Справа № 626/1250/24
Провадження № 2-о/626/146/2024
Іменем України
23.04.2024 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Краснограді, у відсутності сторін, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 із заінтересованою особою: Військовою частиною НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
Виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, необхідності здійснення ним постійного догляду вдома за відсутності інших осіб за членом своєї сім'ї похилого віку рідним дідусем, який через порушення функцій організму є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
В обґрунтування заяви представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Данільчук В.П. в заяві зазначила, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_1 є військовим військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Дошлюбне прізвище матері заявника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Батьком матері заявника ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, ОСОБА_2 є дідусем ОСОБА_1 . Висновком ЛКК №293 від 27.02.2024 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» підтверджується, що дідусь заявника ОСОБА_2 через порушення функцій організму є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує соціальної послуги з догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи. Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» від 08.03.2024 року ОСОБА_2 - потребує постійного стороннього догляду після променевих терапій. Тобто дідусь заявника ОСОБА_2 є членом його сім'ї похилого віку, який є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись та за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує соціальної послуги з постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, тобто потребує постійного стороннього догляду. Інші особи, які могли б надавати ОСОБА_2 такий догляд відсутні, оскільки дружини в нього немає, так як він з нею розірвав шлюб, а діти не можуть здійснювати за ним догляд за станом здоров'я та у зв'язку з відсутністю в країні. В дідуся заявника є двоє дітей, це його мати ОСОБА_6 та його тітка ОСОБА_7 . Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відповідно до огляду сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» від 01.03.2024 року, за станом здоров'я не може доглядати за хворим батьком ОСОБА_2 . Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , перебуває за кордоном з 27.08.2023 року, що підтверджується копією її паспорту для виїзду за кордон. Дідусь заявника ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю осіб, які можуть за ним доглядати, запропоновував йому в нотаріальному порядку укласти з ним договір здійснення постійного догляду за ним, оскільки він його потребує, тобто, письмово підтвердити факт необхідності здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 шляхом надання відповідної соціальної послуги. Таким чином підтверджується, що відсутні інші особи, крім заявника, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з дружиною він шлюб розірвав, одна дочка не може здійснювати догляд за станом здоров'я, а інша перебуває за кордоном. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у відповідній військовій частини, факт просить встановити з метою звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Іншим чином ОСОБА_1 встановити даний факт можливості не має.
Рух справи в суді.
Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 29.03.2024 року відкрито провадження у справі та призначено заяву до судового розгляду.
Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Данільчук В.П. 23.04.2024 року до суду надійшла письмова заява в якій просить справу розглядати її відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, військова частини про дату, місце та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Від представника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 через «Електронний суд» 22.04.2024 року надійшли заперечення на заяву в яких просять залишити заяву ОСОБА_9 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду з наступних підстав.
Зокрема вказують, що відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 п.11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
На підставі вище наведених нормативних актів, в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, необхідність постійного стороннього догляду за особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Як вбачається з висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» № 293 від 27.02.2024 року, ОСОБА_2 потребує «догляду вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» та відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 р. № 587 забезпечення надання базових соціальних послуг особам/сім'ям відповідно до їх потреб, вжиття заходів до надання інших соціальних послуг таким особам/сім'ям покладається на Київську та Севастопольську міські держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Також вказують, що висновок КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» № 293 від 27.02.2024 року виданий виключно для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що не може бути підставою для встановлення факту, що має юридичне значення про визнання факту необхідності здійснення постійного догляду вдома, а саме збоку ОСОБА_1 за своїм рідним дідусем ОСОБА_2 , так як визнання необхідності такого догляду покладено на медико-соціальну експертизу.
Разом з тим, звертають увагу, що ОСОБА_1 , проходить військову службу за призовом у військовій частини НОМЕР_1 та не має змоги здійснювати постійний догляд вдома на непрофесійній основі свого рідного діда ОСОБА_2 .
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Данільчук В.П. 23.04.2024 року надійшли заперечення на заяву заінтересованої особи в якій зазначає, у відповідності до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Тобто абз.8 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою (у разі відсутності інших осіб): або висновок МСЕК, або ЛКК, а отже наданий до заяви висновок ЛКК є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа потребує постійного догляду.
Третій апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.04.2024 року у справі №160/24670/23 також вказав, що «суд апеляційної інстанції не вважає наявними підстави для неприйняття вказаних Висновків форми № 080-4/о в якості належних доказів на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьками позивача».
Також звертає увагу суду, що відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» від 08.03.2024 року дідусь заявника ОСОБА_2 - потребує постійного стороннього догляду після променевих терапій.
Щодо посилання заінтересованої особи на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом у військовій частині та не має змоги здійснювати постійний догляд вдома на непрофесійній основі свого рідного діда вказує, що відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначальною умовою для вирішення питання про звільнення військовослужбовців з військової служби є підтверджена в установленому порядку відповідними медичними документами необхідність здійснення постійного догляду особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а не зайняття постійним доглядом. Докази, щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 заявником додані до заяви по встановлення факту, що має юридичне значення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Позиція суду.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 ).
ОСОБА_1 є військовим військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою військової частини від 01.04.2022 року №520.
Дошлюбне прізвище матері заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_4 та її свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .
Батьком матері заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, ОСОБА_2 є дідусем заявника (підтверджується свідоцтвом про народження матері НОМЕР_5 , свідоцтвом про шлюб матері № НОМЕР_4 ).
Висновком ЛКК №293 від 27.02.2024 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» підтверджується, що дідусь заявника ОСОБА_2 через порушення функцій організму є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує соціальної послуги з догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» від 08.03.2024 року дідусь заявника ОСОБА_2 - потребує постійного стороннього догляду після променевих терапій.
Тобто дідусь заявника ОСОБА_2 є членом його сім'ї похилого віку, який є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись та за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує соціальної послуги з постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, тобто потребує постійного стороннього догляду.
Інші особи, які могли б надавати ОСОБА_2 такий догляд відсутні, оскільки дружини в нього немає, так як він з нею розірвав шлюб, а діти не можуть здійснювати за ним догляд за станом здоров'я та у зв'язку з відсутністю в країні.
Зокрема у дідуся заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є двоє дітей, це мати заявника ОСОБА_6 та його тітка ОСОБА_7 .
Так, відповідно до повторного свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_10 04.04.1995 року (підтверджується повторним свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_6 ).
Мати заявника та дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відповідно до огляду сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» від 01.03.2024 року, за станом здоров'я не може доглядати за хворим батьком ОСОБА_2 .
Тітка заявника та дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , перебуває за кордоном з 27.08.2023 року, що підтверджується копією її паспорту для виїзду за кордон.
ОСОБА_2 15.03.2024 року уклав з ОСОБА_1 . Договір здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує, у відповідності до якого заявник зобов'язався безоплатно здійснювати за дідом постійний догляд на непрофесійній основі, оскільки він потребує такого догляду від фізичної особи на підставі висновку ЛКК №293 від 27.02.2024 року.
За згодою сторін, цей Договір здійснення постійного догляду за особою, був нотаріально посвідчений 15.03.2024 року приватним нотаріусом Красногралського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О., реєстровий номер 624.
На підставі договору здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує, нотаріально посвідченого 15.03.2024 року, ОСОБА_1 має зобов'язання безоплатно здійснювати постійний догляд на непрофесійній основі за своїм рідним дідусем ОСОБА_2 за місцем його проживання, у вигляді допомоги в самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, годування), пересуванні в побутових умовах, веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання житла, оплата комунальних платежів, прання білизни, дрібний ремонт одягу), в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами (виклик лікаря, працівників комунальних служб, транспортних служб тощо).
Таким чином підтверджується, що відсутні інші особи, крім ОСОБА_1 , які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з дружиною він шлюб розірвав, одна дочка не може здійснювати догляд за станом здоров'я, а інша перебуває за кордоном.
Встановлення факту необхідності постійного догляду, за своїм хворим дідом, має для заявника юридичне значення та дозволить звільнитися з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Наказом Міністерства соціальної політики України №429 від 23.06.2020 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2020 року за №643/34926, затверджено класифікатор соціальних послуг, у відповідності до якого постійний догляд вдома за місцем проживання отримувача соціальної послуги надається особам похилого віку з тяжкими формами захворювання шляхом допомоги в самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, годування), пересуванні в побутових умовах, веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання житла, оплата комунальних платежів, прання білизни, дрібний ремонт одягу), в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами (виклик лікаря, працівників комунальних служб, транспортних служб тощо).
На підставі статті 12 ЗУ «Про соціальні послуги», отримувач соціальних послуг має право на вільний вибір надавачів соціальних послуг та отримання соціальних послуг відповідно до умов договору про надання соціальних послуг.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 1 ст. 6 ЦК України).
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. ( ч. 4 ст. 639 ЦК України).
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. (ст. 17 Конституції України).
Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. ( ст. 1 ЗУ «Про Збройні Сили України»).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. ( ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»).
У запереченнях на заяву ОСОБА_1 заінтересованою особою вказано, що на підставі нормативних актів зокрема Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317 та Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, в контексті повноважень між ЛКК та МСЕК, необхідність постійного стороннього догляду за особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідності постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Так, підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наділі Закон №2232-XII), а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністючи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністюгрупи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністюгрупи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз.8 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону, який стосується спірних правовідносин);
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення.
Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. При цьому, законодавець визначив альтернативно документи, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК або ЛКК.
Заінтересована особа з посиланням на законодавчі акти в галузі охорони здоров'я вказує, що необхідність постійного стороннього догляду за особою у спірному випадку має бути підтверджена виключено висновком МСЕК, а не ЛКК, з таким висновком заінтересованої особи суд не погоджується на підставі вище викладеного та враховуючи наступне.
Визначення терміну "медичний висновок" наведене у п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У п.3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 значиться, що медичний висновок це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, медичний висновок це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Своєю чергою, відповідно до п.19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Отже, як вбачається з вищенаведеного лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.
Щодо повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає наступне.
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, регламентована процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пп.1 п.11 цього Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
У наведеному формулюванні прав та обов'язків МСЕК відсутнє поняття "постійного догляду", є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду. При цьому доцільно звернути увагу, що поняття «сторонній догляд» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я утворюються ЛКК (п.1 розділу III).
Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пункт 4 розділу ІV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з п.2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Повноваження ЛЛК визначені ще в одному нормативно-правовому акті наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". В цій Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1).
Отже суд звертає увагу, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання "яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду" та "який орган має видавати цей документів".
Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, суд звертає увагу, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але дід ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до такої категорії осіб не відноситься, а тому висновок МСЕК і не може бути ним пред'явлений.
Крім того, суд звертає увагу, що абз.8 пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою (у разі відсутності інших осіб): або висновок МСЕК, або ЛКК, а отже наданий до зави висновок ЛКК є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа потребує постійного догляду у вигляд отримання соціальної послуги з догляду вдома на непрофесійній основі.
Третій апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.04.2024 року у справі №160/24670/23 також вказав, що «суд апеляційної інстанції не вважає наявними підстави для неприйняття вказаних Висновків форми № 080-4/о в якості належних доказів на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьками позивача».
Також прошу суд звернути увагу, що відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району» від 08.03.2024 року дідусь заявника ОСОБА_2 - потребує постійного стороннього догляду після променевих терапій.
Щодо посилання заінтересованої особи на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом у військовій частині та не має змоги здійснювати постійний догляд вдома на непрофесійній основі свого рідного діда, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначальною умовою для вирішення питання про звільнення військовослужбовців з військової служби є підтверджена в установленому порядку відповідними доказами та медичними документами необхідність здійснення постійного догляду особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а не зайняття постійним доглядом.
Докази, щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 заявником додані до заяви по встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є, зокрема, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Таким чином, законодавець визначив у підпункті г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», гарантований захист осіб, які знаходяться у складних життєвих обставинах через свій похилий вік та наявності порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії, та є членами сім'ї кровного споріднення.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. ( ст. 55 Конституції України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ( ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в цивільному порядку у відповідності до Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України. Будь-яким іншим судочинством України не визначено порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. ( ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Суд також враховує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб за членом своєї сім'ї похилого віку рідним дідусем, який через порушення функцій організму є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, з метою звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Висновки за результатами розгляду справи.
Враховуючи вищевикладені обставини та досліджені судом докази, суд вважає встановленим факт необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб, ОСОБА_1 за членом своєї сім'ї похилого віку рідним дідусем, який через порушення функцій організму є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,247,263-265,315,319 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 із заінтересованою особою: Військовою частиною НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, необхідності здійснення постійного догляду вдома за відсутності інших осіб, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , за членом своєї сім'ї похилого віку рідним дідусем, який через порушення функцій організму є невиліковно хворим, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя