Справа № 306/921/22
Іменем України
17 квітня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Мацунич М.В.
суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2022 року, ухвалене суддею Ганчак Л.Ф., у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу
встановив:
У червні 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природно газу.
Позов мотивований тим, що позивач надає послуги з розподілу природного газу, а відповідач є споживачем таких послуг. Відповідні послуги надаються на підставі типового договору розподілу природного газу. Фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є дії пов'язані зі споживанням природного газу на об'єкті нерухомості за адресою АДРЕСА_1 про що свідчить щомісячна зміна показників лічильника в сторону збільшення, що документально підтверджено фінансовим станом абонента.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала та не сплатила заборгованість за надані послуги за період з січня 2020 по квітень 2022 року, яка становить 3 928,11 гривень.
Враховуючи вищевикладене АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості а також сплачений судовий збір.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 3 928,11 грн та 2 481,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що позивачем не надано належних доказів перебування з ним у жодних цивільно-правових відносинах. Зокрема, позивачем не було додано договору про надання послуг з розподілу природного газу з боржником, а саме, не надано заяви-приєднання до такого договору, тому заперечує факт приєднання до договору.
Апелянт заперечує свої зобов'язання перед позивачем а також розрахунок заборгованості. Не підтверджено позивачем належними доказами що ним проводилася оплата послуг з розподілу газу в період з 2020 року, що свідчить про не прийняття ним таких умов, як незаконних. Крім того в розрахунку оплати природнього газу містяться суперечності щодо фактичного споживання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
У пункті 1 частини другої цієї статті Закону № 2189-VIII визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір № 2498), Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ скорочення, що застосовуються у цьому Кодексі, мають такі значення, зокрема, ГРМ - газорозподільна система.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору № 2498 цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Судом встановлено, що фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є дії, які засвідчують його бажання укласти цей договір, зокрема, здійснення споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить щомісячна зміна показників лічильника в сторону збільшення, оплата за спожитий природний газ, що підтверджується фінансовим станом абонента, заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Заборгованість перед позивачем за надані послуги з розподілу газу становить 3 928,11 грн., що стверджується розрахунком заборгованості за надані послуги розподілу природного газу.
Крім того, відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з даних фінансового стану якого вбачається споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів природного газу.
Отже, відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «ЗАКАРПАТГАЗ» за адресою: . Голубине, буд.466, Мукачівського району, оскільки він приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу та споживав природний газу.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1093) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Закарпатської області в зоні розташування газорозподільної системи надано АТ «Закарпатгаз».
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Позивач AT Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» свої зобов'язання виконало в повному обсязі та надало відповідачу ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу та відповідно отримував і послуги з розподілу природного газу до об'єкта газопостачання, однак, систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед AT Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 в розмірі 3928,11 грн.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем AT Оператор газорозподільних систем за наведений період, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Закарпатгаз» у відповідні періоди, об'ємів споживання відповідачем природного газу.
При цьому, апелянтом не надано доказів, що ним оспорювався вказаний розрахунок заборгованості.
Також ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо не споживання ним природного газу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що оскаржуване рішення ухвало з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Проаналізувавши зміст судового рішення з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у відповідності до наведених вище обставин справи та вимог норм матеріального права, що згідно приписів статті 375 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2022 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: