Справа № 308/7623/23
Іменем України
11 квітня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Слиски С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Голяна О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями
встановив:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 прикордонний загін), Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Позов мотивував тим, що 19.11.2022 відносно нього було незаконно розпочато провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, застосовано захід забезпечення адміністративного провадження такий як адміністративне затримання, складено адміністративний протокол, однак, постановою Великоберизнянського районного суду Закарпатської області від 31.01.2023 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Внаслідок неправомірних дій відповідача 1 позивач зазнав моральних страждань, оскільки, змушений був доводити свою невинуватість, відчував несправедливість, витрачав зусилля, спрямовані на захист своїх прав та свобод, зокрема брав участь у судових засіданнях, звертався за професійною правовою допомогою.
Виходячи з викладених обставин, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначає, що військовослужбовцями не вчинено протиправних дій стосовно позивача, а факт закриття справи про адміністративне правопорушення не спричинив наслідків цивільно-правового характеру і не є доказом того, що дії військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону заподіяли позивачу моральну шкоду, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Вказує, що позивач як на задоволення своїх вимог, посилається на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При цьому дільничний інспектор прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_2 прикордонного загону штаб-сержант ОСОБА_2 , який склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, не відноситься до суб'єктного складу і посадових осіб визначених вказаним Законом які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Відповідно до ст. 20 Закону України «про Державну прикордонну службу» військовослужбовцям Державної прикордонної служби України надається право здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законом. Відповідно до ст. 263 КУпАП осіб, які незаконно перетнули кордон України або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з'ясування обставин правопорушення на строк до трьох діб.
Тому вважає, що уповноважені особи ДПС України діяли у спосіб та порядок визначених Законом України «Про Державну прикордонну службу» та в межах наданих повноважень.
Викладені факти в позовній заяві про тяжкий психологічний стан та моральні страждання, які нібито переніс позивач після звільнення, не підтверджуються належними доказом.
Крім того зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що унеможливили встановити фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема судом не було задоволено клопотання відповідача щодо виклику свідків, які б могли спростувати вимоги позивача, підтвердити законність дій військовослужбовців, які здійснювали покладені на них повноваження під час охорони державного кордону України.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказує, що відповідно до змісту договору про надання правової допомоги від 09.02.2023 позивач сплачує адвокату гонорар в сумі 15 000,00 грн, разом з цим у вищевказаному договорі відсутні детальні розрахунки витрат на правничу допомогу та підтверджуючі документи про факт оплати наданих послуг. Крім того адвокат Моняк Р.В. діяв на підставі доручення, яке видане Центром надання безоплатної вторинної правничої допомоги та забезпечував право на захист на безоплатній основі.
Державна Казначейська служба України подала відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовує тим, що казначейство, враховуючи не порушення останнім жодних прав та інтересів позивача, не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок незаконних дій інших органів. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 як елемент системи Державної прикордонної служби України не є органом, уповноваженим проводити досудове розслідування чи оперативно - розшукову діяльність, у зв'язку з чим Закон України «Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органі, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в даному випадку застосуванню не підлягає. Доказів моральної шкоди, завданої протиправними діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 прикордонного загону) позивачем до позову не додано, також не надано чіткий, повний та обґрунтований розрахунок моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн. З огляду на вказане просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 19 листопада 2022 року ОСОБА_1 був затриманий дільничним інспектором прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » штаб-сержантом ОСОБА_3 19.11.2022 о 11 год. 25 хв. з метою з'ясування обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП; того ж дня о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 був звільнений (а.с. 42).
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 012353, складеного 19 листопада 2022 року дільничним інспектором прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » штаб-сержантом ОСОБА_3 , о 11 год. 25 хв. 19 листопада 2022 року на околиці населеного пункту Кострино на відстані 4500 метрів до державного кордону на напрямку 86 п/зн були виявлені та затриманні двоє громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України в умовах воєнного стану. Своїми діями порушили вимоги ст.9, ст.12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП (а.с.35-36).
Про незаконні дії персоналу Державної прикордонної служби ОСОБА_1 повідомляв шляхом надсилання відповідного повідомлення на контактний центр АДПС України. За результатом такого звернення наказом від листопада 2022 начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_5 ініційовано службове розслідування (а.с.44-51,70-71).
За результатами службового розслідування складено висновок, затверджений 14.12.2022 начальником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_5 , в резолютивній частині якого зазначено, що порушення щодо можливих незаконних та протиправних дій представників Державної прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », вказані у зверненні ОСОБА_1 від 25.11.2022 № К-276, не знайшли свого підтвердження (а.с.52-69, 72-86).
Постановою Великоберизнянського районного суду Закарпатської області від 31.01.2023 по справі 298/1689/22 справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.2 ст.204-1 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.13-16).
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Вказані правові висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження № 61-19000сво18, Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, провадження № 61-2647св21.
Отже, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, врахував, що дії відповідача щодо складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, який підлягає стягненню на користь позивача, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції враховано, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки відчував негативні почуття через безпідставність звинувачень, застосовані до нього заходи забезпечення провадження - адміністративне затримання і був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права.
Наведені обставини спричинили позивачу душевні страждання, хвилювання, незручності та викликали необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.
Судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування враховано вимоги пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Наведеними вище обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було встановлено наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування розміру моральної шкоди.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 12, 81,374,375,382-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ), залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.
Головуючий:
Судді: