Ухвала
23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 522/4118/23
провадження № 61-3722ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (далі - КП «Одесміськелектротранс») про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на посаді акумуляторника 5-го розряду тролейбусного депо на КП «Одесміськелектротранс». Станом на час призначення його на посаду посадової інструкції для акумуляторника 5-го розряду розроблено не було. Робочу інструкцію акумуляторника 5-го розряду тролейбусного депо КП «Одесміськелектротранс» розроблено на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, та затверджено 11 листопада 2021 року в.о. директора КП «Одесміськелектротранс». Вказана робоча інструкція підписана ОСОБА_1 12 листопада 2021 року.
05 вересня 2022 року керівництвом тролейбусного депо КП «Одесміськелектротранс» було скликано працівників до актового залу, повідомлено про введення до штатної структури тролейбусного депо нових ділянок і посад, роздано надруковані заяви про переміщення до відповідної ділянки та посаду. Мотивацією керівництва було те, що нові ділянки і посади в них створені з метою підвищення продуктивності праці, удосконалення управлінської діяльності, вдосконалення та поліпшення умов праці, а тому всі працівники мають підписати заяви на переміщення. Після чого, позивачу було повідомлено, що за його посадою розроблено нову робочу інструкцію акумуляторника, затверджену 05 вересня 2022 року в.о. директора КП «Одесміськелектротранс», з якою йому необхідно ознайомитись та поставити підпис про таке ознайомлення з метою подальшого виконання своїх робочих обов'язків за цією посадовою інструкцією.
Переглянувши нову редакцію посадової інструкції позивач звернув увагу, що інструкція суттєво відрізняється від попередньої робочої інструкції. Безпідставно розширює коло його обов'язків та не відповідає тим обов'язкам, що передбачені посадовою інструкцією від 11 листопада 2021 року, яка була розроблена на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та згідно якої виконує свої посадові обов'язки та завдання позивач.
Таким чином, враховуючи відмінність суті, прав та обов'язків посадової інструкції від 11 листопада 2021 року та посадової інструкції від 05 вересня 2022 року, невідповідність посадової інструкції від 05 вересня 2022 року вимогам Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, позивач вважає, що відбулась зміна істотних умов праці працівника за новою робочою інструкцією акумуляторника 5-го розряду заготівельної ділянки від 05 вересня 2022 року.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не погодився з новими умовами роботи за робочою інструкцією від 05 вересня 2022 року, відмовився ставити підпис про ознайомлення та продовжив працювати і виконувати свої посадові обов'язки згідно робочої інструкції акумуляторника від 11 листопада 2021 року.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від підписання посадової інструкції від 05 вересня 2022 року, керівництвом було проведено з ним ряд розмов 15 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 01 грудня 2022 року, 19 грудня 2022 року, під час яких були намагання все таки схилити його до підписання робочої інструкції, від чого позивач категорично відмовлявся. При цьому, весь цей час продовжував працювати відповідно до вимог та положень посадової інструкції від 11 листопада 2021 року.
Під час однієї з таких розмов, коли позивача викликало керівництво, було складено акт від 30 листопада 2022 року про те, що ОСОБА_1 отримав копію посадової інструкції від 05 вересня 2022 року для ознайомлення. Акт позивач підписав з дописом, що отримав копію інструкції «для полной информации». Однак, саму робочу інструкцію від 05 вересня 2022 року позивач жодного разу не підписував, категорично не погоджуючись з її положеннями, адже вважає її такою, що порушує його права як працівника та не відповідає вимогам Довідника КХП щодо прав та обов'язків робітничої посади акумуляторника 5-го розряду.
З 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 був відправлений роботодавцем на медичний огляд, а в результаті чого на лікарняний, який тривав по 11 січня 2023 року.
01 лютого 2023 року позивачу стало відомо про наказ № 24 від 31 січня 2023 року по особовому складу, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено 01 лютого 2023 року з посади акумуляторника 5-го розряду заготівельної ділянки цеху ремонту рухомого складу тролейбусного депо за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
В наказі зазначено про невиконання позивачем план-завдання від 30 листопада 2022 року, яке він не отримував, суті якого не знав та за яке не розписувався. За невиконання цього завдання ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу від 19 грудня 2022 року № 573л, а саме - за невиконання п. п. 2.1, 2.9 - 2.17 робочої інструкції від 05 вересня 2022 року. З наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача від 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював, пояснення не відбирались.
Далі, зазначено, що 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав від майстра заготівельної ділянки друге план-завдання з обслуговування акумуляторних батарей, яке також не виконав, а тому систематично порушив п. п. 2.1, 2.9 - 2.13, 2.15, 2.17 робочої інструкції від 05 вересня 2022 року, а також підпунктів е), ж), п. п. 3.1, 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників. Вказане план-завдання позивач також не отримував. Пояснення за результатами його невиконання також з позивача ніхто не відбирав.
12 січня 2023 року за невиконання цього завдання ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу № 03л, з яким позивача ознайомлено не було.
Також, в оскаржуваному наказі від 31 січня 2023 року зазначено, що згідно графіку проведення перевірки ведення технічної документації виробничо-технічною службою від 28 грудня 2022 року, 27 січня 2022 року було проведено перевірку тролейбусного депо. Однак 28 грудня 2022 року позивач не міг проходити перевірку через те, що знаходився на лікарняному з 27 грудня 2022 року по 11 січня 2023 року
За результатами ніби то систематичного невиконання обов'язків ОСОБА_1 звільнено з 01 лютого 2023 року з посади акумуляторника 5-го розряду.
Знаючи про позицію позивача та його категоричну незгоду з обов'язками, передбаченими посадовою інструкцією від 05 вересня 2022 року, керівництвом навмисно сформульовано в наказі від 31 січня 2023 року завдання по робочій інструкції від 05 вересня 2022 року з метою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Про свою незгоду з новою робочою інструкцію та про відмову її підписувати позивач багаторазово доповідав керівництву цеху, керівництву тролейбусного депо та директору відповідача як в усній, так і в письмовій формах. На протязі жовтня-грудня 2022 року позивач постійно звертався з доповідними до директора відповідача, в яких писав про незаконність нової редакції робочої інструкції акумуляторника розподільчої ділянки, та про її невідповідність Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. При цьому, позивач працював як і раніше та виконував всі свої посадові обов'язки відповідно до робочої інструкції від 11 листопада 2021 року. Весь період роботи він відповідально ставився до виконання обов'язків, претензій з боку керівництва до виконання ним обов'язків згідно робочої інструкції від 11 листопада 2021 року не було, до дисциплінарної відповідальності щодо її невиконання чи неналежного виконання не притягувався.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконними та такими, що підлягають скасуванню накази від 19 грудня 2022 року № 573л та від 12 січня 2023 року № 03л про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;
визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 та скасувати наказ по особовому складу від 31 січня 2023 року № 24 про звільнення ОСОБА_1 з посади акумуляторника 5-го розряду заготівельної ділянки цеху ремонту рухомого складу тролейбусного депо за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;
зобов'язати КП «Одесміськелектротранс» поновити ОСОБА_1 на посаді акумуляторника 5-го розряду заготівельної ділянки цеху ремонту рухомого складу тролейбусного депо, про що внести відповідні відомості до трудової книжки позивача;
стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2023 року по день винесення рішення суду;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати за один місяць.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
підставою для винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України був факт систематичного невиконання трудових обов'язків, а саме - невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, передбачених робочою інструкцією, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які носять системний характер. Звільнення позивача проведено у відповідності до норм діючого законодавства, правомірно та з дотриманням визначеного законом порядку, порушень трудових прав позивача судом не було встановлено;
судом встановлено, що позивач систематично без поважних причин не виконував свої трудові обов'язки, до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Відтак, відповідач при застосуванні крайнього заходу правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, з підстав систематичного невиконання ОСОБА_1 без поважних причин службових обов'язків, врахувавши положення частини третьої статті 149 КЗпП. В оспорюваному наказі зазначено, за які саме порушення трудової дисципліни, допущені позивачем, накладено дисциплінарне стягнення, а саме - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні;
апеляційний суд зазначив, що за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
при залишенні без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач був ознайомлений зі своїми посадовими обов'язками у відповідності до інструкції акумуляторника заготівельної ділянки від 05 вересня 2022 року та систематично не виконував, без поважних причин, свої обов'язки, покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку;
так, апеляційний суд виходив з того, що з плану-завдання та графіку ТО-1 акумуляторник ОСОБА_1 повинен був провести обслуговування акумуляторних батарей за 30 листопада 2022 року на тролейбусах інв. №№ 614, 664, 798, 3006, 3009, 3016, 4026, 4027, однак ці роботи не виконав, письмові пояснення з приводу невиконання завдання надати відмовився. За що наказом КП «Одесміськелектротранс» Одеської міської ради № 573 л від 19 грудня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідності» ОСОБА_1 за невиконання робочої інструкції акумуляторника заготівельної ділянки, оголошено догану. Також акумуляторнику заготівельної ділянки тролейбусного депо ОСОБА_1 було надане план-завдання з обслуговування акумуляторних батарей на тролейбусах при проходженні ТО-1 на грудень 2022 року та було доведено до відома ОСОБА_1 12 січня 2023 року наказом відповідача № 03л від 12 січня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідності» ОСОБА_1 оголошено догану з підстав записки начальника тролейбусного депо В. Сеника, доповідної записки головного інженера тролейбусного депо О Бойко, плану-завдання акумуляторника ОСОБА_1 на грудень 2022 року, графіку ТО-1 на грудень 2022 року, акту доведення плану завдання ОСОБА_1 до відома, доповідні майстра ділянки ТО-1 ОСОБА_2 від 01 грудня 2022 року, 02 грудня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 21 грудня 2022 року, 22 грудня 2022 року, доповідні майстра заготівельної ділянки ОСОБА_3 від 19 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 23 грудня 2022 року, акти про відмову ОСОБА_1 дати письмові пояснення від 06 грудня 2022 року та від 23 грудня 2022 року;
окрім цього, апеляційний суд виходив з того, що 20 січня 2023 року наказом КП «Одесміськелектротранс» № 14 від 20 січня 2023 року «Про закріплення акумуляторників за рухомим складом» яким був перерозподілений рухомий склад між акумуляторниками заготівельної ділянки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ). На виконання пункту 3 зазначеного наказу були видані нові «Журнали обліку замірів акумуляторних батарей на тролейбусах». Наказ було доведено до відома кожному акумуляторнику та кожному видані відповідні журнали. ОСОБА_1 відмовився засвідчувати своїм підписом факт ознайомлення з наказом та факт отримання журналу, про що був складений відповідний акт від 23 січня 2023 року в присутності головного інженеру ОСОБА_5 , Начальника ЦРРС О. Губернаторова, акумуляторника заготівельної ділянки ОСОБА_6 28 грудня 2022 року був затверджений графік проведення перевірки ведення технічної документації виробничо-технічною службою. Перевірялися всі підрозділи підприємства. Згідно п. 5 графіку, тролейбусне депо підлягало перевірці в останню чергу - 27 січня 2023 року. За результатами перевірки документації виробничо-технічного обліку в тролейбусному депо був складений акт 27 січня 2023 року та був виявлений ряд чинників, які були порушені та які необхідно усунути. Зокрема, встановлено, що з двох журналів обліку замірів акумуляторних батарей на тролейбусах ведеться лише один, тобто заміри параметрів акумуляторів на тролейбусах АКСМ321 не проводяться. Це саме ті тролейбуси, які були закріплені наказом начальника тролейбусного депо за ОСОБА_1 , що передбачено п. 2.19 робочої інструкції акумуляторника заготівельної ділянки тролейбусного депо від 05 вересня 2022 року;
апеляційний суд зазначив, що 31 січня 2023 року, на підставі наказу КП «Одесміськелектротранс» Одеської міської ради №24/трол. «По особовому складу», ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України звільнено з 01 лютого 2023 року. Підставою наказу стало невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, передбачених робочою інструкцією, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які носять системний характер, вказують на нехтування та несумлінне ставлення до дотримання трудової дисципліни;
апеляційний суд зазначив, що при звільненні працівника з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та у який час. Наказ КП «Одесміськелектротранс» № 24/трол. від 31 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 виданий відповідно до КЗпП України, відповідно до діючого законодавства України, містить в собі посилання на факти невиконання обов'язків;
апеляційний суд зазначив, що посилання позивача на виконання ним в повному обсязі покладених на нього обов'язків на підставі посадової інструкції від 11 листопада 2021 року, та не виконання посадової інструкції від 05 вересня 2022 року не може вважатись належним виконанням трудових обов'язків. Орім того, в пункті 2.1 робочої інструкції від 11 листопада 2021 року вказано, що акумуляторник оглядає ящик акумуляторної батареї на тролейбусі та очищує його деталі. Зміст цього пункту повторюється в пункті 2.2 робочої інструкції від 05 вересня 2022 року, за пунктом 2.2 - акумуляторник оглядає ящик акумуляторної батареї на рухомому складі та очищає його деталі. В пункті 2.14 робочої інструкції від 11 листопада 2021 року вказано, що акумуляторник веде «Журнал обліку вимірювання акумуляторних батарей». Зміст цього пункту повторюється в пункті 2.19 робочої інструкції від 05 вересня 2022 року. За пунктом 2.19 - акумуляторник веде «Журнал обліку замірів акумуляторних батарей». Тому колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 систематично не виконував, без поважних причин, свої обов'язки, покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
12 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2024 року було зазначено, що особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи) у касаційній скарзі слід зазначити, яке саме було заявлено клопотання та щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У квітні 2024 року на виконання ухвали Верховного Суду від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав дві аналогічні уточнені касаційні скарги, у яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В уточнених касаційних скаргах ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень указує пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_1 зазначає, що ним було подано до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів, а саме: флешки на якій містились докази аудіо, відео та фотофіксації порушених прав позивача відповідачем, на які він посилався в позові, поясненнях, дебатах та касаційній скарзі. Однак судом при дослідженні доказів зазначений накопичувальний пристрій взагалі не досліджував, мотивуючи їх втратою. Також судом не було вирішене питання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи на предмет підробки документації (посадових інструкцій, особової картки працівника.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя статті 411 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз уточнених касаційних скарг свідчить, що їх мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення і у ній відсутнє обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень, зокрема, відсутнє відповідне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Посилання в уточнених касаційних скаргах на те, позивачем подавалось клопотання про долучення доказів - флешки, на якій містились докази аудіо, відео та фотофіксації порушених прав позивача відповідачем, однак судом її не досліджено, а також на те, що судом не було вирішене питання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи на предмет підробки документації (посадових інструкцій, особової картки працівника) не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). ОСОБА_1 при цьому не обґрунтовує порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не зазначає, яке було ним заявлено клопотання, що було необґрунтовано відхилено судом та щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи воно було заявлено.
Тому особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат