Справа № 561/588/24
22 квітня 2024 року смт. Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі
головуючої судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Расевич Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Вади Романа Олеговича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Зарічненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом про скасування постанови від 02 квітня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Зазначену постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню. При цьому покликається на те, що докази його вини відсутні та у постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначені.
Вказує, що відповідачем при винесенні постанови не з'ясовано повно, всебічно та об'єктивно всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, не зазначено відповідних доказів.
Вважає, що викладені у постанові висновки про вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи та в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити.
Відповідач інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Вада Р.О. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а також такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що 02 квітня 2024 року об 11 год. 40 хв. в м. Рівне, по вул. Київська, 78Г водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "AUDI A6", номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 30 м. від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 "е" Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначене порушення зафіксовано поліцейським за допомогою портативного реєстратора (нагрудної боді-камери) 472830. Під час розгляду справи поліцейський, керуючись ст. 251, 252 КУпАП, оцінивши всі докази в сукупності, виніс законну постанову ЕНА № 1804751 від 02.04.2024 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Доказів у спростування своєї вини позивачем не надано. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача адвокат Полюхович Р.М. у судове засідання не з'явився, подав додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження факту керування позивачем зазначеним в оскаржуваній постанові транспортним засобом та порушення при цьому правил зупинки. У наданому суду відеозаписі відображено лише порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, заміру відстані між зупинкою громадського транспорту та автомобілем позивача відповідачем не здійснювалося, що вказує на відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 р. у справі № 216\5226\16-а, від 08 лютого 2018 року у справі № 760\3696\16-а, від 17.07.2019 року у справі № 655\470\16-а. Вказав, що відповідачем не доведено правомірність та законність оскаржуваної постанови та просив позов задовольнити.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно до ч. 1 ст. 40 цього ж Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Вади Р.О. від 02 квітня 2024 року серії ЕНА № 1804751 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02 квітня 2024 року об 11 год. 39 хв. по вул. Київській, 78Г в м. Рівне здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 "е" Правил дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП у тому числі передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Разом з тим належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення відповідачами не надано.
Зокрема, відсутні докази керування позивачем зазначеним в оскаржуваній постанові транспортним засобом, а також проведення поліцейським замірів відстані між посадковим майданчиком для зупинки маршрутних транспортних засобів та автомобілем позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що відеоматеріали з портативного реєстратора 472830 відображають факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, що транспортний засіб позивача мрки "AUDI А6", номерний знак НОМЕР_1 , зупинився ближче 30 м від посадкового майданчику маршрутних транспортних засобів.
Разом з тим п. 7 «До постанови додаються:» зазначеної постанови не містить відомостей про відеозаписи та здійснення відповідачем відеофіксакції спеціальним приладом.
Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
При цьому, суд враховує, що Законом України «Про Національну поліцію» надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, але наголошує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб (марку та номер відеореєстратора, тощо), за допомогою яких здійснено фото чи відеозапис, такі фото/відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
У постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 р. у справі № 216\5226\16-а, від 08 лютого 2018 року у справі № 760\3696\16-а, від 17.07.2019 року у справі № 655\470\16-а висловлено правову позицію, що належним доказом у вказаній категорії справ про адміністратвині правопорушення є запис відеозйомки, який відображає проведення поліцейським замірів відстані між зупинкою громадського транспорту та автомобілем позивача.
Разом з тим, наданий відповідачем відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського не містить події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, вчиненого позивачем, а також проведення відповідних замірів відстані поліцейським. У ньому зафіксовано лише порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву світлина, не вказує на дату та час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не відображає наявності дорожнього знаку 5.41.1, який позначає початок посадкового майданчика маршрутних транспортних засобів, містить лише табличку з розкладом руху маршрутних транспортних засобів.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не надано.
Сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Постанова ВАС КАС від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 72 - 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного суд вважає, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою не з'ясовано всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.
Покликання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, зокрема вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 3, 5-10, 12, 72-77, 90, 99, 139, 246, 250, 257, 260, 286 КАС України, ст. 7, 9, ч. 1 ст. 122, ст. 245, 246, 248, 249, 251, 254, 268, 280, 283, 285, 287, 288, 293 КУпАП,
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Вади Романа Олеговича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1804751 від 02 квітня 2024 року, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Вадою Романом Олеговичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2024 р.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач - інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Вада Роман Олегович, вул. Степана Бандери, 14а, м. Рівне.
Відповідач - Департамент патрульної поліції, м. Київ, вул. Федора Ернеста,3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя: Снітчук Р.М.