Справа № 541/3823/23 Номер провадження 11-сс/814/120/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 квітня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем судового засідання - ОСОБА_5
за участі:
адвоката - ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у кримінальному провадженні №12023121190000231 від 10.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 січня 2024 року,-
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121190000231 від 10.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1,2 ст. 190 КК України та накладено арешт на наступне майно:
- мобільний телефон марки «Хуавей Y5» (IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_9 ;
- мобільний телефон марки «IPHONE 6S plus» із SIM-картою «Київстар» НОМЕР_3 (IMEI 1: НОМЕР_4 ; IMEI 2: НОМЕР_5 ), який належить ОСОБА_9 ;
- ноутбук марки «Asus» модель «Х54С» із номером НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_7 та яким користувався ОСОБА_9 , з забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
За матеріалами клопотання, 09.08.2023 до ЧЧ ВП №1 (м. Світловодськ) надійшло повідомлення від ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( НОМЕР_7 ) про те що, 09.08.2023, близько 18:40 години, невідома особа зламавши сторінку рідного брата ОСОБА_11 , через інтернет мережу «Інстаграм», шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в сумі 5000 гривень, які ОСОБА_10 перерахувала зі своєї банківської картки АТ «Приватбанк» НОМЕР_8 на банківську картку АТ «Райфайзенбанк» НОМЕР_9 , чим спричинила останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
08.11.2023 до Миргородського РВП надійшло повідомлення про те, що в середині вересня 2023 року студент 4 курсу Хомутецького фахового коледжу ОСОБА_9 шляхом обману особистим майном (паспортом, ідентифікаційним кодом) ОСОБА_12 за допомогою яких оформив кредит в "ІЗІ банку" на суму 5000 гривень.
08.11.2023 до Миргородського РВП надійшло повідомлення про те, що в середині вересня 2023 року студент 4 курсу Хомутецького ФК ОСОБА_9 шляхом обману заволодів особистими даними ОСОБА_12 з метою оформлення кредиту в "Монобанку" на суму 5000 гривень.
08.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , та в якій фактично проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Хуавей Y5» (IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_9 ; мобільний телефон марки «IPHONE 6S plus» із SIM-картою «Київстар» НОМЕР_3 (IMEI 1: НОМЕР_4 ; IMEI 2: НОМЕР_5 ), який належить ОСОБА_9 ; ноутбук марки «Asus» модель «Х54С» із номером НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_7 та користується яким ОСОБА_9 .
Постановою слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 08.01.2024 вилучене у ході обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею арешт на вказане майно накладено на підставі п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, оскільки є підстави вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, а не застосування арешту на дане майно може призвести до його знищення, втрати.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, та зобов'язати повернути вилучене майно.
Вказує, що вилучені телефон та ноутбук не були набуті злочинним шляхом , не використовувались для здійснення злочинної діяльності, не підлягають конфіскації з огляду на санкцію ст. 190 КК України.
Зауважує, що в ході обшуку телефони та ноутбук вилучені незаконно, оскільки суд в ухвалі від 08 грудня 2023 року не надавав дозволу на вилучення вказаних речей.
Вказує, що не має підстав вважати вилучене майно доказами, оскільки телефонами та ноутбуком ОСОБА_9 не користувався на час подій та не є власником, згідно з його поясненнями.
Вважає, що заборона користуватися телефоном та ноутбуком власнику, тобто матері ОСОБА_7 , не є співрозмірним обмеженням права власності останньої.
До початку апеляційного розгляду від прокурора Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_16 на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності прокурора, ухвалу слідчого судді від 09 січня 2024 року просила залишити в силі.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши адвоката на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Приписами п.1 ч.2 та ч.3 цієї статті Кодексу встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст. ст. 171-173 КПК України, при судовому розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити відповідність змісту клопотання вимогам закону, з'ясувати питання наявності правових підстав для накладення арешту та доцільності його накладення в межах даного кримінального провадження.
Встановлено, що в провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12023121190000231 від 10.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1,2 ст. 190 КК України.
У межах цього кримінального провадження 08.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , та в якій фактично проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Хуавей Y5» (ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_9 ; мобільний телефон марки «IPHONE 6S plus» із SIM-картою «Київстар» НОМЕР_3 (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ), який належить ОСОБА_9 ; ноутбук марки «Asus» модель «Х54С» із номером НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_9 .
08.01.2024 постановою слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області слідчих вилучене в ході обшуків майно визнано речовими доказами.
При постановлені ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, у зв'язку з можливим їх приховуванням, пошкодженням, псуванням, або знищенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Із долучених до клопотання матеріалів вбачається, що власником банківського рахунку № НОМЕР_9 є ОСОБА_9 . Із наданої виписки про рух коштів по даному рахунку встановлено, що грошові кошти ОСОБА_10 надійшли на дану картку однією транзакцією в сумі 5000 гривень 09.08.2023.
Таким чином, матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.
На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його адвокатом не надано та колегією суддів не встановлено.
Доводи адвоката, що в ході проведення обшуку не встановлено жодних відомостей про наявність інформації на вилучених мобільних телефонах та ноутбуці, яка має відношення до обставин кримінального провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки надані докази дають підстави вважати, що вилучене майно може мати певний зв'язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням, а дійсні джерела отримання коштів є предметом доказування, згідно ст. 91 КПК України.
При цьому, доказів на підтвердження належності вилученого в ході обшуку майна саме ОСОБА_7 - матері ОСОБА_9 апеляційному суду не надано.
Доводи апелянта про те, що слідчим суддею накладено арешт на майно, яке не міститься в переліку речей та предметів, дозвіл на відшукання та вилучення яких надавався слідчим суддею, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про наявність обставин, за яких можливо було б дійти висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майна.
Відповідні обставини будуть предметом подальшої перевірки шляхом призначення та проведення судових експертиз та інших перевірок органом досудового розслідування в ході розслідування кримінального правопорушення. При цьому слід зауважити, що до завдань суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 січня 2024 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4