ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5804/23
провадження № 2/753/2067/24
22 квітня 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Якусик О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх доходів щомісячно і до повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законодавством обов'язків по утриманню дітей.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2023 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду від 15 травня 2023 року витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осібщодо ОСОБА_1 .
07 червня 2023 року від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь на вказаний запит, відповідно до якої станом на 19 травня 2023 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 20.05.2014.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
29 серпня 2023 року від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позову без руху.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.
Відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками направлено на адресу його зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом з повідомлення про вручення, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї матеріали, проаналізувавши надані докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, сторони перебували у шлюбі, який розірвано заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2015 року у справі № 361/6868/15-ц.
Від шлюбу у сторін народилися діти, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області 10 вересня 2015 року, актовий запис №19.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2024 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального. Морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.
Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов'язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.
За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов'язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.
Як стверджує позивач, дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, відповідач самостійно не надає жодної допомоги.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про доходи відповідача.
Водночас, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із позовною заявою позивач просить стягнути аліменти у частці від доходів відповідача та до досягнення дитиною повноліття.
Водночас, як визначено ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Hunt v. Ukraine», № 31111/04, § 54).
Оскільки дитина проживає разом з батьком, а відповідач є його матір'ю, на неї покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Як зазначалося, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути на його користь з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно та до досягнення дитиною повноліття, вважаючи, що такий розмір аліментів відповідатиме інтересам і потребам дитини та розрахований з огляду на витрати, які позивач щомісячно несе на утримання спільної дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зважаючи на вік дитини, те, що відповідач за віком є працездатною, відомостей про стан здоров'я відповідача, наявність на її утриманні інших осіб матеріали справи не містять, суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір, від сплати якого позивачка була звільнена відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 76-83, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментівзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 квітня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 квітня 2024 року.
Суддя О.В. Якусик