Справа №1-376/10
Іменем України
21 вересня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Качмар В.Я.
при секретарі - Матчишин І.М.
з участю прокурора - Петраш Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Гродно, Білорусь, зареєстрованого АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, не працюючого, зі середньою спеціальною освітою, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, при наступних обставинах.
ОСОБА_1 04.07.2010 року біля 16.00 год., знаходячись в квартиріАДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зчинив конфлікт зі своєю дружиною ОСОБА_2 під час якого наніс їй удар кулаком правої руки у ніс, внаслідок чого вона впала на підлогу, та коли остання намагалась звестись на ноги, наніс їй декілька ударів ногою по голові, від чого жінка втратила свідомість, не зважаючи на це підсудний продовжив свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, які були згодом припинені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Внаслідок нанесення таких ударів, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синців у ділянках обох очниць з переходом на спинку носа, перелому кісток носа, перелому верхньої щелепи зліва, саден на обох ліктях, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не були небезпечними для життя, а викликали тривалий, понад три тижні розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні підсудний свою вину визнав повність і показав, що 04.07.2010 року вони з дружиною прийшли в гості до спільних знайомих ОСОБА_4, де розпивали спиртні напої. ОСОБА_2 часто виходила із кімнати, так як їй постійно телефонувала мати. Коли вона повернулась до кімнати, то він перемовлявся із ОСОБА_3, тоді ОСОБА_2 на грунті ревнощів почала ображати його. Будучи у стані алкогольного сп'яніння, він, не стерпівши образ, наніс дружині удар кулаком правої руки у ніс, від чого остання впала на підлогу, далі він продовжував бити її ногами по голові. Після цього від ОСОБА_2 його відтягнули ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 Щиро розкаюється у вчинено, просить суворо не карати.
Підсудний визнав себе винним повністю у вчиненому злочині, фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин справи. Таким чином, суд, впевнившись у правильному розумінні підсудним змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, відповідно до ч.3 ст.299 КК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.
Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винуватість підсудного доведеною. Він умисно заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч 1 ст.122 КК України.
При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Підсудний щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, з'явився із зізнанням, що пом'якшує його покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудному, по справі є вчинення такого у стані алкогольного сп'яніння.
Враховується також, що підсудний вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується по місцю постійного проживання, потерпіла вибачила його та просить суворо не карати, на його утриманні є малолітній син.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів можливе шляхом застосування до нього покарання у вигляді обмеження волі, яке буде для нього необхідне та достатнє, однак без відбування такого, надавши випробувальний термін.
Вирішуючи питання про цивільний позов, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2, яка потерпіла від злочину, суд вражає, що такий підлягає задоволенню повністю, згідно ст.93-1 КПК України.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_1 в изнати винним та засудити за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_1 попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов задоволити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 в користь центральної міської лікарні №1 м. Дрогобич 1485 гривень витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.
На вирок протягом 15-ти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд.
Суддя В.Я.Качмар