Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2319/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
18 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги представника ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 19 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12015060250000564 від 01.07.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого повернути вилучене 28.02.2024 року під час обшуку помешкання ОСОБА_11 , що за адресою АДРЕСА_1 , майно, а саме: грошові кошті сумі 1 350 000 гривень його власнику. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, без повного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, що клопотання було подано до суду 06.03.2024 року, тобто поза межами строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України, а також неуповноваженою на це особою. Вказує, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти та не враховано, що кримінальне правопорушення, в межах якого вони вилучені було вчинено у 2015 році. Звертає увагу, що ОСОБА_8 не є підозрюваною та не має відношення до даного кримінального провадження, а вилучені грошові кошти не містять ознак, передбачених ст.98 КПК України, та не були оглянуті та ідентифіковані слідчим чи прокурором. Вказує, що слідчім суддею не взято до уваги, що грошові кошти було вилучено всупереч ухвалі слідчого судді від 22.02.2024 року, якою не надавався дозвіл на вилучення грошових коштів.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати слідчого повернути вилучене 28.02.2024 року під час обшуку її помешкання за адресою АДРЕСА_1 , майно, а саме: грошові кошті сумі 1 350 000 гривень, його власнику, тобто її доньці ОСОБА_8 , яка є ФОП. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_8 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 14.03.2024 року слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 за погодженням із прокурором звернулася до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира із клопотанням про арешт майна, вилученого 28.02.2024 року під час обшуку помешкання ОСОБА_11 , що за адресою АДРЕСА_1 , а саме: грошових коштів в сумі 1 350 000 гривень.
В обгрунтування клопотання слідча послалася на те, що СУ ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному №12015060250000564 від 01.07.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.07.2015 року близько 05 год 30 хв в АДРЕСА_2 ) невстановлені особи скоїли напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з проникненням в житло та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), а саме шляхом вибиття дверей будинку за місцем проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проникли всередину приміщення, де завдали останнім численні удари по різним частинам тіла та заволоділи їх майном, зокрема грошовими коштами в сумі 4 800 доларів США, близько 4 000 гривень, мобільними телефонами тощо.
Крім того, зазначені невстановлені особи залишаючи місце вчинення злочину заволоділи автомобілем марки «Mitsubishi Pajero Sport», р.н. НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_12 , заподіявши йому матеріальної шкоди у великих розмірах.
У ході досудового розслідування 28.02.2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1 350 000 гривень (2 пачки купюр номіналом по 1000 гривень на суму 100 000 гривень; 21 пачка купюр номіналом по 500 гривень на суму 1 050 000 гривень та 10 пачок купюр номіналом по 200 гривень на суму 200 000 гривень).
Постановою від 28.02.2024 вилучені грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки існує достатньо підстав вважати, що вони могли бути набуті кримінально протиправним шляхом.
Враховуючи обставини кримінального провадження, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а також беручи до уваги що майно, на яке слідчий просить накласти арешт є речовими доказами у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане майно.
Заслухавши доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в підтримання апеляційних скарг, думку прокурора в заперечення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , оскільки як вбачається з апеляційної скарги та було підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_11 не є власником грошових коштів, на які накладено арешт, тобто її права в даному випадку не порушені, а тому і не підлягають захисту.
Що стосується апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає можливої конфіскації.
Арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема, збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами в справі є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити таки захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12015060250000564 від 01.07.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (а.п.1-4).
В межах даного кримінального провадження 28.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2024 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1 350 000 гривень (2 пачки купюр номіналом по 1000 гривень на суму 100 000 гривень; 21 пачка купюр номіналом по 500 гривень на суму 1 050 000 гривень та 10 пачок купюр номіналом по 200 гривень на суму 200 000 гривень) (а.п. 42-51).
Постановою слідчого СВ РОТЗ СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 від 28.02.2024 року вилучене майно (грошові кошти) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12015060250000564 від 01.07.2015 року (а.п.54-55).
Як вбачається з матеріалів судового провадження та було встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, первинне клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилученого 28.02.2024 року під час обшуку житла ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку було направлено до Корольовського районного суду м. Житомира 29.02.2024 року, тобто в межах 48-годинного строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України. Ухвалою цього ж суду від 12.03.2024 вказане клопотання слідчого було повернуто для усунення недоліків та отримано слідчим 13.03.2024 року. Повторно клопотання слідчого надійшло до суду 14.03.2024, тобто в межах строку, передбаченого ч.3 ст.172 КПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника власника майна про порушення строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна.
Доводи захисника про порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сам по собі розгляд клопотання з порушенням строків не призводить до автоматичного визнання недопустимими речових доказів та не є автоматичною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Пропуск визначеного КПК строку для його розгляду вочевидь є недотриманням вимог КПК, проте він не може сам по собі призводити до недопустимості використання як доказів того майна, питання про арешт якого ставилося.
Такого висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати ККС ВС від 13.06.2023 у справі № 572/1861/18.
Посилання захисника на те, що клопотання про арешт майна подано неналежною особою, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки згідно ч.1 та ч.2 ст.64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. Саме така позиція висловлена в ухвалі колегії суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 лютого 2022 року (справа № 991/3310/21).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає порушення ст.64-2 КПК України при зверненні слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 з клопотанням про арешт майна, яке погоджено прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ..
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не було доведено необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, а також того, що вилучені грошові кошти мають ознаки, передбачені ст.98 КПК України.
Так, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22.02.2024 року, справа №296/1556/24, було надано дозвіл на обшук квартири, де проживає ОСОБА_14 , за адресою : АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення документів, що посвідчують особу, соціальний статус, а також користування спеціальним правом, видані на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (паспорт громадянина України, посвідчення водія, пенсійне посвідчення, довідка внутрішньо переміщеної особи або переселенця, пропуск в зону АТО), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та довіреностей (Matsubishi Pajero Sport, Газ-66, УАЗ), мобільних телефонів (Nokia 6700 в корпусі сірого кольору, Fly в корпусі білого кольору, Nokia 8800 в корпусі золотистого кольору, Nokia C206 в корпусі золотистого кольору), ноутбуку «Asus N61DA», драм-машини «AKAI 18», банківських карток «Укрсиббанк», чорнових записів (а.п. 42-43). При цьому в мотивувальній частині зазначено, що клопотання слідчого в частині необхідності відшукання та вилучення невизначеного обсягу інших речових доказів, які здобуті незаконним шляхом та які можуть бути використані як доказ кримінального правопорушення є абстрактним та не дає можливості ідентифікувати такі речі, а тому клопотання в цій частині не підлягає задоволенню.
Тобто, вказаною ухвалою слідчого судді не було надано дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів, на які слідчий просить накласти арешт у своєму клопотанні.
Крім того, слідчим суддею не взято до уваги, що слідчий не проводив огляд вилучених грошових коштів, а тому ідентифікувати грошові купюри неможливо. Також слідчім суддею не враховано, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де 28.02.2024 року проводився обшук, ОСОБА_11 проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_8 , яка є ФОП, тобто займається підприємницькою діяльністю, а також те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться за фактом події, яка відбулася у 2015 році, коли власниця вказаних грошових коштів ОСОБА_8 не була заміжньою за ОСОБА_15 , який фігурує у даному кримінальному провадженні, оскільки їх шлюб укладено 18.05.2019 року (а.п.9).
Жодних даних на підтвердження того факту, що вказані грошові кошти мають відношення до даного кримінального правопорушення чи були отримані внаслідок протиправних дій, матеріали клопотання не містять. Версія органу досудового розслідування щодо походження коштів будується лише на припущеннях, що є неприпустимим.
Наведене свідчить про те, що під час проведення обшуку 28.02.2024 року за місцем проживання ОСОБА_16 працівниками органу досудового розслідування безпідставно було вилучено вищевказані грошові кошти, які на думку колегії суддів, не містять ознак, передбачених ст.98 КПК України, а тому підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 350 000 гривень колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що ухвала слідчого судді про арешту майна у виді грошових коштів в сумі 1 350 000 грн., які було вилучено в ході обшуку 28.02.2024 року, за місцем проживання ОСОБА_16 не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про залишення клопотання слідчого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 19 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12015060250000564 від 01.07.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про арешт майна, вилученого 28.02.2024 під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №12015060250000564 від 01.07.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, а саме : грошових коштів в сумі 1 350 000 (один мільйон триста п'ятдесят тисяч) гривень - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :