Справа № 592/6547/24
Провадження № 1-кс/592/2755/24
24 квітня 2024 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання слідчого СВ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024205520000036, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.190 КК України,
встановив:
Слідчий своє клопотання мотивує тим, що слідчим відділом Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024205520000036 від 09.01.2024, за кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_5 із 08.06.2006 зареєстрований у якості фізичної особи підприємця та здійснює свою господарську діяльність пов'язану із виготовлення, доставкою, монтажем автоматичних воріт і дверей, тощо. Для вказаних цілей ОСОБА_5 мав найманих працівників, виробничі потужності, які розташовувались у АДРЕСА_1 , та офісне приміщення, яке розташовувалося у АДРЕСА_2 .
За вчинення умисних дій, які виразились у заволодінні шляхом зловживання довірою грошовими коштами як передплати від ОСОБА_6 на загальну суму 90 000 грн. (дев'яносто тисяч гривень) для виробництва, поставки та монтажу розпашних воріт з автоматикою та хвіртки за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто шахрайстві, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
За вчинення умисних дій, які виразились у заволодінні шляхом зловживання довірою грошовими коштами як передплати від ОСОБА_7 в сумі 45 000 грн. (сорок п'ять тисяч гривень) для виробництва, поставки та монтажу відкатних воріт за адресою: АДРЕСА_4 , від ОСОБА_8 в сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) для виробництва, поставки та монтажу секційних воріт з автоматикою за адресою: АДРЕСА_5 , від ОСОБА_9 в сумі 7 000 грн. (сім тисяч гривень) для виробництва, поставки та монтажу дверей за адресою: АДРЕСА_5 , від ОСОБА_10 в сумі 66 000 грн. (шістдесят шість тисяч гривень) для виробництва, поставки та монтажу секційних воріт, та воріт відкатних та хвіртки за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто шахрайстві, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, кваліфікуючою ознакою якого є повторність.
23.04.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_5 є власником 33/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_7 згідно договору дарування ВВО/345635, 15.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 р.№4719.
Просить накласти арешт на майно, а саме: 33/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_7 , власником якої згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта є ОСОБА_5 , шляхом заборони йому, іншим особам, які діють від його імені, його представникам, відчужувати вищевказані речові права. Заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на 33/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_7 , власником якої згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта є ОСОБА_5 , а також вчинення реєстраційних дій направлених на її відчуження.
Слідчий у судове засідання надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши матеріали провадження, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Сумського РУП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024205520000036 від 09.01.2024, за кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_5 є власником 33/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_7 згідно договору дарування ВВО/345635, 15.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 р.№4719.
Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно положень КПК (ст. 1 КПК) та належною правовою (судовою) процедурою забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному примусу (обмеженню) (ч. 2 ст. 2 КПК).
Відповідно ч. 2 ст. 131 КПК, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, а згідно ч. 3 ст. 132 цього Кодексу застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиної 1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Вирішуючи дане питання суд також враховує практику ЄСПЛ висловлену у своєму Рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) де Суд зазначив наступне:
п.166. Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Слідчим не додано достатніх і обґрунтованих доказів на підтвердження того, що у діях обвинуваченого є ризики, передбачені абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, яке йому належить.
До матеріалів клопотання не додано цивільного позову на підтвердження обґрунтованості клопотання.
Крім того, слідчим не доведено співрозмірності вартості належного ОСОБА_5 майна та розміру вимог цивільного позову, як не доведено обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (відшкодування матеріальної шкоди), відсутні докази розміру цієї шкоди.
Таким чином, на підставі викладеного вважаю, що клопотання є необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання слідчого СВ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024205520000036, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.190 КК України - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1