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 22 жовтня 2020 року не містить даних щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
Проте, вказані документи не підписані ОСОБА_1 , і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 22 жовтня 2020 року.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Також суд відхиляє і посилання апелянта на ту обставину, що доказом досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору є підписаний ОСОБА_1 Паспорт споживчого кредиту.
Згідно ст. 9 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» Розділу II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися інформацією про умови кредитного договору для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
За змістом даної норми паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавець надає споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та його форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
Отже, Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).
На підставі викладеного слід дійти висновку, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування.
Таким чином посилання АТ «Акцент-Банк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів є безпідставними.
Також апеляційний суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 22 жовтня 2020 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав в повному обсязі.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції ухвалюючи рішення зазначене врахував, та дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь банку суми фактично отриманих та не повернутих ним коштів - 45 286 грн 43 коп (600 049,03 грн. - фактично отримано кошти, 554 762 грн 60 коп - частково повернуті кошти).
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова