15.04.2024 року м. Дніпро Справа № 904/397/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. - доповідача
суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) від 02.11.2023р. у справі № 904/397/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків
до Приватного підприємства "Альфапроммет", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 272 742 грн 37 коп. за договором від 28.06.2022 № П/НХ-22268/НЮ, -
У січні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Альфапроммет" 185 564 грн 44 коп. - пені та 87 177 грн 93 коп. - штраф 7%, відповідно до умов договору від 28.06.2022 № П/НХ-22268/НЮ.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов спірного договору у частині своєчасної поставки замовленого позивачем товару на загальну суму 1 245 398 грн 95 коп., відповідно до рознарядок від 15.07.2022.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023р. у справі №904/397/23 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного підприємства "Альфапроммет" про стягнення заборгованості в сумі 272 742 грн 37 коп. за договором від 28.06.2022 № П/НХ-22268/НЮ відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення на електронну адресу відповідача рознарядок, а отже, не доведено порушення строків поставки відповідачем товару, який зазначений у цих рознарядках, що свідчить про відсутність підстав для нарахування штрафу і пені у визначеному позивачем розмірі та їх стягнення з відповідача у даній справі.
Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023р. у справі № 904/397/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що :
- рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам, є необґрунтованими та безпідставними;
- за умовами укладеного між сторонами договору, поставка товару проводиться на підставі письмових рознарядок та є підтвердженням готовності покупця, підтвердженням направлення таких рознарядок є скріншоти екрану пристрою, з якого було їх направлено, із зазначенням електронних адрес та дати відправлення;
- правова позиція відповідача щодо неукладення договору та підписання рознарядок неуповноваженими особами не підтверджена доказами;
- відповідач не зареєстрував вхідні електронні документи з паперовими файлами у сканованому форматі, намагаючись ухилитись від відповідальності за невиконання договору, суд вказаного не врахував, натомість витребував у позивача докази направлення саме 8 спірних рознарядок, між тим зберігання скріншотів їх відправки не передбачено договором;
- недобросовісна поведінка відповідача також підтверджується наданим ним самим листом від 25.07.2022 №25/07-2, з тексту якого випливає, що останній вже на 10 день після отримання рознарядок не збирався виконувати свої зобов'язання за договором;
- на думку скаржника, суд першої інстанції поверхово дослідив докази, що мають істотне значення для встановлення змісту та обставин справи, однобічно дослідивши докази.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апеляційної скарги та наполягає на тому, що він не отримував спірних рознарядок та заперечує проти наявності обставин направлення їх позивачем на електронну адресу відповідача.
Відповідач зазначає, що до позовної заяви та до пояснень позивачем додано не скріншоти електронних листів, якими направлялися рознарядки, а скріншоти звітів про пересилання, з яких не вбачається з якої електронної пошти здійснювалося відправлення, а також зміст електронних повідомлень, отже такі відправлення не відповідають елементарним умовам підтвердження відправлення рознарядки, визначених у п.5.1.4 договору.
На думку відповідача, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення позивачем на електронну адресу відповідача 8 письмових рознарядок на поставку товару за договором на загальну суму 1245398,95грн., у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку здійснити поставку товару, а у позивача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару.
Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 11.01.2024р., після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судове засідання на 15.04.2024р..
15.04.2024 у системі "Електронний суд" від відповідача надійшла заява, в який йдеться про те, що за договором про надання правничої допомоги № 198 від 28.02.2024 адвокатом Неруш О.В. здійснено представництво ПП "Альфапроммет" у суді апеляційної інстанції у даній справі. Вартість робіт встановлена договором у фіксованому розмірі 10000,00грн. До заяви додані документі згідно з додатком.
У судовому засіданні 15.04.2024 представники сторін надали пояснення по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", (покупцем) та Приватним підприємством "Альфапроммет" (постачальником) укладено договір № П/НХ-22268/НЮ, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.
За умовами п. п. 1.2.- 1.4. договору найменування товару: Код ДК 021:2015: 44.11.2000-8 Будівельні конструкції різні (профнастил та комплектуючі). Асортимент товару передбачається у Специфікації № 1, яка додається до даного договору (Додаток № 1). Виробник товару: ТОВ «Альбатрос Прокат», Україна.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1).
Згідно з п. 3.4. договору ціна цього договору становить 1 378 471,80грн , в тому числі ПДВ: 229 735.30грн..
Пунктом 4.1. договору визначена форма розрахунків: у безготівковій формі.
Відповідно до п. 4.2. договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару після його поставки покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар по факту постачання товару на підставі підписаних видаткової накладної або актів прийому-передачі товару не менше 5-и банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару за умови проведення покупцем вхідного контролю якості товару І та II рівня (за необхідності), і за наявності підстав, передбачених пунктом 5.2.6. договору. Вхідний контроль якості товару здійснюється покупцем протягом 5 календарних днів з дня отримання товару та передачі підписаних постачальником видаткової накладної або акта прийому-передачі товару.
Пунктом 5.1. договору визначені умови та порядок постачання:
5.1.1. постачальник здійснює поставку товару на умовах DDР Інкотермс-2010 (61080, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2а. Виробничий підрозділ «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 10 календарних днів з дати відправлення письмової рознарядки на електронну адресу постачальника.
5.1.2. поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами.
5.1.3. покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 5.1.2. договору.
5.1.4. письмова рознарядка на поставку товару направляється покупцем (електронна адреса покупця рz nhmеtа11@lotus.рz.uz.gov.uа) на електронну адресу постачальника (електронна адреса постачальника рр.аlfарrоmmet@gmail.com) засобами електронної пошти/повідомленням через месенджери (які прив'язані до мобільного/них телефону/нів, вказаних в розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити») та іншими доступними засобами зв'язку з урахуванням вимог воєнного стану із зазначенням кількості та вартості постачання. Підтвердженням відправлення рознарядки є скріншот екрану пристрою, з якого було відправлено рознарядку, із зазначенням відповідних електронних адрес та дати відправлення.
За умовами пп. 5.2.5. п. 5.2. договору підтвердженням приймання товару у власність покупцем є видаткова накладна або акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 7.2. договору постачальник за даним договором несе наступну відповідальність:
- за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення; крім того, за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до завершення воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану, в Україні» (з усіма змінами та доповненнями), але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.
28.06.2022 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, де вони визначили найменування, кількість та вартість продукції.
На виконання умов договору, 15.07.2022 позивач видав наступні рознарядки:
- за вих. № НГ-37/555 на поставку товару у кількості 379,5 кв. м на загальну суму 94267,80 грн;
- за вих. № НГ-37/553 на поставку товару у кількості 111,78 кв. м на загальну суму 27766,15 грн;
- за вих. № НГ-37/551 на поставку товару у кількості 350 кв. м на загальну суму 86940,00 грн;
- за вих. № НГ-37/550 на поставку товару у кількості 150 кв. м на загальну суму 37260,00 грн;
- за вих. № НГ-37/557 на поставку товару у кількості 1035 кв. м на загальну суму 253965,00 грн;
- за вих. № НГ-37/556 на поставку товару у кількості 964,30 кв. м на загальну суму 239656,32 грн;
- за вих. № НГ-37/554 на поставку товару у кількості 335,5 кв. м на загальну суму 83338,20 грн;
- за вих. № НГ-37/552 на поставку товару у кількості 1699,7 кв. м на загальну суму 422205,48 грн.
Відповідно до змісту вказаних рознарядок визначено найменування продукції, її кількість та місце поставки. Рознарядками визначено, що відповідачу необхідно здійснити поставку визначеної рознарядками продукції у липні 2022 року. Загальна вартість товару за вказаними рознарядками становить 1 245 398 грн 95 коп. (а.с. 15-22).
За твердженнями позивача, рознарядки були направлені на електронну адресу постачальника, на підтвердження чого ним надано скрін екрану з електронної пошти (а.с. 23, 68), однак у порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив поставку товару за вищевказаними рознарядками у визначений договором строк.
У порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 08.08.2022 № НЮ-05-11/25, в якій вимагав сплати штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару за спірними рознарядками, яка залишена відповідачем без відповіді.
Враховуючи допущення відповідачем порушення строків поставки товару, позивач відповідно до умов п.7.2. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 185 564 грн 44 коп. за період з 26.07.2022 по 21.12.2022, а також штраф у розмірі 87 177 грн 93 коп. із розрахунку 7% від суми непоставленого товару 1 245 398 грн 95 коп.
Не оплата відповідачем нарахованих позивачем штрафних санкції і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні приписи містяться у ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одночасно, згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Щодо досліджуваної справи, то підставою для виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем з оплати штрафу та пені за порушення строків поставки продукції є необхідність доведення факту виконання позивачем умов п.п. 5.1.4. п. 5.1. договору, а саме: направлення покупцем з певної електронної адреси (електронна адреса покупця рz nhmеtа11@lotus.рz.uz.gov.uа) письмової рознарядки на поставку товару на певну електронну адресу постачальника (електронна адреса постачальника рр.аlfарrоmmet@gmail.com) засобами електронної пошти/повідомленням через месенджери (які прив'язані до мобільного/них телефону/нів, вказаних в розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити») та іншими доступними засобами зв'язку з урахуванням вимог воєнного стану із зазначенням кількості та вартості постачання.
Сторони погодили, що підтвердженням відправлення рознарядки є скріншот екрану пристрою, з якого було відправлено рознарядку, із зазначенням відповідних електронних адрес та дати відправлення.
Матеріали даної справи свідчать про те, що на підтвердження відправлення на електронну адресу відповідача спірних рознарядок у кількості 8 штук з вимогою поставки у липні 2022 визначеного рознарядками товару на загальну суму 1 245 398 грн 95 коп., позивачем надані два скріншоти електронних документів, що мають назву «Отчет о пересылке».
Зі змісту вказаних скріншотів вбачається пересилання 15.07.2022 об 11:20:43 год. та 14:52:21 год. на електронну пошту рр.аlfарrоmmet@gmail.com електронних листів, які мають тему: «рознарядки на профнастіл згідно договору від 28.06.2022 № П/НХ-22268/НЮ».
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 цього Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно з ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Частинами 1, 4 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначається, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19, від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18.
У даному випадку, з наявних у матеріалах справи скріншотів екрану позивача не вбачається, що відправлений ним електронний лист містив електронний підпис уповноважених осіб позивача, що є обов'язковим реквізитом електронного документа відповідно до вимог Закону, вони не свідчать з якої електронної пошти відповідачу були направлені рознарядки із конкретними відомостями про товар, який мав бути поставлений відповідачем, що є порушенням відповідних положень договору. Крім того, з вказаних скріншотів неможливо встановити, які саме рознарядки відправлялися на адресу рр.аlfарrоmmet@gmail.com та у якій кількості.
Доказів направлення спірних рознарядок іншими доступними засобами зв'язку з урахуванням вимог воєнного стану із зазначенням кількості та вартості постачання матеріали справи також не містять.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, з якими положення погодженого сторонами договору пов'язують виникнення у відповідача обов'язку з постачання товару, а саме відправлення на електронну адресу відповідача спірних рознарядок та, у зв'язку з цим, не доведено порушення останнім строків поставки товару, зазначеного у спірних рознарядках, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Твердження скаржника про те, що оскаржуване рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставина, є необґрунтованими та безпідставними, як і про те, що суд поверхово дослідив докази, що мають істотне значення для встановлення змісту та обставин справи.
Так, колегія суддів враховує, що з'ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статті 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у позові.
Посилання скаржника на те, що надані позивачем у справу скріншоти екрану є належним підтвердженням направлення спірних рознарядок відповідачу не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Твердження апелянта про те, що відповідач не зареєстрував вхідні електронні документи з паперовими файлами у сканованому форматі з метою ухилення від відповідальності за невиконання договору є недоведеними, а тому мають характер припущень.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Одночасно, дослідивши заяву ПП "Альфапроммет" про вартість наданої правничої допомоги у справі № 904/397/23 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Разом з цим, ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється за наявності таких умов: 1. подання стороною разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат; 2. наявності відповідної заяви про розмір понесених витрат та доказів на її обґрунтування, які надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У даному випадку, відповідачем не виконані усі вимоги вказаного процесуального законодавства, оскільки до відзиву на апеляційну скаргу, який у даному випадку є першою заявою по суті спору, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ним не надано.
Натомість, 14.04.2024 відповідачем подано заяву про здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та докази на підтвердження викладених у цій заяві обставин.
Зазначене свідчить про те, що ПП "Альфапроммет" не дотримано положень ст. 124 ГПК України. Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для здійснення перевірки наданих заявником доказів та надання їм оцінки, у зв'язку з недотриманням відповідачем вищевказаних положень ГПК України, що визначають процедуру звернення до суду з вимогою про відшкодування витрат професійної правничої допомоги.
Враховуючи, що ПП "Альфапроммет" не подало до суду апеляційної інстанції попереднього розрахунку витрат у передбачені ГПК України строки, зазначене є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі на підставі ч. 2 ст. 124 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 124, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023р. у справі №904/397/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023р. у справі № 904/397/23 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Альфапроммет" про розподіл витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 22.04.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз