7 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.І., Григор'євої Л.І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу комунального майна Рахівської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання рішення недійсним та визнання права власності,
У серпні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження голови представництва Фонду комунального майна у Рахівському районі Закарпатської області, правонаступником якого є відділ комунального майна Рахівської районної ради, квартира АДРЕСА_1 передана у приватну власність ОСОБА_2, який на день вчинення приватизації являвся наймачем вказаної квартири. Вважає рішення посадової особи органу державної влади незаконним та таким, що порушує його права як співнаймача жилого приміщення, оскільки він з 1991 року прописаний у спірній квартирі та постійно в ній проживає. У серпні 1993 року ОСОБА_2 подав до Фонду комунального майна завідомо неправдиві відомості щодо осіб, які проживали у квартирі і мали право на жилу площу, чим порушив його житлові права та позбавив можливості вільного користування і розпорядження нерухомим майном. Під час судового розгляду йому стало відомо про договір дарування спірної квартири від 27 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Посилаючись на викладене, просив визнати частково недійсними розпорядження голови представництва Фонду комунального майна у Рахівському районі № 5 від 5 серпня 1993 року, свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на ім'я ОСОБА_2, указаний договір дарування квартири та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2007 року позов задоволено. Розпорядження голови Фонду комунального майна Рахівської районної ради Закарпатської області № 5 від 5 серпня 1993 року визнано частково недійсним. Визнано недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане 10 серпня 1993 року представництвом Фонду комунального майна Рахівської районної ради Закарпатської області на ім'я ОСОБА_2 Визнано недійсним в 1/2 частині договір дарування спірної квартири від 27 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та визнано за позивачем право власності на ½ частину квартири.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня 2007 року зазначене рішення суду скасовано, постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 4 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що розгляд справи в апеляційному суді проведено з порушенням наведених вимог закону без участі позивача, за відсутності відомостей про вручення йому судової повістки.
У протоколі судового засідання (а.с.91) указано, що сторони та їх представники повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить витяг з реєстру вихідної кореспонденції апеляційного суду.
Однак у матеріалах справи відсутній витяг з реєстру вихідної кореспонденції, який до того ж не свідчить про належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, а доказів про вручення сторонам судових повісток не має.
Крім того, з доданої до касаційної скарги судової повістки на ім'я ОСОБА_1 убачається, що його викликано в судове засідання апеляційного суду на 10.00 год. 14 липня 2007 року, а рішення апеляційним судом ухвалено 3 липня 2007 року.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду Закарпатської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М.Барсукова
М.І.Балюк Л.І.Григор'єва