Житомирський апеляційний суд
Справа №278/5026/23 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
22 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Трояновської Г.С.
з участю секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/5026/23 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Татуйка Є.О.
встановив:
У жовтні 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя садовий будинок № НОМЕР_1 садівницького товариства «Транспортник» Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827 та визнати за нею право власності на частину вказаного майна.
На обґрунтування позову зазначала, що вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі із 14.02.2015 року по 29.06.2021 року, який був розірваний рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2021 року у цивільній справі №359/3216/21.Під час перебування у шлюбі ними набуто у власність будинок АДРЕСА_1 , що збудований на земельній ділянці площею 0,0650 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827, яку було безоплатно передано у власність ОСОБА_2 в порядку приватизації, то в силу норм ст. 60, 74 Сімейного кодексу України у них виникла спільна сумісна власність подружжя на це нерухоме майно.
20 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827, право власності на які зареєстровано на ОСОБА_2 .
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вона просила суд вжити очевидно адекватні заходи забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовним вимогам про поділ спільного сумісного нерухомого майна подружжя та узгоджуються з положеннями ст. 150 ЦПК України, згідно якої позов забезпечується, зокрема, шляхом арешту спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті і набранням судовим рішенням у справі законної сили. Застосовані заходи забезпечення позову не спричинять збитків титульному власнику ОСОБА_2 та третім особам, а також не потягнуть негативних матеріальних наслідків для учасників у справі.
Звертає увагу апеляційного суду, що вона не просила про такий вид забезпечення позову як «заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії відносно вказаного нерухомого майна», але суд самостійно зазначив ще один вид забезпечення позову.
Окрім того, вказує, що суд не обґрунтував, яким чином він встановив, що на зазначений об'єкт нерухомості вже накладено арешт відповідно до ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2022 року в справі № 296/7717/21 (провадження 2-з/278/161/21). Вона участі у вищевказаній справі не брала, вказаний арешт жодного відношення до майна, яке є спільним сумісним майном подружжя, немає, а вона не вчиняла жодних дій щодо повторного накладення арешту на це ж майно.
Представник третьої особи - ОСОБА_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не навів жодного аргументу та не надав жодного доказу, який би свідчив про те, що невжиття заходів забезпечення позову може хоча б якось ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде прийняте.
Фактично дії позивача не можуть вважатися добросовісними, оскільки спрямовані на завдання шкоди третій особі, який є кредитором відносно відповідача. Позов про поділ спільного майна подружжя та заява про забезпечення фактично використовуються для уникнення сплати боргу відповідачем або виконання судового рішення про стягнення боргу. Такі висновки зроблені також судом першої інстанції в заочному рішенні від 02 лютого 2024 року, яким відмовлено у задоволенні позову позивача та встановлено, що земельна ділянка та будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, а подані самим позивачем докази свідчать про його належність виключно відповідачеві. Судом першої інстанції встановлено хронологію подій, яка підтверджує, що поданий позов є черговою спробою уникнення відповідальності за договором позики і вчиняється позивачем, яка є колишньою дружиною боржника. Крім цього, судом установлено у даній справі, а так само і у справі №296/7717/21, що відповідач, з метою уникнення відповідальності, намагається позбутися нерухомого майна аби на нього не звернули стягнення органи виконавчої служби і тим самим перешкодити виконанню судового рішення.
Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
У судовому засіданні представник позивач - адвокат Левчук Т.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити її вимоги, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, який задовольнити заяву про забезпечення позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову заперечували.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені. Від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до суду надійшли заяви, в яких вони просили розгляд справи провести у їх відсутність.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя садовий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827 та визнати за нею право власності на частину вказаного майна.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 07.11.2023 року вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними матеріалами.
Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02.02.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовлено.
Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Разом з тим, у вересні 2021 року третя особа - ОСОБА_3 звертався до суду з позовом (справа №296/7717/21) про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 24.02.2021 року в розмірі 1404000 грн. та про визнання недійсним договору дарування садового будинку і земельної ділянки, укладеного 21.04.2021 року між ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_4 , припинення його державної реєстрації.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2021 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справа задоволено. Накладено арешт на належне ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: садовий будинок загальною площею 98,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,065 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827, розташовану за вказаною адресою.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2022 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1404000 грн. Визнано недійсним договір дарування садового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:01:000:0827 з цільовим призначенням для ведення садівництва за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Оліївська сільська рада садівницьке товариство «Транспортник», укладений 21 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Слюсар Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 43.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вказане судове рішення задоволено. Скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2022 року в частині задоволення позову про визнання договору дарування недійсним і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діяв адвокат Шарнопільський В.Л., було задоволено. Постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору дарування скасовано. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2022 року в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору дарування залишено в силі.
Так, відмовляючи в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2022 року у справі № 296/7717/21 вже вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827, тому враховуючи, що повторне накладення арешту на майно не допускається, підстави для забезпечення позову відсутні.
Проте, повністю з такими висновками суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно вимог ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, тощо.
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, а також те, що відповідач з метою уникнення виконання рішення суду, буде намагається здійснити відчуження спірного майна. У зв'язку з чим, підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відсутні.
Однак, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову через її взаємозв'язок із заявою про забезпечення позову у іншій справі №296/7717/21, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дана підстава відмови у задоволенні заяви не узгоджується із нормами ст. 149, 150 ЦПК України, яка передбачає право суду на вжиття заходів забезпечення позову у кожній справі.
Разом з тим, оскільки відмова суду у забезпеченні позову з вищевказаних підстав не призвела до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 376 ЦК України підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини ухвали в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.
Головуючий Судді