печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58683/23-ц
пр. 2-4992/24
09 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександра Володимирівна про визнання договору іпотеки недійсним, визнання іпотеки та обтяження припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження,
У грудні 2023 року Позивач звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою та просила визнати договір іпотеки недійсним, визнати іпотеку та обтяження припиненими, скасувати рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження, скасувати державну реєстрацію іпотеки та обтяження.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказує, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується: свідоцтвом про право власності на квартиру від 07.07.2003, зареєстрованим у реєстрі за № 1287; довідкою КВ-2021 № 14877 від 29.04.2021 КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.12.2023 року.
У вказаній квартирі позивач проживає разом зі своїм неповнолітнім сином - ОСОБА_3 .
07.04.2021 Позивачу при зверненні до Приватного нотаріуса для вчинення нотаріальних дій стало відомо, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , приватним виконавцем Білоконем Миколою Вадимовичем 29.03.2021 було накладено арешт у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2020 у справі № 757/51060/18-ц.
Тож Позивачу стало відомо про те, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа № 757/51060/18-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Предметом такого стягнення виявилася квартира позивача, тож позивач була залучена до розгляду справи в якості співвідповідача.
При цьому, як виявилося, ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір про відступлення прав вимог за Іпотечними договорами, посвідчений 28.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. та зареєстрований за реєстровим номером 12541.
Таким чином, позивачу стало відомо, що її квартира була обтяжена іпотекою та забороною на відчуження нерухомого майна відповідно до договору іпотеки, серія та номер: 916, від 30.04.2004, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленком Анатолієм Олеговичем.
Враховуючи дані обставини, позивач звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання Договору іпотеки недійсним, визнання іпотеки та обтяження припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження.
Відповідач 1 до суду не з'явився та не надав свої письмові заперечення стосовно предмету позову.
Представник відповідача 2 через електронний суд надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо його задоволення та вказує, що відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), було оформлено Протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-10-18-000056-b від 28.10.2019 переможцем лоту GL3N212009 стало ТОВ «Вердикт Капітал». Ціна продажу лоту визначено 15 423 130, 63 гривні.
За результатами проведення аукціону між ПАТ «ВІЕЙБІ Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прави вимоги №212009 від 28.11.2019 року.
Також 28.11.2019 року між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. та зареєстрований в реєстрі за №12541.
Крім того, відповідач-2 у відзиві зазначив про необхідність застосування строків позовної давності до вимог позивача.
Таким чином, відповідач 2 вважає, що новим кредитором з 28.11.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал», а не ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Однак, як було виявлено під час розгляду справи, відповідачем-2 не було надіслано копії відзиву позивачу та відповідачу-1, що свідчить про порушення принципу змагальності сторін та призводить до наявності правових підстав про залишення відзиву відповідача-2 без розгляду.
Представник відповідача 3 надав до суду письмові пояснення, з вимогами позовної заяви не погоджується та вважає їх незаконними та безпідставними та просить суд залишити позовну заяву позивача без задоволення та вказує, що на момент укладення кредитного договору №74 та договору іпотеки №916 відповідач 1 був власником квартири загальною площею 114,40 кв.м., житловою площею 73,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В письмових поясненнях відповідач 3 вказує, що ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» (в особі правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», поклавшись при укладенні кредитного договору №74 та договору іпотеки №916 на дані реєстру прав на нерухомість на момент укладення вказаних договорів - є добросовісним іпотекодержателем за договором іпотеки №916; та іпотека (запис про іпотеку) та обтяження (заборона на нерухоме майно), що накладені за договором іпотеки №916 на чотирикімнатну квартиру, загальною площею 114,40 кв.м., житловою площею 73,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - дійсні та іпотекодержателем є ТОВ «Вердикт Капітал».
Фактичні обставини справи:
01.03.2000 року між відповідачем 1 та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» укладено договір на обслуговування за кредитною банківською платіжною карткою № 5-047/00ф та для забезпечення виконання вказаного договору - нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М..
Згідно вказаного Договору застави відповідач 1, передав у заставу АКБ «Правекс-Банк» належне йому на праві власності майно - 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 16.11.1999 в реєстровій книзі № 60-213 за реєстровим номером № 5484. На відчуження квартири була накладена заборона, зареєстрована в реєстрі для реєстрації заборон 01.03.2000 року за № 1з-29.
Надалі у відповідача 1за вищезгаданим договором на обслуговування за кредитною банківською платіжною карткою № 5-047/00ф від 01.03.2000 року виникла заборгованість перед АКБ «Правекс-Банк», тож згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришин О.П. від 06.11.2001року, зареєстрованого в реєстрі за № 8378 з Відповідача-1 було запропоновано стягнути на користь АКБ «Правекс-Банк» суму такої заборгованості за рахунок заставленого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 .
04.07.2003 року спеціалізованою організацією ВКФ «3 КОМ» було проведено прилюдні торги, щодо реалізації 4-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані прилюдні торги були проведені на підставі договору № 2-30 про реалізацію нерухомого майна, укладеного 24.02.2003 між ВКФ «3КОМ» та відділом Державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві.
Переможницею на вказаних торгах стала позивач.
За кошти, сплачені позивачем на торгах, було погашено заборгованість відповідача 1 в сумі 40 057 дол. США перед АКБ «Правекс- Банк», а також сплачено кошти спеціалізованій організації ВКФ «3 КОМ» за проведені торги.
Надалі відповідач 1неодноразово оскаржував дії ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2003 року, скаргу відповідача 1 на дії ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві залишено без задоволення.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2003 року по справі № 2-3635/03 скаргу відповідача 1 на дії ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.03.2004 року по справі № 22-894а-2004 апеляційна скарга відповідача 1 відхилена, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2003 року залишено без змін.
Позивач стала власником квартири, про що свідчить свідоцтво про право власності від 07.07.2003року, зареєстроване в реєстрі за № 1287. Спірна квартира зареєстрована на праві приватної власності за позивачем у реєстровій книзі № д.1140-95 за реєстровим № 5484 від 08.07.2003 року.
Відповідач 1 та члени його родини відмовились добровільно звільнити квартиру, тому позивач змушена була звернутися до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою про їх виселення.
Відповідач 1 звертався із зустрічною позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ м. Києва, ВКФ «3КОМ», ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2003 року по справі № 2-3157-2003 позов ОСОБА_1 задоволено повністю і винесено рішення про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та зобов'язано їх не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні цією квартирою.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ м. Києва, ВКФ «3КОМ», ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2003 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні її права власності на цю квартиру було відмовлено. Визнано недійсними прилюдні торги квартири АДРЕСА_1 , проведені ВКФ «3КОМ» 18.03.2003 року. Визнано недійсними акт про продаж на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 від 04.07.2003року, свідоцтво про право власності від 07.07.2003 року на квартиру АДРЕСА_1 та повернуто сторони в первинний стан.
23.04.2004 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено на користь ОСОБА_1 з ТОВ ВКФ «3КОМ» - 21 300,00 грн; Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві - 191 124,00 грн; АКБ «Правекс-Банк» - 213 575,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2004 року, ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк» подали касаційні скарги від 30.04.2004 року та від 22.06.2006 року.
Ухвалою Верховного суду України від 03.10.2006 року касаційну скаргу АКБ «Правекс-Банк» задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2003 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2004 року і додаткове рішення цього суду від 23.04.2004 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2007 року по справі №2-364/07 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні квартирою задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру і акту про продаж на прилюдних торгах відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Печерського району м. Києва від 12.07.2007 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 02.06.2008 року касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2008 року залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2004 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір кредитний договір №74, відповідно до якого відповідачу 1 надано кредит в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) доларів США у тимчасове користування.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору №74 від 29.04.2004 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір іпотеки від 30.04.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О., зареєстрований в реєстрі за №916.
Предметом іпотеки за договором від 30.04.2004 року є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 114,40 кв.м., житловою площею 73,00 кв.м..
З матеріалів справи № 757/51060/18-ц позивачу стало відомо, що в жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
10.12.2020 року заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/51060/18-ц позовні вимоги були задоволені, а саме: «в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №74 від 29.04.2004 року в розмірі 2 025 556,77 грн., що складається з кредиту: 56 500,00 дол. США; відсотки 94 683,29 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 134 593,78 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом Договору іпотеки від 30.04.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстр. № 916. - чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 114,40 кв.м., житловою площею 73,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2021 у справі № 757/51060/18-ц заяву представника відповідача 1 - адвоката Марушевського Д.Л. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до відповідача 1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року за позовом відповідача 3 ТОВ «Вердикт Капітал» до відповідача 1 про звернення на предмет іпотеки скасовано та призначено справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2021 року у справі № 757/51060/18-ц було залучено позивача, як співвідповідача у справі № 757/51060/18-ц.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 року у справі № 757/51060/18-ц позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 74 від 29.04.2004 в розмірі 2 025 556,77 грн, що складається з кредиту: 56 500,00 дол. США; відсотки 94683,29 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 134 593,78 грн., звернено стягнення на нерухоме майно, яке є власністю ОСОБА_1 та предметом Договору іпотеки від 30.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О., зареєстрованого за реєстровим номером 916 - чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 114,40 кв.м, житловою площею 73,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Постановою Київського апеляційного суду від 14.03.2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 року, в позові відмовлено повністю. (ПОСТАНОВА НЕ ГОТОВА)
Крім того, за заявою позивача було зареєстроване кримінальне провадження № 12021100060000596, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 09.04.2021 року, щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190, ст. 358 Кримінального кодексу України.
03.10.2022 року Відповідачу-1, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо позовної вимоги про визнання договору іпотеки недійсним
30.04.2004 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено Договір іпотеки, зареєстрований за реєстровим номером 916, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О.
Однак станом на 30.04.2004 року спірна квартира, згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2004 по справі № 22-1830 за адресою: АДРЕСА_2 перебувала в заставі, заставодержателем за якою, відповідно до договору застави № 5-047/00Ф від 01.03.2000 року, був АКБ «Правекс-Банк», а на відчуження квартири була накладена заборона, зареєстрована в реєстрі для реєстрації заборон 01.03.2000 року за № 1з-29.
При цьому у відповідності до листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.11.2023 № 062/14 - 14923 (И-2023) ОСОБА_2 у квітні 2004 року до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації або підтвердження його права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 не звертався; за даними реєстрових книг Бюро у квітні 2004 року реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 не проводилась.
Тож станом на 30.04.2004 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 залишалася за позивачем на підставі свідоцтва про власності від 07.07.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1287.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 18 Закону України «Про заставу», якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу. Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Заставодавець зобов'язаний повідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань.
Відповідно до статей 9, 12, 13 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором.
Однак Відповідач-1 не звертався за згодою та/або із попередженням до АКБ «Правекс-Банк» щодо укладення Договору іпотеки, про що свідчить, зокрема, те, що АКБ «Правекс-Банк» дізнався про порушення своїх прав як кредитора та заставодержателя у справі № 22-1830 за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2004 року в червні 2006 року та подавши касаційну скаргу до Верховного суду Україну.
Крім того, згідно п. 1.6 договору застави № 5-047/00Ф від 01.03.2000 року, заставодавець не має права відчужувати предмет застави або заставляти його іншим особам, прописувати інших осіб.
Відповідач-1 фактично порушив приписи чинного на той час законодавства, а також пряму заборону за відповідним Договором застави № 5-047/00Ф від 01.03.2000 року.
Так, враховуючи встановлені обставини, Відповідач-1 станом на дати підписання кредитного договору № 74 від 29.04.2004 та Договору іпотеки № 916 від 30.04.2004 був обізнаний знав про наявність у нього заборгованості за договором на обслуговування за кредитною банківською платіжною карткою № 5-047/00ф від 01.03.2000 перед АКБ «Правекс-Банк», про наявність у нього заборони на відчуження квартири, зареєстрованої в реєстрі для реєстрації заборон 01.03.2000 року за № 1з-29, а також про наявність продовжуваного спору про право на квартиру між відповідачем 1 та позивачем.
Тож Відповідач-1 при підписанні Договору іпотеки від 30.04.2004 року повідомив Відповідачу-2 неправдиві відомості, гарантувавши, згідно п. 2.2 даного Договору, що Предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов'язаннями, не переданий третім особам у користування, в тому числі в найм, оренду, лізинг чи на підставі будь-якого іншого правочину, не проданий, не подарований, у спорі та під арештом не перебуває, не знаходиться у спільній власності, податковій заставі, та не є часткою, паєм.
У свою чергу, Відповідач-2 при підписанні договору іпотеки від 30.04.2004 року не перевірив заборони Відповідачу-1 на відчуження квартири, зареєстрованої в реєстрі для реєстрації заборон 01.03.2000 року за № 1з-29 та реєстрацію права власності на спірну квартиру, що свідчить про недобросовісність самого Відповідача-2.
Таким чином, за вказаних обставин, відповідач 1 не мав права передавати квартиру в іпотеку, а сам Договір іпотеки від 30.04.2004 року при його підписанні та посвідченні не відповідав приписам діючого законодавства. Натомість Відповідач-2 мав перевірити можливість укладення такого правочину.
Враховуючи правову позицію, висловлену у постанові Касаційного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі № 203/8630/13-ц, відповідно до ст. 575 ЦК України та ст. ст. 1, 3 Закону «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Так, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, зазначається, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.
Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини 1 та 2 статті 228 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 року у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 року у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
Разом із вищезазначеним, відповідно до правових висновків, викладених, зокрема, Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 року у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 405/1820/17, від 14.07.2020 року у справі № 754/2450/18).
Натомість ані відповідач-2, ані відповідач-3 під час розгляду справи не навели обґрунтованих доводів стосовно своєї добросовісності при укладенні договору іпотеки від 30.04.2004 та придбанні права вимоги на предмет іпотеки, відповідно.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що Договір іпотеки від 30.04.2004 було укладено з порушеннями чинного на момент його укладення законодавства, а крім того, має ознаки фраудаторності.
Щодо позовної вимоги про визнання іпотеки та обтяження на квартиру припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження на квартиру, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження на квартиру
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Вказане підтверджується й судовою практикою Верховного Суду у постановах від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 19.11.2021 у справі № 663/1719/19, від 03.02.2022 у справі № 295/8285/19-ц, від 06.05.2022 у справі № 607/28363/19, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19.
Окремих заперечень щодо вказаних позовних вимог представники Відповідача-2 та Відповідача-3 не надавали.
Тож позовні вимоги про визнання іпотеки та обтяження на квартиру припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження на квартиру, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження на квартиру підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності
Відповідач-2 під час розгляду справи зробив заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі, з огляду на тривалий проміж часу (19 років) між укладенням спірного правочину та його оскарженням.
Однак необхідно критично сприйняти таку заяву, оскільки оскаржуваний договір іпотеки станом на момент подачі позовної заяви вважався чинним, про що не заперечував і відповідач-3.
Крім того, було встановлено, що позивач дізналася про порушення її прав тільки в 2021 році після отримання інформації про накладення на квартиру позивача арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2020 у справі № 757/51060/18-ц.
За правилами статті 141 ЦПК України стягнути з відповідачів на користь позивача по 2 147, 20 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ), Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк») (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27т), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5Б), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександра Володимирівна (адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 24) про визнання договору іпотеки недійсним, визнання іпотеки та обтяження припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження - задовольнити.
Визнати договір іпотеки, серія та номер: 916, від 30 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленком Анатолієм Олеговичем, недійсним.
Визнати іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про іпотеку: 42579087), зареєстровану на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександри Володимирівни про державну реєстрацію іпотеки, індексний номер: 58832394 від 18 червня 2021 року, припинено.
Визнати обтяження (заборону на нерухоме майно) квартири за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про обтяження: 42578910), зареєстроване на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександри Володимирівни про державну реєстрацію іпотеки, індексний номер: 58832394 від 18 червня 2021 року, припиненим.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександри Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер: 58832394 від 18 червня 2021 року.
Скасувати державну реєстрацію іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про іпотеку: 42579087), зареєстровану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександрою Володимирівною.
Скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони на нерухоме майно) квартири за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про обтяження: 42578910), зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак Олександрою Володимирівною.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк») на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя С. В. Вовк