23 квітня 2024 р. Справа № 142/259/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про скасування постанови,
29.05.2023 до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. про скасування постанови ВП № 66656737 від 08.05.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.05.2023 позивачка ознайомилась з листом приватного виконавця від 08.05.2023 № 15192 та постановою від 08.05.2023 про звернення стягнення на її заробітну плату на користь ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 20083,60 грн.
Позивачка вважає вказану постанову незаконною, посилаючись на те, що вона була видана на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. від 04.09.2021 № 5121, який відсутній в матеріалах автоматизованої системи виконавчого провадження № 66656737. Також позивачка вказує на те, що по зазначеному виконавчому провадженню вона не отримувала копію постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а із стягувачем ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" ніяких кредитних договорів не укладала.
Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 13.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 142/259/23 за позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 11.09.2023 справу передано на розгляд Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 11.09.2023 та додані до скарги матеріали повернуто особі, яка її подала.
13.11.2023 справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ухвалою суду від 16.11.2023 прийнято до свого провадження справу № 142/259/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. про скасування постанови. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 66656737.
Виконуючи вимоги зазначеної ухвали, 20.11.2023 приватний виконавець надіслав суду копії матеріалів відповідного виконавчого провадження. Водночас у своїй заяві до суду ОСОБА_2 заперечив адміністративний позов, оскільки вважає оскаржувану постанову правомірною.
Ухвалою суду від 21.11.2023 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 142/303/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
19.04.2024 до суду надійшла заява відповідача про поновлення провадження у справі, в якій повідомляється про постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 142/303/23.
Ухвалою суду від 22.04.2024 вказане клопотання задоволено, а провадження у справі поновлено зі стадії, на якій його було зупинено.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Також в силу приписів ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази, суд встановив таке.
04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис № 5121, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 012-99951-270313 від 27.03.2013, укладеним з ПАТ "Дельта Банк", право вимоги за яким перейшло на підставі договору № 410/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 27.04.2018 до ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА".
08.07.2021 ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" приватному виконавцю виконавчого округу Вінницької області Турському О.В. подано заяву про примусове виконання вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису № 5121 від 04.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 22043,27 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 31.07.2021 відкрито виконавче провадження серії ВП № 66656737 щодо примусового виконання виконавчого напису № 5121 від 04.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" заборгованості в сумі 22043,27 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 16.09.2021 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП № 66656737 щодо примусового виконання виконавчого напису № 5121 від 04.06.2021, постановлено здійснювати відрахування з доходів ОСОБА_1 на користь ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" у розмірі 20% від суми доходу (після відрахування податків і зборів) до виплати загальної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в сумі 24747,60 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 08.05.2023 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП № 66656737 щодо примусового виконання виконавчого напису № 5121 від 04.06.2021, постановлено здійснювати відрахування з суми доходів ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 20% доходів щомісячно до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 25083,6 грн, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацію та проведенням виконавчих дій.
Позивачка не погоджується з вищевказаною постановою від 08.05.2023, вважає її протиправною, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як визначено частиною 2 статті 5 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України); 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Водночас заходами примусового виконання рішень у виконавчому провадженні є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (п. 2 ч. 1 статті 10 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до положень ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Крім того, як визначено пунктом 3 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.
Постанова повинна містити:
- повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи чи фізичної особи - підприємця, якій надсилається постанова, та її місце проживання;
- порядок стягнення суми боргу;
- розмір відрахувань;
- реквізити рахунку органу державної виконавчої служби, рахунку приватного виконавця, на який необхідно перераховувати стягнуті кошти;
- вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно направляти звіти;
- роз'яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону (у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника).
Отже, нормами чинного законодавства виконавцю надано повноваження щодо застосування таких видів заходів примусового виконання рішень у виконавчому провадженні, як звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, що здійснюється з метою своєчасного та у в повному обсязі примусового передбачених законом виконавчих документів, в тому числі виконавчого напису.
Відтак, приймаючи постанову від 08.05.2023 ВП № 66656737, приватний виконавець Турський О.В. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, тобто правомірно.
Позивачка ОСОБА_1 вважає вказану постанову протиправною та просить суд про її скасування, посилаючись на відсутність в матеріалах виконавчого провадження виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого таке виконавче провадження розпочато, а також на те, що нею не укладалися будь-які кредитні договори з ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА".
Перевіряючи вищезазначені доводи суд встановив, що 04.06.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис № 5121, яким звернув стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" заборгованості за кредитним договором № 012-99951-270313 від 27.03.2013 в сумі 22043,27 грн.
Такий виконавчий напис мітиться у матеріалах виконавчого провадження ВП № 66656737 та в оригіналі був наданий стягувачем разом із заявою від 31.08.2021 про примусове виконання рішення.
Щодо самого кредитного договору, то суд зауважує, що даний документ не є обов'язковим для вирішення виконавцем питання про відкриття виконавчого провадження та для вчинення подальших виконавчих дій, адже виконавче провадження розпочинається на підставі виконавчих документів, у цьому випадку - виконавчого напису нотаріуса, а не тих документів, які були підставою для їх видачі. Водночас виконавець не уповноважений перевіряти та надавати оцінку правомірності видачі відповідного документа, а лише перевіряє правильність його оформлення, наявність усіх необхідних реквізитів та відсутність правових підстав для повернення виконавчого документа стягувача.
Зі змісту позовної заяви також вбачається, що позивачка вважає протиправною постанову приватного виконавця ВП № 66656737 від 08.05.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки, на її думку, відповідне виконавче провадження було відкрите незаконно та на підставі неправомірно виданого виконавчого напису нотаріусу. Тобто обґрунтування позовних вимог про скасування зазначеної постанови фактично зводяться до незаконності виконавчого провадження в цілому.
Разом з тим, оскільки відповідне питання було предметом розгляду в іншій адміністративній справі, а саме справі за № 142/259/23, в якій позивачка оскаржувала постанову приватного виконавця Турського О.В. за № 66656737 від 31.08.2021 про відкриття виконавчого провадження, ухвалою суду від 21.11.2023 провадження у цій адміністративній справі було зупинене на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.
Сторони вищезазначеної ухвали не оскаржували, а отже, погодилися з висновком суду про наявність об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення вищевказаної адміністративної справи.
Разом з тим, рішенням суду, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у справі № 142/303/23 та при цьому констатовано правомірність відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 5121 від 04.06.2021.
Інших аргументованих доводів, які б свідчили про незаконність постанови за № 66656737 від 08.05.2023 про звернення стягнення на заробітну плату боржника позивачкою не наведено.
Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки на підтримку заявлених позовних вимог, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, позивачка немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Також, беручи до уваги висновки, наведені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 142/303/23, суд вважає за необхідне навести обґрунтування щодо обраної форми адміністративного судочинства для розгляду і вирішення цієї справи.
КАС України передбачає два види позовного провадження - загальне та спрощене (ч.ч. 1-3 ст. 12 КАС України). За спрощеним провадженням вирішуються справи незначної складності (малозначні справи), а також справи, які потребують швидкого вирішення. За правилами загального провадження вирішуються адміністративні справи, вичерпний перелік яких установлює КАС України, та усі інші справи, які недоцільно розглядати у спрощеному провадженні через їх складність та інші об'єктивні обставини (кількість учасників справи, широку доказову базу, важливість справи для сторін, значний суспільний інтерес тощо).
Перелік адміністративних справ, які вважаються складними та повинні розглядатися лише у загальному позовному провадженні є вичерпним та установлюється нормами процесуального права, а саме ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України.
Натомість, з огляду на ч. 2 ст. 257 КАС України, будь-яка інша адміністративна справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження безумовно розглядаються справи незначної складності, що прямо випливає з положень ч. 1 ст. 257 КАС України. Водночас застосування спрощеного позовного провадження щодо інших адміністративних справ, які можуть розглядатися у такому порядку, залежить від судової дискреції, яка реалізується з урахуванням критеріїв, передбачених ч. 3 ст. 257 КАС України.
Розгляд адміністративних справ у спрощеному позовному провадженні може відбуватися у трьох формах: 1) за наявними матеріалами справи без повідомлення (виклику) сторін (у порядку письмового провадження); 2) у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; 3) без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) з особливостями, передбаченими статтею 263 КАС України. При цьому за змістом положень ст.ст. 260, 262 КАС України суд наділений диспозитивними повноваженнями щодо вибору порядку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у судовому засіданні або без його проведення), що також підтверджуються відсутністю у КАС України норм про обов'язковий розгляд справи в судовому засіданні із застосуванням такої форми адміністративного судочинства, як спрощене позовне провадження. Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін може здійснюватися або за ініціативою суду, або за клопотанням однієї зі сторін, якщо суд дійде висновку про доцільність розгляду справи в судовому засіданні.
Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця, визначаються главою 11 Розділу II КАС України.
Однією з таких особливостей є скорочені строки розгляду справ цієї категорії, адже відповідно до приписів ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Тобто для відповідних справ пріоритет швидкого вирішення справи є очевидним та підкреслюється спеціальними, усіченими строками їх розгляду. У свою чергу це закономірно вказує на необхідність застосування саме спрощеного позовного провадження з метою вирішення таких справ, адже саме ця форма адміністративного судочинства, з врахуванням притаманних їй спрощених процедур судового розгляду, дозволяє у максимально стислі строки забезпечити розгляд і вирішення адміністративної справи.
На користь спрощеного порядку розгляду окремих категорій термінових справ свідчать й інші обставини, приміром обмежена кількість заяв по суті справи (згідно з ч. 1 ст. 269 КАС України такими заявами є лише позовна заява та відзив на позовну заяву), а також те, що ці справи не охоплюються переліком тих категорій справ, які згідно з вимогами ч. 4 ст. 257 КАС України не можуть бути розглянуті в спрощеному позовному провадженні.
Схожої позиції дотримується й Верховний Суд, що підтверджується постановою від 28.04.2020 у справі № 640/22160/19 та постановою від 04.06.2020 у справі № 640/17721/19.
Загалом системний аналіз процесуальних норм, якими врегульовано особливості розгляду деяких категорій термінових адміністративних справ (ст.ст. 268-289-3), дає підстави для висновку, що КАС України безпосередньо не визначає порядку розгляду цих справ, а тому при їх вирішенні жодна з форм адміністративного судочинства (загальне або спрощене позовне провадження) не може вважатися обов'язковою до застосування в силу імперативних вимог закону. Попри це, враховуючи специфіку таких справ, яка полягає у необхідності їх пришвидшеного, а подекуди навіть невідкладного розгляду, більш доцільним є спрощене позовне провадження, якщо його застосування є можливим та не буде перешкоджати виконанню завдань адміністративного судочинства.
Щодо положень ст. 268 КАС України, то нею регламентовані особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ, в тому числі передбачених ст. 287 КАС України, якщо суд дійде висновку про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження або в порядку спрощеного позовного провадження, але з повідомленням (викликом) учасників справи.
Норми означеної статті не визначають процесуального порядку розгляду відповідних категорій адміністративних справ і, тим паче, не містять імперативного припису про необхідність їх розгляду саме за правилами загального позовного провадження.
Як вже зазначалося, такий припис закріплений законодавцем виключно у ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України, якими встановлено перелік адміністративних справ, які можуть розглядатися лише у загальному позовному провадженні та, відповідно, не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що, по-перше, для цієї справи пріоритетним є її швидке вирішення і справа не належить до тих справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а, по-друге, за характером спірних правовідносин, предметом доказування, категорією справи, ціною позову та виходячи з інших критеріїв, установлених ч. 3 ст. 257 КАС України, ця адміністративна справа може бути віднесена до справ незначної складності, суд доходить висновку про можливість її розгляду та вирішення за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, на переконання суду, прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті спору не потребує заслуховування усних пояснень сторін у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
2) відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович (місцезнаходження: вул. Героїв Крут, буд. 4-В, прим. 47, м. Вінниця, 21001).
Повне судове рішення складено 23.04.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович