Постанова від 28.03.2024 по справі 904/626/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/626/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Солодова І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 (суддя Ніколенко М.О.)

у справі № 904/626/23

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал"

про повернення майна

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал"

до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

про стягнення інфляційної втрат та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" про зобов'язання передати пошкоджені частини (згідно переліку), які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На адресу суду, 13.03.2023 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення інфляційної складової у розмірі 23 942,29 грн. та 3% річних у розмірі 3 682,70 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі №904/626/23 відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог. Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладено на Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування".

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог. Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал".

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/626/23 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, та прийняте в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

На думку скаржника, відповідно до п. 2.11.2.16 Договору страхування серії PKS №2000099 від 13.01.2020 Страхувальник за вимогою Страховика зобов'язаний передати йому пошкоджені деталі та вузли застрахованого ТЗ, замінені в процесі ремонту. З цього випливає, що в AT «Просто-страхування» у зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику згідно Договору виникло право на повернення пошкоджених частин транспортного засобу «Skoda FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були замінені в процесі ремонту, що підтверджується Актом виконаних робіт № 3047/19/10/20 від 05.11.2020, а у Відповідача виник обов'язок з повернення пошкоджених частин, які були замінені в процесі ремонту у відповідності до умов договору.

Зазначає, що суд першої інстанції на власний розсуд трактує положення Угоди, дійшовши помилкових висновків, що з тексту угоди від 19.09.2022р. вбачається, що сторони на підставі взаємних поступок врегулювали претензії одна до одної як у частині строків та розміру сплати страховиком страхового відшкодування, так і будь-яких інших зобов'язань сторін за договором страхування серії PKS №2000099 від 13.01.20р., зокрема, передачі страхувальником страховику пошкоджених деталей і вузлів застрахованого ТЗ, замінених в процесі ремонту, в той час як текст самої Угоди такого не містить.

Апелянт звертає увагу, що Угодою жодного застереження щодо відсутності права AT «Просто-страхування» з вимоги про повернення замінених запчастин , - немає, сторони не мали претензій а ні до розміру та способу здійснення страхового відшкодування, а ні до самого договору чи його пунктів. Навпаки, сторони згодні з умовами договору добровільного страхування PKS№2000099 від 13.01.2020, відповідно до яких AT «Просто-страхування» після виплати страхового відшкодування набуло права вимагати повернення замінених запчастин, а у ТОВ «ГетманГлобал» виник обов'язок з повернення вказаних запчастин, встановлений п.2.11.2.16 Договором PKS № 2000099 від 13.01.2020.

Також, в апеляційній скарзі повідомив суд, що користується правовою допомогою та планує понести витрати на оплату правової допомоги орієнтовно у розмірі 10 000,00 грн. (вказаний розмір є попереднім і може бути збільшений в процесі розгляду справи), докази будуть надані додатково.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

ТОВ "Гетманглобал" не скористалося своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

11.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ПрАТ «Просто-страхування» надійшла заява про фактичний розрахунок судових витрат позивача, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТМАНГЛОБАЛ" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, понесені в суді апеляційної інстанції.

16.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Просто" надійшло клопотання, про зміну найменування Позивача з Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО».

В судове засідання 28.03.2024 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ПрАТ «Просто-страхування» апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, з огляду на те, що в судовому засіданні 15.02.2024 приймав участь представник апелянта, який надав суду свої пояснення щодо змісту та вимог апеляційної скарги, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» (надалі - страхувальник, вигодонабувач) та Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (надалі - страховик) був укладений договір страхування № 2000099 серії PKS від 13.01.2020 (надалі - договір), за умовами якого Страховик прийняв під страховий захист автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 1.15. розділу 1 Договору визначено строк його дії, а саме: з 14.01.2020 по 13.01.2021.

Згідно п. 1.10. розділу 1 Договору, Страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати Страхувальнику збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, в межах страхової суми, що становить 205 000,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.8. (п.п.1.8.1.) розділу 1 Договору, виплати страхового відшкодування у разі пошкодження автомобіля проводяться без вирахування зносу.

Згідно п. 1.13. розділу 1 Договору, розмір безумовної франшизи при пошкодженні автомобіля, становить 2% від страхової суми.

Умовами п. 1.17. розділу 1 Договору сторони визначили, що невід'ємною частиною цього Договору є: розділ 1 «Умови страхування» та Розділ 2 «Загальні умови Договору», заява на страхування ні, акт огляду так. Зазначені в п. 1.17. розділу 1 цього Договору документи не можуть існувати окремо один від одного та разом складають цей Договір страхування. Всі інші умови страхування за цим Договором визначаються умовами страхування, викладеними в Розділі 2 і є обов'язковими для виконання Страхувальником (Вигодонабувачем). Страхувальник з умовами цього Договору та правилами ознайомлений та згоден.

У м. Києві по вул. Білоруська, 3, 19.10.2020 застрахований автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. ДТП відбулося з вини іншого учасника - водія автомобіля Нуundаі Ассеnt ДРН НОМЕР_2 Шаіб Халіфи, який під час здійснення маневру, а саме: повороту ліворуч, не надав перевагу у русі транспортному засобу Skoda Fabia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

За вказаним фактом Національною поліцією України було складено довідку №3020295633195774 від 19.10.2020.

Застрахований автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, є приватною власністю позивача - ТОВ «ГетманГлобал», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Страхувальник, 21.10.2020 подав страховику повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (том 1 а.с. 18 - 19).

Цій страховій справі страховиком був присвоєний номер 148296.

З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, страхувальник звернувся до Фізичної особи-підприємця Сінькевич Олени Сергіївни.

ФОП Сінкевич О.С. було складено рахунок № 3047/19/10/20 від 20.10.2020 на суму 81850,00 грн.

Після проведення відновлювального ремонту, страхувальником і Фізичною особою-підприємцем Сінькевич О.С. був складений та підписаний акт виконаних робіт №3047/19/10/20 від 05.11.2020 на суму 81 850,00 грн.

Заявою від 10.11.2020 страхувальник звернувся до страховика щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із страховим випадком (ДТП), який стався 19.10.2020. Страхувальник просив провести виплату/доплату страхового відшкодування наступним чином: зарахувати у сплату недоплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку суму 81850,00 грн.

Відповідно до п. 2.8.2.3. Договору, у випадку пошкодження застрахованого автомобіля виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 календарних днів, починаючи з дня надання Страхувальником Страховику останнього із всіх необхідних документів, визначених у п. 2.7.2.5. договору.

В свою чергу, відповідно до п. 2.11.2.16, страхувальник зобов'язаний за вимогою страховика передати йому пошкоджені деталі і вузли застрахованого ТЗ, замінені в процесі ремонту.

Разом з цим, 19.09.2022 між сторонами було підписано угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566 (надалі - угода).

Відповідно до п. 1 угоди, сторони домовились про розмір, спосіб здійснення та порядок виплати страхового відшкодування по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566 (шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок страхувальника), досягши згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

У п. 2.1 угоди сторони погодили, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566 у строк до 22.09.2022 (включно) у наступних розмірах:

- розмір страхового відшкодування по страховій справі № 148296 відносно події, що сталась 19.10.2020 о 17 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Білоруська, 3, за участі застрахованого за договором №2000099 серії PKS майнових інтересів власника транспортного засобу (надалі - договір №2000099) автомобіля Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 68 000 грн.

Так, страховиком, 20.09.2022 був складений страховий акт № 148296 про виплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" страхового відшкодування у розмірі 68 000 грн.

Платіжним дорученням № 11747 від 20.09.2022 страховиком було перераховано страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 68 000 грн.

Пунктом 2.3 угоди сторони встановили, що страхувальник гарантує, що після сплати страховиком страхового відшкодування по справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566 у строки і в розмірах, визначених у п. 2.1 цієї угоди страхувальник не буде мати жодних майнових претензій до страховика по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566.

У п. 3 угоди сторони погодили, що з моменту підписання цієї угоди та у випадку належного виконання своїх обов'язків за нею, жодна з них в подальшому не матиме претензій з приводу ані розміру та способу здійснення страхового відшкодування по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566, ані до самих договорів №№ 2000023, 200624, 2000009, 2000099, 2000900 серії PKS, чи будь - яких інших відносин, що можуть випливати з договорів №№2000023, 200624, 2000009, 2000099, 2000900 серії PKS.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з тексту угоди від 19.09.2022 вбачається, що сторони на підставі взаємних поступок врегулювали претензії одна до одної як у частині строків та розміру сплати страховиком страхового відшкодування, так і будь-яких інших зобов'язань сторін за договором страхування серії PKS № 2000099 від 13.01.2020, зокрема, передачі страхувальником страховику пошкоджених деталей і вузлів застрахованого ТЗ, замінених в процесі ремонту. На виконання цієї угоди, платіжним дорученням № 11747 від 20.09.2022 страховиком було перераховано страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 68 000 грн. За таких обставин, зобов'язання як страховика, так і страхувальника за договором страхування серії PKS № 2000099 від 13.01.2020 є виконаними належним чином та припиненими за домовленістю сторін. А отже, як первісні, так і зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/626/23 лише в частині залишення без задоволення первісного позову ПрАТ «Просто-страхування» про зобов'язання передати пошкоджені частини (згідно переліку), які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно переліку), відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині щодо вирішення зустрічного позову.

Так, приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" про зобов'язання передати пошкоджені частини (згідно переліку), які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» (надалі - страхувальник, вигодонабувач) та Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (надалі - страховик) був укладений договір страхування № 2000099 серії PKS від 13.01.2020 (надалі - договір), за умовами якого Страховик прийняв під страховий захист автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

Пунктом 1.15. розділу 1 Договору визначено строк його дії, а саме: з 14.01.2020 по 13.01.2021.

Згідно з п. 1.10. розділу 1 Договору, Страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати Страхувальнику збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, в межах страхової суми, що становить 205 000,00 грн.

Відповідно до пп. 1.8.1. п. 1.8. розділу 1 Договору, виплати страхового відшкодування у разі пошкодження автомобіля проводяться без вирахування зносу.

За твердженням позивача, у м. Києві по вул. Білоруська, 3, 19.10.2020 застрахований автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. ДТП відбулося з вини іншого учасника - водія автомобіля Нуundаі Ассеnt ДРН НОМЕР_2 Шаіб Халіфи, який під час здійснення маневру, а саме: повороту ліворуч, не надав перевагу у русі транспортному засобу Skoda Fabia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Позивачем зазначено, що за вказаним фактом Національною поліцією України було складено довідку № 3020295633195774 від 19.10.2020.

Як вказав позивач, застрахований автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, є приватною власністю позивача - ТОВ «ГетманГлобал», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

За твердженням позивача, страхувальник, 21.10.2020 подав страховику повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (т. 1 а.с. 18 - 19).

Цій страховій справі страховиком був присвоєний номер 148296.

Позивач вказав, що з метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, страхувальник звернувся до Фізичної особи-підприємця Сінькевич Олени Сергіївни.

Позивач зазначив, що ФОП Сінкевич О.С. було складено рахунок № 3047/19/10/20 від 20.10.2020 на суму 81 850,00 грн.

За твердженням позивача, після проведення відновлювального ремонту, страхувальником і Фізичною особою-підприємцем Сінькевич О.С. був складений та підписаний акт виконаних робіт № 3047/19/10/20 від 05.11.2020 на суму 81 850,00 грн.

Позивач вказав, що заявою від 10.11.2020 страхувальник звернувся до страховика щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із страховим випадком (ДТП), який стався 19.10.2020. Страхувальник просив провести виплату/доплату страхового відшкодування наступним чином: зарахувати у сплату недоплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку суму 81 850,00 грн.

19.09.2022 між сторонами було підписано угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566 (надалі - угода).

- розмір страхового відшкодування по страховій справі № 148296 відносно події, що сталась 19.10.2020 о 17год. 50хв. у м. Києві по вул. Білоруська, 3, за участі застрахованого за договором № 2000099 серії PKS майнових інтересів власника транспортного засобу (надалі - договір №2000099) автомобіля Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 68 000 грн.

Позивач зазначив, що платіжним дорученням № 11747 від 20.09.2022 ним було перераховано страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 68 000 грн.

Відповідно до п. 2.11.2.16, страхувальник зобов'язаний за вимогою страховика передати йому пошкоджені деталі і вузли застрахованого ТЗ, замінені в процесі ремонту.

Позивач за первісним позовом наполягає на тому, що страхувальником було порушено вимоги п. 2.11.2.16 та не передано страховику пошкоджені деталі і вузли застрахованого ТЗ, замінені в процесі ремонту.

Що і стало причиною виникнення спору.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що страховик протягом строку дії спірного договору страхування не звертався до нього з вимогами про передачу пошкоджених деталей на виконання п. 2.11.2.16 договору.

Таким чином, предметом цього судового розгляду є вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання передати пошкоджені частини (згідно переліку), які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Апеляційний суд зауважує, що для правильного вирішення первісного позову необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи наявний у страхувальника обов'язок з передання страховику пошкоджених деталей та вузлів застрахованого ТЗ, замінених в процесі ремонту), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи було страхувальником передано страховику пошкоджені частини автомобіля), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 193 ГПК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що у м. Києві по вул. Білоруська, 3, 19.10.2020 застрахований автомобіль Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. ДТП відбулося з вини іншого учасника - водія автомобіля Нуundаі Ассеnt ДРН НОМЕР_2 Шаіб Халіфи, який під час здійснення маневру, а саме: повороту ліворуч, не надав перевагу у русі транспортному засобу Skoda Fabia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

За вказаним фактом Національною поліцією України було складено довідку №3020295633195774 від 19.10.2020.

Страхувальник, 21.10.2020 подав страховику повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (т. 1 а.с. 18 - 19).

Цій страховій справі страховиком був присвоєний номер 148296.

ФОП Сінкевич О.С. було складено рахунок № 3047/19/10/20 від 20.10.2020 на суму 81850,00 грн.

Пошкоджені запасні частини згідно переліку, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за Актом виконаних робіт № 3047/19/10/20 від 05 листопада 2020 року: 1) двері передні праві, кількість 1, на суму 15 500,00 грн, 2) двері задні праві, кількість 1, на суму 15 500,00 грн, 3) крило заднє праве, кількість 1, на суму 7 500,00 грн, 4) поріг правий, кількість 1, на суму 6 500,00 грн, 5) петлі задньої двері, кількість 2, на суму 1 100,00 грн.

Відповідно до п. 2.11.2.16 договору страхувальник зобов'язаний за вимогою страховика передати йому пошкоджені деталі і вузли застрахованого ТЗ, замінені в процесі ремонту.

- розмір страхового відшкодування по страховій справі № 148296 відносно події, що сталась 19.10.2020 о 17год. 50хв. у м. Києві по вул. Білоруська, 3, за участі застрахованого за договором №2000099 серії PKS майнових інтересів власника транспортного засобу (надалі - договір №2000099) автомобіля Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 68 000 грн.

Такими чином, за умовами договору страхування серії PKS № 2000099 від 13.01.2020 (п. 2.11.2.16 Договору) у ПрАТ "Просто-страхування" виникло право на повернення пошкоджених частин транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були замінені в процесі ремонту, а саме: двері передні праві (кількість 1), двері задні праві (кількість 1), крило заднє праве (кількість 1), поріг правий (кількість 1), петлі задньої двері (кількість 2), а у ТОВ «ГетманГлобал» виник обов'язок з повернення пошкоджених частин, які були замінені в процесі ремонту у відповідності до умов договору.

Натомість суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову послався на п. 3 угоди, в якій сторони погодили, що з моменту підписання цієї угоди та у випадку належного виконання своїх обов'язків за нею, жодна з них в подальшому не матиме претензій з приводу ані розміру та способу здійснення страхового відшкодування по страхових справах №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566, ані до самих договорів №№ 2000023, 200624, 2000009, 2000099, 2000900 серії PKS, чи будь - яких інших відносин, що можуть випливати з договорів №№2000023, 200624, 2000009, 2000099, 2000900 серії PKS.

Господарський суд дійшов висновку, що з тексту угоди від 19.09.2022 вбачається, що сторони на підставі взаємних поступок врегулювали претензії одна до одної як у частині строків та розміру сплати страховиком страхового відшкодування, так і будь-яких інших зобов'язань сторін за договором страхування серії PKS № 2000099 від 13.01.2020, зокрема, передачі страхувальником страховику пошкоджених деталей і вузлів застрахованого ТЗ, замінених в процесі ремонту.

Колегія суддів вважає помилковим трактування судом положень Угоди, оскільки з її умов не слідує такий висновок.

Так, відповідно до Угоди про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування по страхових справах: №№ 147578, 148163, 149338, 148296, 150566 від 19.09.2022р.:

« 1. Сторони домовились про розмір, спосіб здійснення, та порядок виплати страхового відшкодування по страхових справах: № №147578, 148163, 149338, 148296, 150566 (шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок страхувальника), досягши згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

2.3а цією Угодою Сторони погодили, що:

2.1. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування по страхових справах: № №147578, 148163, 149338, 148296, 150566 у строк до 22 вересня 2022 року (включно) у наступних розмірах:

2.1.4. Розмір страхового відшкодування по страховій справі №148296 відносно події, що сталась 19.10.2020р. о 17год. 50хв., у м. Києві по вул. Білоруській, 3, за участі застрахованого за Договором № 2000099 серії PKS майнових інтересів власника транспортного засобу (далі - Договір № 2000099) автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 68000 (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп).

2.2. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування у на наступні реквізити Страхувальника: «поточний рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку 305299».

2.3. Страхувальник гарантує, що після сплати Страховиком страхового відшкодування по справах: № №147578, 148163, 149338, 148296, 150566 у строки і в розмірах, визначених у п. 2.1 цієї Угоди Страхувальник не буде мати жодних майнових претензій до Страховика по страхових справах: № №147578, 148163, 149338, 148296, 150566.

3. Сторони погодили, що з моменту підписання цієї Угоди та у випадку належного виконання своїх обов'язків за нею, жодна з них в подальшому не матиме претензій з приводу а ні розміру та способу здійснення страхового відшкодування по страхових справах: №№147578, 148163, 149338, 148296, 150566, а ні до самих договорів №№ 2000023, 2000624, 2000009, 2000099, 2000900 серії PKS, чи будь-яких інших відносин, що можуть випливати з договорів №№ 2000023, 2000624, 2000009, 2000099, 2000900 серії PKS.

4. Ця Угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

5. Підписуючи цю Угоду сторони підтверджують, що ні в процесі її укладання, ні в процесі виконання її умов не були порушені їх права та права будь-яких третіх осіб.

6. Ця Угода складена українською мовою у двох екземплярах, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу.

7. Будь-які зміни та доповнення до цієї Угоди набувають юридичної сили лише після укладення Сторонами додаткових угод.

8. Усі спори, що можуть виникнути між Сторонами, підлягають вирішенню шляхом переговорів, а в разі неможливості - розглядаються в суді.

9. Страхувальник розуміє та підтверджує, що підписання цієї Угоди не свідчить про автоматичне визнання страховими випадками з подальшою виплатою страхового відшкодування з боку Страховика по іншим страховим справам, які перебувають на розгляді Страховика з тим же Страхувальником, оскільки кожен страховий випадок (страхова справа) врегульовується окремо в індивідуальному порядку.».

При цьому AT «Просто-страхування» було виплачене відшкодування по справі №148296 за договором №2000099 серії PKS у розмірі 68 000,00 грн., - 20.09.2022р., тобто у розмірі та строки визначені Угодою, що сторонами не оспорювалось.

Слід наголосити, що Угода жодного застереження щодо відсутності права AT «Просто-страхування» з вимоги про повернення замінених запчастин не містить, сторони не мали претензій а ні до розміру та способу здійснення страхового відшкодування, а ні до самого договору чи його пунктів. Навпаки, сторони погодили умови договору добровільного страхування PKS№2000099 від 13 січня 2020, відповідно до яких AT «Просто-страхування» після виплати страхового відшкодування набуло права вимагати повернення замінених запчастин, а у ТОВ «ГетманГлобал» виник обов'язок з повернення вказаних запчастин встановлений п.2.11.2.16 Договором PKS № 2000099 від 13 січня 2020.

Відповідно до ст. 627 ЦКУ передбачено свободу договору, а саме: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом першої інстанції не було враховано, що жодного порушення з боку AT «Просто-страхування» не було, рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/991/21 від 06.10.2021 було встановлено відсутність порушень щодо AT «Просто-страхування» при врегулюванні справи, і останнім на підставі вказаної Угоди з ТОВ «ГетманГлобал» від 19.09.2022р. було здійснено виплату страхового відшкодування у належному розмірі 68 000,00 грн. у встановлені строки, а ТОВ «ГетманГлобал» прийняте таке виконання, вказані кошти не повертались.

Поза увагою суду залишилось те, що після виплати страхового відшкодування AT «Просто-страхування» набуло права вимагати повернення замінених запчастин, а у ТОВ «ГетманГлобал» виникло зобов'язання з повернення вказаних запчастин встановлений п.2.11.2.16 Договором № 2000099 від 13 січня 2020, яке виконано не було.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких умов, доводи апелянта знайшли своє підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі №904/626/23 в частині відмови в задоволенні первісного позову як такого, що прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідності висновків суду встановленим обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача передати позивачу пошкоджені запасні частини, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за Актом виконаних робіт (згідно переліку).

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як апеляційну скаргу та первісний позов задоволено, суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 684,00 грн та апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Шодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, що відповідає наданому ним попередньому (орієнтовному) розрахунку, зазначеному в позовній заяві.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2023р., між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» в особі Заступника Голови правління Степанюк Олени Вікторівни, що діє на підставі довіреності № 500/219 від 27.12.2019р. (Клієнт) та Адвокатським Бюро «Синюк та Партнери» в особі керуючого бюро-адвоката Синюка Станіслава Леонідовича (Адвокатське Бюро) укладено договір про надання правової допомоги №1, за умовами п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктами 2.1, 2.1.1 договору, встановлено, що АДВОКАТСЬКЕ БЮРО на підставі звернення КЛІЄНТА приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:, представляти інтереси Компанії, на всій території України, вести справи в судах загальної юрисдикції, міжнародних судах, адміністративних судах, господарських судах, Верховному Суді України, міністерствах, відомствах, міністерстві внутрішніх справ, прокуратурі, службі безпеки України, Міністерстві юстиції, їх відділах, управліннях, нотаріальних органах, в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності;, втому числі Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері-ринків фінансових послуг, з правом отримувати, подавати, заявляти та підписувати будь-які заяви, акти, рішення, протоколи, постанови, позовні заяви, адміністративні позови, клопотання, скарги, звернення, акти, довідки та інші документи; оскаржувати діяльність- або бездіяльність цих установ або їх посадових осіб; проводити розрахунки; отримувати майно, грошові кошти,- в тому числі а усіма правами передбаченими позивачу, відповідачу, потерпілому та третій особі, з правом подання та підпису позовної заяви, адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарги, заяви про перегляд, судового рішення Верховним Судом України, відзиву на позовну-заяву, апеляційну та касаційну скаргу; з правом укладання мирової угоди; визнанням або відмовою повністю або частково від позовних вимог, зміни підстави або предмету позову, позовних вимог, збільшення або "зменшення позовних вимог,, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії; одержувати копії рішень, ухвал, постанов, актів, експертиз, технічної документації та інших документів; брати участь в судових .засіданнях, подавати докази, брати участь в їх досліджені, заявляти усні та письмові відводи всім учасникам цивільного, адміністративного та кримінального процесу, іншим особам; давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування, заперечення; подавати скарґи на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ним позову; підтримувати позов та адміністративний позов, подавати виконавчі документи до стягнення, отримувати стягнене майно, грошові кошти, завіряти копії документів, підписувати необхідні документи-від імені Компанії та здійснювати інші дії, пов'язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору, вартість наданих юридичних послуг АДВОКАТСЬКЕ БЮРО визначає самостійно після одержання від КЛІЄНТА замовлення на надання Юридичної допомоги, та виставляє КЛІЄНТУ відповідний рахунок.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання КЛІЄНТОМ рахунку від АДВОКАТСЬКОГО БЮРО. Такий рахунок за вибором АДВОКАТСЬКОГО БЮРО може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку КЛІЄНТА. Рахунок вважається отриманим КЛІЄНТОМ з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує, адресу-місця проживання (реєстрації) КЛІЄНТА та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку КЛІЄНТА.

Згідно п. 4.5 договору, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг складається адвокатом та надсилається (надається) клієнту. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським Бюро юридичної допомоги і її вартість.

Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2020р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 7.1. договору).

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані Сторонами (п. 7.11 Договору).

На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції, позивачем надано до матеріалів справи копії: ордеру Серія АІ № 1116322 від 03.04.2023р., посвідчення адвоката Синюк С.Л. від 15.02.2018р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6423/10 від 15.02.2018р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатське Бюро «Синюк та Партнери», договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020р., реєстру справ від 02.01.2023р., акту виконаних робіт від 10.01.2023р., платіжного доручення №27 від 02.01.2023р., детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 10.01.2023р.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 10.01.2023 р., виконаних для надання правової допомоги цей опис складений про те, що на підставі Договору про надання правової допомоги № 1 від 02 січня 2020 року, Адвокат Синюк С.Л., за дорученням Адвокатського бюро «Синюк та партнери», надав Замовнику (Позивачу) - Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО» (старе найменування - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування») правову допомогу по страховій справі №148296, Відповідач - ТОВ «ГетманГлобал», обумовлену Договором у наступному обсязі:

1. Консультація Замовника і щодо порядку та строків надання правової допомоги Адвокатом по стягненню грошових коштів з Відповідача - 2 000,00 грн (вартість однієї години роботи); кількість годин - (1 година); вартість 2 000,00 грн;

2. Підготовчі дії: 2 000,00 грн (вартість однієї години роботи); кількість годин - (2 години); вартість 4 000,00 грн:

- з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються;

- з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин;

- визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог;

- аналіз судової практики.

3. Підготовка та подання позовної заяви в суд: - 2 000,00 грн (вартість однієї години роботи); кількість годин - (2 години); вартість 4 000,00 грн:

- визначення підсудності розгляду позовної заяви;

- визначення складу учасників судового процесу;

- розрахунок ціни позову та розміру судових витрат

- написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд.

Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги Замовнику становить 5 годин, відповідно вартість наданих послуг при вартості однієї нормо години 2 000,00 грн становить 10 000,00 грн.

Крім того, AT «Просто-страхування» було понесено 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу за опрацювання матеріалів справи, написання та підготовку апеляційної скарги по справі, про що було зазначено у апеляційній скарзі від 14.08.2023р. вих. №335-148296.

На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції, позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020р., рахунку-фактури №60 від 03.10.2023р., акту виконаних робіт від 16.10.2023р., платіжної інструкції №4926 від 04.10.2023р., детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги цей опис складений про те, що на підставі Договору про надання правової допомоги № 1 від 02 січня 2020 року, Адвокат Синюк С.Л., за дорученням Адвокатського бюро «Синюк та партнери», надав Замовнику (Позивачу) - Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО» (старе найменування - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування») правову допомогу по справі № 904/626/23, Відповідач - ТОВ «ГетманГлобал», обумовлену Договором у наступному обсязі:

1. Консультація Замовника і роз'яснення правових питань спірних правовідносин у справі, її правовий аналіз та вивчення - 2 000,00 грн (вартість однієї години роботи); кількість годин - (0,5 годин); вартість 2 000,00 грн;

2. Підготовчі дії: 2 000,00 грн (вартість однієї години роботи); кількість годин - (1 година); вартість 2 000,00 грн:

- з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Позивач, та якими доказами вони підтверджуються;

- з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин;

- збір необхідних доказів на спростування викладеного в апеляційній скарзі;

- аналіз судової практики.

3. Підготовка та написання апеляційної скарги для подачі до Центрального апеляційного господарського суду: 2 000,00 грн (вартість однієї години роботи); кількість годин - (3,5 годин); вартість 7 000,00 грн.

- написання, копіювання, зшивання та надсилання стороні.

- побудова лінії ведення справи у суді з визначенням лінії правової позиції ( у суді апеляційної та касаційної інстанцій).

До заяви про розподіл витрат на правничу допомогу заявником додано платіжну інструкцію №4926 від 04.10.2023р. на загальну суму 47 000,00 грн., які ПрАТ "Просто-страхування" перерахувало на рахунок Адвокатського бюро «Синюк та партнери», на підставі рахунку-фактури №60 від 03.10.2023р.

Варто зазначити, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

До того ж суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів наголошує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги не має становити надмірний тягар для іншої сторони, що суперечитиме принципу розподілу витрат.

Адже у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в першій та апеляційній інстанціях, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує, що хоча обумовлення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої та апеляційної інстанцій, в загальному розмірі 20 000,00 грн є наслідком досягнутих домовленостей між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги, виходячи з їх потреб та інтересів, проте, заявлена до стягнення сума витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи із предмета спору та складності справи; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях, в свою чергу, надання послуги «збір необхідних доказів на спростування викладеного в апеляційній скарзі» взагалі є безпідставним, оскільки апеляційна скарга подавалась саме позивачем і лише ним; з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих адвокатом, суд вважає наявними підстави для відшкодування заявнику витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 5 000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції в розмірі - 5 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.

Щодо заявленого Приватним акціонерним товариством "Просто" клопотання про зміну найменування Позивача з Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО», то в його обґрунтування заявник посилається на те, що позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Просто-страхування» протоколом №6 від 27.12.2023р. було затверджено Статут Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» в новій редакції від 2023 р. Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО», далі за текстом - Товариство, є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», що зареєстроване 02 квітня 1997 року за № 1 074 120 0000 000867.

29 грудня 2023 р. було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», та змінено назву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО».

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно- правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Колегією суддів встановлено, що зміна назви позивача підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Керуючись ст.ст. 52, 123, 126, 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Змінити у справі № 904/626/23 найменування Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на Приватне акціонерне товариство "Просто".

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/626/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі №904/626/23 в частині відмови в задоволенні первісного позову - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Просто".

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд. 44, оф. 4, код ЄДРПОУ 34735259) передати Приватному акціонерному товариству "Просто" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) пошкоджені запасні частини згідно переліку, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Skoda FABIA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за Актом виконаних робіт № 3047/19/10/20 від 05 листопада 2020 року: 1) двері передні праві, кількість 1, на суму 15 500,00 грн, 2) двері задні праві, кількість 1, на суму 15 500,00 грн, 3) крило заднє праве, кількість 1, на суму 7 500,00 грн, 4) поріг правий, кількість 1, на суму 6 500,00 грн, 5) петлі задньої двері, кількість 2, на суму 1 100,00 грн, про що видати наказ.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/626/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд. 44, оф. 4, код ЄДРПОУ 34735259) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) судові витрати за подання позову в розмірі 2 684,00 грн та апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000,00 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання даної постановити доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 23.04.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд

Попередній документ

118553297

Наступний документ

118553299

Інформація про рішення:

№ рішення:	118553298
№ справи:	904/626/23
Дата рішення:	28.03.2024
Дата публікації:	25.04.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.07.2023)
Дата надходження:	02.02.2023
Предмет позову:	повернення майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

12.04.2023 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
10.05.2023 12:10	Господарський суд Дніпропетровської області
06.06.2023 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
12.07.2023 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
15.02.2024 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
28.03.2024 12:20	Центральний апеляційний господарський суд