Справа 2-1272
за 2010р.
20 жовтня 2010 року Стахановський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Скляр М.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача Решетняк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення заборгованості по страховим виплатам та щомісячних страхових виплат,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Стаханові про стягнення заборгованості з щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 р. по 01.01.2008р. в сумі 74479грн. 48коп., а також стягнення щомісячних страхових виплат з 01.01.2008р. та безстроково в сумі 1485грн. 30коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи в Первомайському орендному шахтобудівельному управлінні №3 йому Стахановською МСЕК було встановлено 15% втрати професійної працездатності по пневмоконіозу з 18.04.1994р. безстроково. 11.04.1997року позивач звільнився, а ОШБУ №3 припинило свою виробничу діяльність.
Рішенням Стахановського міського суду від 24.03.2000р. по справі №2-467 з АШСУ №3 було стягнуто заборгованість по відшкодуванню шкоди на користь ОСОБА_1, а також було стягнуто щомісячні виплати безстроково в сумі 62грн.29коп.
В січні 2002року ліквідатор ОШБУ №3 передав його особову справу по відшкодуванню шкоди до відділення ВД Фонду СНВ України в м.Первомайську, яке в березні 2002року передало його справу до відділення ВД Фонду СНВ України в м.Стаханові за місцем його мешкання для продовження страхових виплат, де справа й знаходиться зараз. Позивач вважав, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-ХІV, який набрав чинності з 01.04.2001р. (надалі Закон), він має право на визначення щомісячного розміру відшкодування шкоди відповідно до вимог цього Закону. Проте відповідач порушив положення Закону не визначивши розмір такого відшкодування з 01.04.2001р.
З 2004року його неодноразові позови до Стахановського міського суду про призначення щомісячних страхових виплат з 01.04.2001р. по нормам Закону №1105-ХІV, відповідачем не визнавались, а суд у задоволенні позовів відмовляв.
В останньому з рішень від 11.12.2008р. по справі №2-2044 все знов повторилося.
Позивач зазначив, що за Законом №1105-ХІV страхові виплати призначаються за ст.34 п.10,11 та постановою КМУ від 26.09.2001р. (п.4) з середнього заробітку шести місяців потерпілого на підприємстві від дати встановлення втрати працездатності 18.04.1994р., згідно з довідкою МСЕК, тобто з його заробітку за січень, лютий, березень 1994року та жовтень, листопад і грудень 1993р. Виходячи з довідки підприємства середній заробіток за зазначений період становить 27, 46грн. Відповідно до ч.2 ст.29 Закону заробіток для обчислення щорічно збільшується на 1-е березня року на ріст середньої заробітної плати в галузях економіки України за даними держкомстату. За даними Держкомстату ріст середньої заробітної плати в Україні становить за 1994р. - 8,770; 1995р.- 5,141; 1996р .-1,714; 1997р.- 1,137; 1998р.- 1,072; 1999р.- 1,156; 2000р.-1,296. Щомісячні страхові виплати на 01.04.2001р. з скоригованої заробітної плати згідно його розрахунків при 15% втрати працездатності мають скласти 581,25грн.
У зв'язку з тим, що рішення Стахановського міського суду від 24.03.2000р. не скасовано, то його необхідно врахувати, тому щомісячні страхові виплати на 01.04.2001р. по Закону №1105-ХІV зменьшуються на 62грн.29коп. та складають 581,25 - 62,29 = 518,96грн.
Фонд соціального страхування України згідно ст.29 ч.2 Закону №1105-ХІV своїми постановами збільшував щомісячні страхові виплати з 01.03.02р. в 1,193р.; з 01.03.03р. в 1,182р.; з 01.03.04р. в 1,152 р.; з 1.03.05р. в 1,238р.; з 01.03.06р. в 1,203р.; з 1.03.07 року в 1,183 рази. Всього заборгованість з 1.04.01 по 1.01.2008р. складає 74479,48 грн. Щомісячні страхові виплати на 01.01.2008р. з урахуванням їх збільшення після 01.04.2001р. відповідно до ч.2 ст.29 Закону №1105-ХІV складає 518,96 х 1,193 х 1,182 х 1,152 х 1,238 х 1,203 х 1,183 = 1485,30грн. Просив стягнути зазначену заборгованість з страхових виплат та щомісячно стягувати з 1.01.2008р. та безстроково на його користь по 1485,30грн.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, надавши пояснення, які співпадають з доводами викладеними у позові. Додатково пояснив, що він раніше неодноразово звертався до суду з змогами про перерахунок та стягнення з відповідача сум страхового відшкодування. Проте зазначені позови та прийняті за ними судові рішення не можуть бути взяті до уваги судом при розгляді даного його позову з огляду на те, що відповідно до ст.212 ЦПК України жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Його позов від 19.05.2008р. про стягнення з відповідача заборгованості з страхових виплат за період з 01.04.2001 р. по 01.08.2008р. в сумі 74494,75грн, та стягнення на його користь щомісячно з 01.08.2008р. безстроково по 1663,58грн., який рішенням суду від 11.12.2008р. залишено без задоволення, містить аналогічні вимоги тим, що розглядаються судом на теперішній час, проте відрізняються від цього позову тим, що в тому позові від 19.05.2008р. він також розраховував суму відшкодування шкоди відповідно до норм Закону №1105-ХІV , вона в нього також за його розрахунками склала 581,25грн., але тоді він не вираховував з цієї суми 62грн.29коп. (щомісячні страхові суми встановлені рішенням Стахановського міського суду від 24.03.2000р.). З ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29.01.2009р., якою його апеляційну скаргу на рішення Стахановського міського суду від 11 грудня 2008року по справі №2-2044 залишено без задоволення, він не згодний, проте оскарження її в касаційному порядку не здійснював, вирішивши за доцільне звернутись до суду першої інстанції ще з одним позовом.
Представник відповідача Решетняк А.О. позов не визнала, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на позов (ар.с. 36, 43-44). Додатково пояснила, що рішенням Стахановського міського суду від 24.03.2000р. ОСОБА_1 був визначений розмір щомісячного відшкодування шкоди у сумі 62,29грн, з 01.03.2000р. та безстроково, виходячи із заробітку 415,29грн. Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007року було зобов'язано відділення ВД Фонду СНВ України в м.Стаханові сплачувати позивачеві страхові виплати в сумі 178,28грн. з 01.04.2007р., виходячи з заробітної плати 415,29грн. На теперішній час відділення Фонду сплачує страхові виплати відповідно до рішення Апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007року з наступним перерахунком (з 1 березня) відповідно до вимог ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
19.05.2008року ОСОБА_1 вже звертався до Стахановського міського суду з тотожним позовом, його вимоги були розглянуті і рішенням Стахановського міського суду від 11.12.2008року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позовних вимог.
З таким рішенням позивач не погодився та звернувся до Апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення Стахановського міського суду від 11.12.2008р. та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, але ухвалою від 29.01.2009р. Апеляційний суд Луганської обалсті відхилив апеляійну скаргу ОСОБА_1, а рішення Стахановського міського суду від 11.12.2008року залишив без змін. Позов ОСОБА_1 від 19.05.2008р, який було розглянуто 11.12.2008р. справа №2-2044 та даний позов абсолютно тотожні. Розрахунок страхових виплат проводиться абсолютно однаково, а саме позивач бере свій середній заробіток за жовтень 1993р., листопад 1993р., грудень 1993р., січень 1994р., лютий 1994р. та березень 1994р. і множить його на тіж самі коефіцієнти росту середньої заробітної плати в Україні по рокам за 1994р. - 8,770; 1995р.- 5,141; 1996р .-1,714; 1997р.- 1,137; 1998р.- 1,072; 1999р.- 1,156; 2000р.-1,296. та станом на 01.04.2001р.
виводить такуж суму 581грн.25коп. Відмінність зазначених позовів полягає лише в тому, що у розглядаємому позові ОСОБА_1 вираховує з цієї суми 581грн.25коп. розмір щомісячних платежів у сумі 62,29грн., які були встановлені рішенням Стахановського міського суду від 24.03.2000р., але обставини на які посилається позивач при проведенні розрахунку страхових вимплат є такими ж як і в позові від 19.05.2008року. Просили у позові відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Стахановського міського суду від 11.12.2008р. по справі №2-2044 (ар.с.7-8) було встановлено, що працюючи в Орендному Шахтобудівному Управлінні №3 на посаді дільничного геолога ОСОБА_1 встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності з 18.04.1994р. безстроково.
Наказом по підприємству йому були нараховані щомісячні регресні виплати в сумі 49,20грн., виходячи з середнього заробітку 328,00грн. Відділення Первомайського Фонду СНВ України 03.01.2002р. передало справу ОСОБА_1 до Стахановського Фонду СНС з вищенаведеними щомісячними виплатами і середнім заробітком в сумі 328грн. Відповідачем був проведений позивачеві перерахунок щомісячних страхових виплат на щорічні березневі коефіцієнти зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки, за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. До моменту передачі справи ОСОБА_1 до Фонду, він звернувся з позовом до Стахановського міського суду про стягнення з відповідача Первомайського орендного шахтобудівного управління №3 заборгованості з щомісячних регресних виплатах і одноразової допомоги, а також корегуванню середнього заробітку, який було взято підприємством для нарахування позивачеві щомісячних регресних сум з урахуванням підвищення тарифних ставок і окладів по Первомайському ШБУ №3 - середній заробіток 415,29грн. замість заробітку - 328,0грн. Рішенням Стахановського міського суду Луганської області у справі №2-467 від 24.03.2000р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені (ар.с. 3-6). Суд, вирішив стягнути на користь позивача з відповідача одноразової допомоги в сумі 6229,35грн., заборгованість по щомісячних платежах в сумі 2927,63грн., а також проводити позивачеві виплату щомісячних регресних сум з 01.03.00р. безстроково по 62,29грн. На підставі рішення суду ОСОБА_1 були видані виконавчі листи, які є виконавчими документами і згідно ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» протягом 3-х років можуть бути пред'явлені до виконання.
Позивачем був пропущений термін пред'явлення виконавчого документа до виконання у відділ Державної виконавчої служби. Згідно ст.ст.2. 11,18.18-1 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у виконавчому провадженні або державний виконавець мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони після відкриття виконавчого провадження, але виконавче провадження не було відкрите у зв'язку з пропуском строку на їх пред'явлення до виконання.
Боржник ОШБУ№3 був ліквідований 01.04.03р. без правонаступника, його виключено з ЄДРПОУ. У січні 2004р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Стахановського суду, пред'явивши вимоги до двох відповідачів (Відділення Фонду СНС в м.Стаханові і ОШБУ №3 м.Первомайська) по стягненню, перерахунку щомісячних страхових виплат за період з 01.04.1996р. по 01.01.2004р. в сумі 60 694,51 грн., а також щомісячної сплати Відділенням Фонду платежів з 01.01.2004р в сумі 713,67грн. Суд рішенням від 27.02.2004р. у справі №2-278 відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю. Судом було встановлено, що Фонд не має заборгованості перед позивачем зі страхових виплат та правильно проводить йому щомісячні страхові виплати.
У листопаді 2004р. у справі №2-2766, а в жовтні 2006р у справі №2-316 заявляє тіж позовні вимоги до Фонду з перерахунку щомісячних страхових виплат за період з 01.04.1996р. по 01.08.2004р. в сумі 56329,84грн., а з 01.08.2004р. щомісячну страхову виплату в сумі 625,95грн.
Рішеннями суду у справі №2-2766 від 27.12.2004р. і у справі №2-316 від 28.02.2006р. ОСОБА_1 було відмовлено в позовних вимогах за необґрунтованістю. Ухвалою судової колегії судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 11.04.2005р. рішення суду першої інстанції у справі №2-2766, №2-316 скасовано і направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Мотиви скасування рішень суду наступні: суд першої інстанції не взяв до уваги, що у справі ОСОБА_1 є рішення Стахановського
міського суду від 24.03.2000р., яким йому для нарахування щомісячних регресних сум був встановлений середній заробіток в сумі 415,29грн., а щомісячна виплата регресу склала суму 62,29грн. У серпні 2006р. ОСОБА_1 знов звернувся до суду з вимогами про стягнення з Фонду на його користь заборгованості з перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.03.2000р. по 01.08.2006р в сумі 128242,92грн., а з 01.08.2006р. щомісячних страхових виплат в сумі 1785,71грн. Рішенням суду у справі №2-1711 від 13.12.2006р. ОСОБА_1 було відмовлено в позові. Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 05.04.2007р. рішення Стахановського суду у справі №2-1711 від 13.12.2006р. було скасоване і постановлене нове рішення про стягнення з Відділення Фонду СНС в м.Стаханові заборгованості з відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 в сумі 1476,09грн., яка виникла у зв'язку з перерахунком встановленого судом середнього заробітку відповідно до втрати професійної працездатності позивача. Також, судом стягнуто з Фонду щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 з 01.04.2007р. по 178,28грн.. виходячи, з того, що рішення Стахановського суду від 01.03.2000р. у справі №2-467 набрало законної сили. Зазначеним рішенням ОСОБА_1 встановлений середній заробіток в сумі - 415,29грн. для нарахування щомісячних регресних сум, пропорційно втраті професійної працездатності до передачі його справи до Фонду, щомісячна страхова сума склала 62,29грн.
Відповідачем було виконано рішення суду та ОСОБА_1 було виплачено заборгованість в сумі 1476,09грн., та відповідачем застосовано до страхової суми позивача 62,29грн. всі коефіцієнти зростання заробітної плати в галузях національній економіки, ОСОБА_1 з 01.04.2007р. щомісячно страхову суму сплачено в розмірі 178,28грн.
02.10.2007р. позивач знов звернувся до Стахановського міського суду Луганської області з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості з страхових виплат за період з 01.04.2001р. по 01.08.2007р. в сумі 67028,52грн. та стягнення на його користь щомісячно з 01.08.2007р. безстроково по 1663,58грн. Рішенням суду від 18.01.2008р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11.03.2008р. рішення Стахановського міського суду від 18.01.2008р. залишено без змін (ар.с.7-8).
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
19.05.2008року позивач знов звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Стаханові про стягнення заборгованості з щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001р. по 01.01.2008р. в сумі 74494грн. 75коп., а також стягнення щомісячних страхових виплат з 01.01.2008р. та безстроково в сумі 1663грн. 58коп. Позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, є тотожними вимогам, які є предметом судового розгляду на теперішній час, а саме як і в позові від 19.05.2008р. (ар.с.41-42) так і в розглядуємому позові (ар.с.1-2) позивач проводить розрахунок сум відшкодування шкоди із свого заробітку за жовтень 1993р., листопад 1993р., грудень 1993р., січень 1994р., лютий 1994р. та березень 1994р. та множить їх на тіж самі коефіцієнти росту середньої заробітної плати в Україні по рокам за 1994р. - 8,770; 1995р.- 5,141; 1996р .-1,714; 1997р.- 1,137; 1998р.- 1,072; 1999р.- 1,156; 2000р.-1,296. Розрахунок страхових виплат проводиться абсотно однаково та станом на 01.04.2001р. становить 581грн.25коп. Відмінність зазначених позовів полягає лише в тому, що у розглядаємому позові ОСОБА_1 вираховує з цієї суми - 581грн.25коп. розмір щомісячних платежів у сумі 62,29грн., які були встановлені рішенням Стахановського міського суду від 24.03.2000р.
Рішенням суду від 11.12.2008р. по справі №2-2044 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29.01.2009р. рішення Стахановського міського суду від 11.12.2008р. залишено без змін (ар.с.39-40).
Зазначеним рішенням Стахановського міського суду було встановлено, що відповідач не має заборгованості перед позивачем по страхових виплатах, він правильно проводить йому щомісячні страхові виплати, судом не було встановлено порушення прав позивача.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільний справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що оскільки обставини, на які знову посилається позивач, як на підставу задоволення його позовних вимог в даному позові є таким ж, як і у позові від 19.05.2008р., які суд вирішив своїм рішенням 11 грудня 2008року, вони є необґрунтованими.
Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 1-2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. № 6 зі змінами та доповненнями спори, що виникають із приводу заборгованості повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.
На час виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472.
Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» набрав чинності 01.04.2001р., тому й вимоги ч. 2 ст. 29 цього Закону щодо перерахування сум щомісячних страхових виплат застосовуються до сум відшкодування шкоди також з 01.04.2001р., а до перерахунку сум відшкодування шкоди до 2001р. застосовуються Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472.
Крім того, ч.2 ст.29 Закону №1105-ХІV передбачає, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться в разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року. Відповідно до пп.4.4.2. 4.4.4 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим, затвердженого постановою Фонду №7 від 31.01.2002р., узгодженого з Міністерством праці і соціальної політики України при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячне заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові платежі потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду. Також, відповідно до п.п.7.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим, затвердженого постановою Фонду №83 від 22.12.2005р., щомісячні страхові виплати заінтересованим особам перераховуються з І березня на коефіцієнт підвищення страхових виплат, що встановлюються правлінням Фонду.
З урахуванням викладеного, а також за наявності судових рішень, що набрали законної сили, та якими були встановлені фактичні обставини справи, зокрема щодо дотримання відповідачем вимог діючого законодавства при нарахуванні та сплаті страхових виплат позивачеві, та відсутності порушення прав позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Керуючись ст.3, 4, 6, 7, 10, 11, 14, ч.3 ст.61, 88, 209, 213-215, 224-226, ЦПК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105 - XIV (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. № 6 зі змінами та доповненнями суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення заборгованості по страховим виплатам та щомісячних страхових виплат, відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: