справа № 361/3133/24
провадження № 1-кп/361/865/24
17.04.2024
Іменем України
17 квітня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового
засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12024111130000389 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Марганець Дніпропетровської області, освіта вища, фізична особа підприємець, заміжня, на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024111130000389, у відповідності до якого слідує, що 08 лютого 2024 року близько 18 години 40 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Toyota» моделі «Land Cruiser 120» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вулиці Набережна в с. Пухівка Броварського району Київської області, в напрямку від вулиці Івана Франка до вулиці Центральна, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 1.10 Правил дорожнього руху України, не була уважною та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, проїжджаючи ділянку дороги за 250 метрів до будинку АДРЕСА_2 , виїхала на праве відносно напрямку її руху узбіччя, внаслідок чого допустила наїзд передньою правою частиною керованого нею автомобіля марки «Toyota» моделі «Land Cruiser 120» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на той час рухалась по узбіччю в попутному їй напрямку.
У наслідок порушень ОСОБА_5 вимог пунктів п. 2.9 а), 2.3 «б», п. 1.10 термін «Узбіччя» та п. 10.1. Правил дорожнього руху України, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого перелому латеральної кісточки лівого гомілково-ступеневого суглобу без зміщення уламків, підшкірної гематоми лівої скронево-потиличної області.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів п. 2.9 а), 2.3 «б», п. 1.10 термін «Узбіччя» та п. 10.1. Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_6 середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_5 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
28 березня 2024 року між потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди потерпіла ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
На підставі ст. 69 КК України у зв'язку з наявністю кількох обставин, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, потерпіла та обвинувачена дійшли згоди не призначати ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України визнала повністю та пояснила, що дійсно вчинила інкриміноване кримінальне правопорушення, зазначила, що розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатна реально виконати взяті відповідно до угоди зобов'язання та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 прохав суд затвердити угоду про примирення.
Прокурор заперечував щодо укладеної угоди про примирення, та прохав відмовити у її затвердженні.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та прохає затвердити зазначену угоду, зазначила, що обвинувачена повністю відшкодувала їй завдану шкоду, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої вона не має.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення.
Згідно ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину).
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом перевірено, що за своїм змістом укладені угоди про примирення відповідають вимогам ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України та вимогам Кримінального Кодексу України, а також відсутні підстави для відмови в їх затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
При призначенні узгодженого сторонами покарання суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, фізична особа підприємець, з початком військової агресії рф проти України активно займається волонтерською діяльністю, заміжня, має на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім цього її чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_9 мають статус учасника бойових дій та на цей час проходять військову службу в Лавах ЗСУ, вказані обставини підтверджуються відповідними документами, наданими в судовому засіданні. Також суд враховує те, що обвинувачена добровільно відшкодувала завдану шкоду потерпілій, будь-яких претензій потерпіла до неї не має.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної 28 березня 2024 року між потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 , та призначення обвинуваченій узгодженої сторонами виду та розміру покарання.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої витрати на проведення експертизи.
Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 28 березня 2024 року про примирення у кримінальному провадженні №12024111130000389, укладеної між між потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити їй узгоджене покарання із застосування ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 69 КК України, не призначати ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 не обирати.
Речові докази:
- автомобіль марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 120» реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , після набрання вироком чинності, залишити останній;
- велосипед марки «Fischer» серійний номер № НОМЕР_3 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адерсою: АДРЕСА_3 , після набрання вироком чинності, повернути власнику - ОСОБА_6 ;
- уламки катафоту з задньої частини велосипеду 13 (тринадцять) шт., лампочка 1 (одна) шт., фрагмент з пружиною 1 (одна) шт., поміщені до спец-пакету №4030413 та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Броварського РУП ГУНП в Київській області, після набрання вироком чинності, знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати - 3786 гривень 40 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи; 2271 гривень 84 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи; 5300 гривень 96 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи; 1893 гривень 20 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, а всього 13252 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2024 р., на майно, а саме на: автомобіль марки «Toyota» моделі «Land Cruiser 120» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , після набрання вироком чинності скасувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1