16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/737/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Вронська Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Понамаренко Д. М.,
відповідача - Гудінова І. Л.,
третьої особи 1 - не з'явився,
третьої особи 2 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А., Руденко М. А.
від 08.01.2024
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Заліське"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів,
1. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019, оформлених протоколом № 1, з наведених питань 4-6.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/737/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/737/22.
Садівниче товариство "Заліське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у справі № 911/737/22.
Крім того, ОСОБА_1 також звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/737/22.
2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою від 08.01.2024 у справі № 911/737/22 Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення; заяву Садівничого товариства "Заліське" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_1 на користь Садівничого товариства "Заліське" 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти заяви Садівничого товариства "Заліське" відмовив.
Додаткова постанова мотивована тим, що:
- відповідачем 09.10.2023 (тобто до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про витрати на правничу допомогу;
- докази понесення витрат в сумі 34 425,01 грн були надані відповідачем до апеляційного суду протягом п'яти днів після прийняття постанови у даній справі;
- 07.12.2023 відповідачем подано до суду заяву про збільшення розміру витрат на правничу допомогу до 42 425,01 грн (на 8 100 грн), з доказами понесення цих витрат. Оскільки відповідач пропустив строк на подання доказів понесених витрат правничої допомоги на суму 8 100 грн та за відсутності клопотання про поновлення строку, суд залишив дану заяву без розгляду на підставі абзацу 3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України;
- матеріали справи свідчать про те, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Журавель В.І. надавала правову допомогу Садівничому товариству "Заліське" в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, була обізнана з усіма обставинами даної справи. Так, колегією суддів враховується, що правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату відповідача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично відзив на апеляційну скаргу позивача містить узагальнену позицію відповідача по справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції;
- стосовно витрат відповідача по наданню таких послуг, як очікування адвокатом судових засідань та участь у них, дорога до суду та у зворотній бік на загальну суму 27 675, 01 грн, слід зазначити, що за висновком суду, вони не відповідають критеріям реальності та розумності;
- оцінивши витрати відповідача з урахуванням усіх аспектів складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність відповідачем у відповідності до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені Садівничим товариством "Заліське" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 425, 01 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору;
- у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення з приводу судових витрат і стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 грн. Так, колегія суддів вважає, що наведений розмір витрат в сумі 18 000 грн є справедливим та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу;
- колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, оскільки підстав, передбачених частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 911/737/22, та прийняти нове рішення, яким: заяви Садівничого товариства "Заліське" про стягнення витрат на правничу допомогу та про збільшення розміру витрат на правничу допомогу залишити без розгляду; заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити; стягнути з Садівничого товариства "Заліське" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 500 грн.
Скаржник у якості підстави касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, де зазначено, що згідно з частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, Суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, а отже згідно з приписами частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, "витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката підпадають під критерій істотного перевищення у розумінні"; у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є порушенням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України і є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності; у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг.
Садівниче товариство "Заліське" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що: «відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності».
У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що: «застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат».
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що: «Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем 09.10.2023 (тобто до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про витрати на правничу допомогу.
Докази понесення витрат в сумі 34 425,01 грн були надані відповідачем до апеляційного суду протягом п'яти днів після прийняття постанови у даній справі.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 34 425,01 грн відповідач надав: - договір № 09/21 про надання правової (правничої) допомоги від 04.01.2022, укладений між Адвокатським бюро "Валентини Журавель" (адвокат) та Садівничим товариством "Заліське" (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього, якщо такі будуть мати місце; - додаток №3 від 04.10.2022 до вказаного договору, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає замовлення по наданню правової допомоги з представлення інтересів у справі №911/737/22; - детальний опис наданих послуг від 23.11.2023.
За умовами пункту 2 додатку №3 до договору вартість послуг з надання правової допомоги сплачується клієнтом з розрахунку 2 700 грн за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до детального опису наданих послуг від 23.11.2023 адвокатом відповідачу надані наступні послуги: - підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу позивача - 6 750 грн (2,5 год.); - очікування адвокатом судового засідання (18.09.2023) та участь у ньому (1 год. 10 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 5 850, 01 грн (2,16667 год.); - очікування адвокатом судового засідання (09.10.2023) та участь у ньому (1 год. 15 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 6 075 грн (2, 25 год.); очікування адвокатом судового засідання (06.11.2023) та участь у ньому (2 год. 20 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 9 000 грн (3,333333 год.); участь адвоката в судовому засіданні 20.11.2023 (1 год. 30 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 6 750 грн (2,5 год.). Загальна сума - 34 425, 01 грн.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем, згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Водночас оцінивши витрати відповідача з урахуванням усіх аспектів складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність відповідачем, відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені Садівничим товариством "Заліське" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 425, 01 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що справедливим та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу є 18 000 грн.
Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність їхнього розміру, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 124, 126, 129 статті Господарського процесуального кодексу України висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Таке рішення відповідає вимогам статті 236 статті Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 922/2604/20, №922/676/21, № 905/1795/18, № 922/2685/19, оскільки застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. Навпаки застосування судом апеляційної інстанції норм права відбулося згідно із правовими висновками, викладеними у наведених позивачем постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Крім того, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.
Суд апеляційної інстанції оскаржуваною додатковою постановою відмовив у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, оскільки підстав, передбачених частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, ним не було встановлено.
Позивач у касаційній скарзі просить Суд прийняти нове рішення, яким заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 500 грн.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником.
Однак, касаційна скарга не містить, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підстав касаційного оскарження судового рішення в частині висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому зважаючи на межі касаційного перегляду судових рішень, додаткова постанова в цій частині не переглядається.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткової постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 911/737/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді С. В. Бакуліна
Г. О. Вронська