2-2715/10
19 жовтня 2010 року Лисичанський міський суд Луганської області
у складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.
при секретарі Дьоміновій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
позивач звернулась з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06.02.1979 року. В будинку зареєстровані її дочка ОСОБА_3, її колишній чоловік ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4. З листопада 2008 року відповідач , з яким дочка зупинила подружні відносини та розірвала шлюб, не проживає в будинку оскільки проживає з іншої жінкою в м. Сєверодонецьку. Добровільно знятися з реєстрації не бажає. У зв»язку з самоуправною поведінкою відповідача вимушена була звертатися до Лисичанського міського відділу УМВС, але постановою від 20.11.2009 року у порушенні кримінальної справи по відношенню до відповідача було відмовленою. Відповідач не приймає участі по утриманню будинку, має іншу сім»ю і житловою площею забезпечений. Просила визнати його таким, що втратив право користування житлом.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала. У своїх поясненнях посилалась на обставини викладені у позовній заяві, на підтвердження яких надала суду відповідні докази.
Відповідач у судове засіданні не з"явився, належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, про що свідчить оголошення у газеті "Наша газета", отримана судом розписка, про причину неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
За таких обставин, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням 224 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_3 показала суду, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 1990 року по серпень 2007 року, шлюб було розірвано. З дня укладення шлюбу проживали в АДРЕСА_1, який належить на праві власності її матері, ОСОБА_1 З цього часу в будинку і був зареєстрований відповідач. Після розірвання шлюбу відповідач не давав змоги проживати в будинку, тому вона була вимушена разом з сином ОСОБА_4, залишити будинок. Відповідач проживав в будинку до осені 2008 року, а після забрав всі свої речі і з того часу в будинку не проживає, добровільно виписатися з будинку не бажає. В теперішній час має іншу жінку , з якою проживає в м. Сєверодонецьку. Кошти на утримання будинку не надає.
Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні просив задовольнити позов.
Суд досліджує надані докази:
довідка паспортної служби, довідка БТІ, копія свідоцтва про шлюб, копію постанови про відмову у порушення кримінальної справи .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала суду, що відповідач почав проживати в будинку з 1990 року, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3. Не проживає в будинку вже більше 2 років, з 2008 року. Забрав з будинку всі свої речі, зірвав двері, тому вона зверталась до міліції. Можливо вони його попередили і відповідач у будинку не проживає.
Суд, заслухавши поясненя позивача, третіх осіб, свідка, дослідивши матеріали справи вважає позов таким, що підлягає задовленню.
Судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Житловий будинок АДРЕСА_1 є приватною власністю, власником є позивач ОСОБА_6 ( а.с.7), свідоцтво про шлюб (а.с.8). Відповідач зареєстрований у даному будинку, що підтверджується довідкою паспортної служби (а.с.6).
Відповідно до статті 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважної причини понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки відповідач не проживає у АДРЕСА_1 більше року, суд вважає, що він втратив право користування будинком.
На підставі вищевикладеного ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Суддя: