ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/221/24
провадження № 2/753/2897/24
23 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гусак О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (далі - позивач, ТОВ «ФК «ПАРІС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» було підписано заяву-договір № 0042890 про надання банківської послуги, відповідно до якої відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 25 641,03 грн. на строк 24 місяці зі сплатою 18% річних за користування кредитом, разової комісії при видачі кредиту у розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту та щомісячною комісією за супроводження кредиту у розмірі 3 % від суми наданого кредиту. 28 квітня 2020 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «ПАРІС» укладено договір про відступлення права вимоги. Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 35 304,55 грн., а саме:
- 23 850,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 1 509,54 грн. - заборгованість за процентами;
- 3 076,92 грн. - заборгованість за комісією;
- 360 грн. - заборгованість за пенею;
- 1 577,12 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28 квітня 2020 року по 23 лютого 2022 року;
- 4 930,03 грн. - інфляційні втрати за період з 28 квітня 2020 року по 23 лютого 2022 року.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до довідки з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/ КМДА» відповідач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачу направлялася ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмових відзивів на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 0042890 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичної осіб.
Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 25 641,03 грн., строк дії кредиту - 24 місяці, процентна ставка фіксована - 18% річних, разова комісія при видачі кредиту складає 2,5% від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 3 % від суми наданого кредиту.
23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначено: основні умови кредитування з урахуванням споживача; інформація щодо реалізації річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка, відсотків річних, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги банку, обов'язкові для укладення договору; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 0042890 від 23 жовтня 2019 року підтверджується меморіальними ордерами № 4042, № 4043 від 23 жовтня 2019 року.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
28 квітня 2020 року між АТ «РВС Банк», як первісним кредитором, та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 28/04/2020-1.
Відповідно до п. п. 1.1, 3.1 договору відступлення, первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами зазначеними в Додатку № 1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід'ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками. Права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно витягу з додатку № 1 до Договору № 28/04/2020-1 про відступлення прав вимоги від 28 квітня 2020 року, до ТОВ «ФК «ПАРІС» від АТ «РВС Банк» перейшло право вимоги за договором № 0042890 від 23 жовтня 2019 року укладеного з ОСОБА_1
14 травня 2020 року ТОВ «ФК «ПАРІС» було направлено відповідачу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитного зобов'язання № 361, шляхом погашення усієї заборгованості за кредитом, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошти, описом вкладення у цінний лист та копією квитанції від 14 травня 2020 року, яка залишилась без виконання.
Такі обставини, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст.ст. 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно п. 7.6.2 Публічної пропозиції, керуючись ст. 516 ЦК України банк має право на можливу заміну кредитора, шляхом відступлення права вимоги за заявою - договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції).
Три проценти річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу/365/100.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань за договором споживчого кредиту № 0042890 від 23 жовтня 2019 року, у зв'язку з цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за даним договором.
Згідно розрахунку заборгованості по боржнику ОСОБА_1 , станом на 12 грудня 2023 року заборгованість відповідача - ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 28 797,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 23 850,94 грн.; заборгованість за процентами 1 509,54 грн.; заборгованість за комісією 3 076,92 грн.; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) 360 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком його втрати від інфляції станом на 23 лютого 2022 року склали 4 930,03 грн., а три проценти річних від простроченої суми - 1 577,12 грн.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 850,94 грн., заборгованості за процентами в розмірі 1 509,54 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня) в розмірі 360 грн., 3% річних в розмірі 1 577,12 грн. та витрати від інфляції в сумі 4 930,03 грн. є доведеними та підлягають до задоволення.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 3 076,92 грн., то суд приходить до наступного.
Як вбачається із кредитного договору, між кредитодавцем та позичальником було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо комісійної винагороди.
Оскільки відповідачу були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти договору кредиту про сплату комісії, що за підрахунками позивача становить 3 076,92 грн. за надання кредитних коштів, а також щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними.
Умови кредитного договору, які передбачають сплату комісій, є нікчемними та визнання їх недійсними судом не вимагається, а тому, стягнення комісії у судовому порядку є неприйнятним.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 684 грн. Оскільки позов задоволений на 91 % (32227,63х100/35304,55), суд покладає на відповідача судовий збір у розмірі 2 442,44 грн. (2684х91%).
Керуючись ст. ст. 11, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 629, 1046, 1048 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А, код ЄДРПОУ 38962392) заборгованість за кредитним договором № 0042890 від 23 жовтня 2019 року в загальному розмірі 32 227,63 грн., та судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 442,44 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.С. Гусак