Житомирський апеляційний суд
Справа №278/150/24 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.
Категорія 84 Доповідач Коломієць О. С.
22 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Борисюка Р.М.
з участю секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/150/24 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 січня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Татуйка Є.О.
встановив:
У січні 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсними проведення електронних торгів, які відбулися 06.12.2023 року з сайту продажу арештованого майна «Сетам» по реалізації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 79,1 кв.м. та земельних ділянок з кадастровим номером 1822083000:02:001:0817, площею 0,0757 га, з кадастровим номером 1822083000:02:001:0816, площею 0,0203 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 92а, які належать на праві власності ОСОБА_1 . Також просив скасувати протокол №601300 проведення електронних торгів від 06.12.2023 року з сайту продажу арештованого майна «Сетам» по реалізації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 79,1 кв.м. та земельних ділянок з кадастровим номером 1822083000:02:001:0817, площею 0,0757 га і з кадастровим номером 1822083000:02:001:0816, площею 0,0203 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 92а.
Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову. На обґрунтування поданої заяви вказував, що предметом спору є визнання недійсним проведення електронних прилюдних торгів з продажу спірного нерухомого майна, а тому з метою недопущення повторної реалізації житлового будинку та земельних ділянок, переоформлення їх на третіх, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, просив накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 79,1 кв.м. та на земельні ділянки з кадастровим номером 1822083000:02:001:0817, площею 0,0757 га та з кадастровим номером 1822083000:02:001:0816, площею 0,0203 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 92а.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 січня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не надано належної оцінки обставинам справи та не враховано, що даний захід забезпечення позову є співмірним із негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, відповідає процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О.просила апеляційну скаргу позивача відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове зсідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що існують обставини, які свідчать про нагальність та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також те, що вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, звернення до суду із вимогами лише до організатора та ініціатора торгів без залучення до участі у даному провадженні переможця електронних торгів, тобто власника спірного майна, свідчить про недобросовісність дій з боку позивача, що не узгоджується з завданнями та принципами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) зазначено, що: «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що не забезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі».
У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до протоколу проведення Державним підприємством «Сетам» електронного аукціону (торгів) №601300 від 06.12.2023 року по реалізації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 79,1 кв.м. та земельних ділянок з кадастровим номером 1822083000:02:001:0817, площею 0,0757 га, з кадастровим номером 1822083000:02:001:0816, площею 0,0203 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 92а, переможцем аукціону, яка запропонувала найвищу цінову пропозицію, стала ОСОБА_2 (а.с.14,15).
При цьому, на час вирішення питання про забезпечення позову, судом до участі у справі вказана особа не залучалась, а позовні вимоги до неї не заявлялись.
Таким чином, враховуючи, що позов відповідно до положень ЦПК України забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно особи, у даному випадку ОСОБА_2 , яка придбала його з аукціону (торгів) і не є відповідачем у цій справі.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці.
Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування ухвали суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.
Головуючий Судді