Справа № 545/2180/23 Номер провадження 22-ц/814/1105/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
10 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У червні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 14.01.2020 р. між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» був укладений Договір споживчого кредиту № 202927 (надалі - Договір кредиту), відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 14.01.2022 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами Договору кредиту.
26.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-11/2021/13, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договір споживчого кредиту № 202927 від 14.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником, яким є ОСОБА_1 ..
Відповідач не виконав свого обов'язку з повернення наданого їй кредиту в строки, передбачені Кредитним договором.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 06.06.2023 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 29 727,23 грн., з яких:
Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 19 101,19 грн.;
Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 10 003,78 грн.;
Заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту - 0,00 грн.
Нараховані 3% річних - 64,36 грн.;
Втрати від інфляції - 557,90 грн.;
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Кредитним договором № 202927 від 14.01.2020 року станом на 06.06.2023 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 29727,23 грн., яка складається з:
Заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 19101,19 грн.;
Заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 10003,78 грн.;
Нарахованих 3% річних - 64,36 грн.;
Втрат від інфляції - 557,90 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 000,00 грн. та 2684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
ОСОБА_1 оскаржила рішення в апеляційному поряду , мотивуючи свою скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що не була повідомлена належним чином про розгляд справи , позовної заяви не отримувала , у зв'язку із чим була позбавлена можливості надати відзив на позовну заяву та висловити свої заперечення щодо позову.
Окрім того , ОСОБА_1 вважає завищеним розмір витрат на правничу допомогу , що стягнуто з неї оскаржуваним рішенням. Вказує, що фактичні витрати на правничу допомогу вказані позивачем є завищеними , сума в 9 000 грн. є необґрунтованою , а отже в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача відповідних витрат слід відмовити.
Скаржник просить скасувати заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2023 року.
Від позивача надійшов відзив на апеляцій скаргу в якому ТОВ «Коллект Центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
Судовим розглядом встановлено, що 14.01.2020 р. між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» був укладений Договір споживчого кредиту № 202927 (надалі - Договір кредиту), відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 14.01.2022 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами Договору кредиту.
Пунктом 1.5. Договору кредиту передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає:
- за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних);
- за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних.
Відповідно до п. 3.1. Договору кредиту нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Договором.
Пунктом 3.3. Договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за Договором кредиту, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору кредиту, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
26.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-11/2021/13, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договір споживчого кредиту № 202927 від 14.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником, яким є ОСОБА_1 ..
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договір споживчого кредиту № 202927 від 14.01.2020 р., що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником , яким є ОСОБА_1 ..
У зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 ,сума що підлягає стягненню станом на 06.06.2023 р., відповідно до розрахунку, становить 29 727,23 грн., з яких:
Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 19 101,19 грн.;
Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 10 003,78 грн.;
Заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту - 0,00 грн.
Нараховані 3% річних - 64,36 грн.;
Втрати від інфляції - 557,90 грн.;
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив , що позивачем доведено своє право вимоги належними доказами, в свою чергу відповідачем наявність заборгованості не спростовано.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення є те , що справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу , неналежним її повідомлення про розгляд справи та не направленням їй позовної заяви. З матеріалів справи встановлено, що відповідачу направлялась копія ухвали та позовної заяви. Проте матеріали справи не містять відомостей щодо вручення поштового відправлення , також матеріали справи містять поштове відправлення що повернулось без вручення ОСОБА_1 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» , інших підтверджень що свідчили б про належне у відповідності до норм ЦПК повідомлення відповідача , колегія суддів не встановила.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України , із постановленням нового по суті позовних вимог.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає укладеним договір про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №202927 від 14.01.2020, а тому з неї на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного договору про надання споживчого кредиту №202927 від 14.01.2020, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 29 727,23 грн.
Крім того, переглядаючи справу в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено.
За встановленого вище, позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Щодо оскарження рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Коллект Центр» в суді першої інстанції надавалася адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023.
Згідно п.4.1. договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої інстанції надано заявку на надання юридичної допомоги №41 від 01.05.2023 та акт виконаних робіт від 10.05.2023, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 9000грн., з яких - надання усної консультації з вивчення документів 1 год/3000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу 4год/6000 грн., а також платіжну інструкцію №0370690000 від 12.05.2023, що підтверджує перерахування адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» 36000 грн за надання правоовї допомоги згілно договору №02-01/2023 від 02.01.2023.
Колегія суддів вважає, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 9 000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті здачі-прийняття виконаних робіт від10.05.2023, згідно договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023, а також засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Коллект Центр» з ОСОБА_1 9000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено невідповідності вказаних витрат складності справи та наданому обсягу послуг.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2023 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 202927 від 14.01.2020- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договорам у загальній сумі 29 727,23 грн, що складається з :
Заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 19 101,19 грн.;
Заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 10 003,78 грн.;
Нарахованих 3% річних - 64,36 грн.;
Втрат від інфляції - 557,90 грн.;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов