Дата документу 08.04.2024 Справа № 333/1548/24
Єдиний унікальний № 333/1548/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/241/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
8 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2024 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2024 року включно, -
Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Запорізької окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України, за наступних обставин.
Рішенням Запорізької обласної ради №26 від 15.12.2016 затверджено редакцію статуту комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради у новій редакції.
Згідно пункту 1.1 Статуту Комунальна установа «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, надалі - Центр (статут Центру зареєстровано розпорядженням Запорізького міського голови від 06.12.2004 №1665 р), належить до закладів охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Статуту метою діяльності Центру є провадження медико-соціальної експертизи хворим, що досягай повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи,, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних 1 реабілітаційних заходів за наявності, відомостей, що підтверджують стике порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), які входять в структуру Центру.
Пунктом 2.3.3 Статуту закріплено що Дніпровська медико-соціально експертна комісія є структурним підрозділом КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР.
Відповідно до пунктом 21 наказу КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР № 1 від 04.01.2022 «Про організацію роботи КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР заступника головного лікаря ОСОБА_10 призначено відповідальною особою за:
-організаційно-методичну роботу з питань медико-соціальної експертизи і реабілітації осіб з інвалідністю;
- координацію роботи МСЕК і ЛКК закладів охорони здоров'я по удосконаленню експертизи, відновного лікування, координацію діяльності МСЕК;
- підготовку аналітичних довідок про стан роботи КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР з оглядом результатів на медичних нарадах.
Враховуючи викладене, ОСОБА_10 є особою, яка, в силу займаної посади заступника головного лікаря КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР (далі - Центр МСЕК), має значний посадовий вплив на структурні підрозділі медико-соціальних експертиз, що підпорядковані Центру МСЕК, та лікарсько-консультативні комісії медичних закладів міста Запоріжжя.
Разом із тим, ОСОБА_10 , виконуючи свої функціональні обов'язки як заступник начальника КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР володіє спеціальними знаннями і навичками, а також ретельно та досконало вивчила законодавчу процедуру проходження лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК), критерії оцінки визначення стану здоров'я, необхідні для прийняття рішення про наявність у особи інвалідності.
Обіймаючи посаду заступника начальника КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР та маючи досвід роботи на вказаній посаді, ОСОБА_10 достовірно розуміла що для безпосереднього; прийняття медико-соціальною комісією рішення про встановлення у особи інвалідності необхідно надання такій особі направлення на МСЕК від лікарсько-консультативної комісії, а також наявність у такого хворого медичних документів, які містять відомості про незадовільний стан здоров'я та стаціонарне лікування. Крім того, ОСОБА_10 обіймаючи зазначену посаду достовірно розуміла, що має вплив на осіб лікарсько-консультативних комісій медичних закладів міста Запоріжжя та медико-соціальних експертиз, що підпорядковані Центру МСЕК.
Враховуючи зазначені обставини, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_10 виник умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на службових осіб лікарсько-консультативних комісій медичних закладів міста Запоріжжя та медико-соціальних експертиз, що підпорядковані Центру МСЕК, щодо оформлення необхідних медичних документів для подальшого надання груп інвалідності особам, які не мають на те показників за станом здоров'я.
Реалізовуючи вказаний злочинний намір, усвідомлюючи неправомірний характер своїх дій, ОСОБА_10 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, враховуючи складність законодавчої процедури встановлення особі інвалідності та достовірно розуміючи, що реалізувати самостійно вона його не зможе, з метою конспірації своєї діяльності вирішила залучити до вчинення злочину раніше знайому їй ОСОБА_11 .
ОСОБА_11 в свою чергу, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці залучила до скоєння правопорушення ОСОБА_7 .
При цьому, ОСОБА_10 , усвідомлюючи свою роль як співучасника злочину, обіймаючи посаду заступника начальника КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР, враховуючи наявність повноважень з контролю за лікарсько-консультативними комісіями медичних закладів міста Запоріжжя та факт наявності у безпосередньому підпорядкуванні структурних підрозділів Центру (медико-соціальних експертиз), повинна забезпечити злочинний вплив на прийняття рішення службовими особам лікарсько-консультативних комісій щодо направлення громадян на МСЕК для проходження експертизи та прийняття рішення службовими особами медико-соціальних експертиз про надання групи інвалідності та подальшого прийняття вказаного рішення.
ОСОБА_11 , усвідомлюючи свою роль як співучасника злочину, згідно розробленого плану, повинна була забезпечити зібрання та передання ОСОБА_10 від осіб, які бажають отримати інвалідність за неправомірну вигоду, завідомо підроблені медичні документи з відомостями про наявність захворювань, з метою уникнення безпосереднього контакту ОСОБА_10 з такими особами, прикриваючи таким чином злочинні дії останньої.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи свою роль як пособника злочину, згідно розробленого плану, повинен був безпосередньо підшукувати осіб, які бажають отримати інвалідність за неправомірну вигоду, безпосередньо отримувати від них грошові кошти в якості неправомірної вигоди, а також відповідно до вказівок ОСОБА_11 , порадами, вказівками сприяти вказаним особам у проходженні лікарсько-консультативних комісій та медико-соціальних експертиз, спрямовуючи їх до певних установ, з метою отримання необхідних документів.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_7 з числа осіб, які звертались до нього з метою отримання консультації з приводу порядку отримання інвалідності за станом здоров'я, після спілкування з одним із таких осіб, а саме ОСОБА_12 , достовірно знаючи про можливість здійснення ОСОБА_10 впливу на прийняття рішення службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, щодо видачі направлення на МСЕК та прийняття рішення про надання інвалідності, запевнив ОСОБА_12 у можливості оформлення інвалідності шляхом надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на службових осіб державних медичних закладів, уповноважених на виконання функцій держави.
Після чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у сумі 3500 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, щодо надання ОСОБА_12 інвалідності.
В подальшому, ОСОБА_7 , відповідно до своєї ролі у злочинній змові передав отримані від ОСОБА_12 грошові кошти та особисті дані останнього ОСОБА_11 , яка в свою чергу передала їх ОСОБА_10 для впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави щодо надання ОСОБА_12 інвалідності, що остання зробила та здійснила злочинний вплив на невстановлену службову особу лікарсько-консультативної комісії у КНП «Міська лікарня №7».
В подальшому, 15 січня 2024 року ОСОБА_10 , знаходячись у особистому кабінеті за адресою: АДРЕСА_3 , повідомила ОСОБА_11 про необхідність проходження ОСОБА_12 лікарсько-консультативної комісії у КНП «Міська лікарня № 7», за адресою-місто Запоріжжя, вулиця Привокзальна, 9, про що ОСОБА_11 , відповідно до розробленого плану, у той же день, повідомила ОСОБА_7 , який у той же день, повідомив про це ОСОБА_12 .
Відповідно до наданих вказівок ОСОБА_12 пройшов лікарсько-консультативну комісію у КНП «Міська лікарня № 7», за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Привокзальна, 9, у період з 18.01.2024 по 24.01.2024. За результатами якої, отримав направлення на МСЕК для проходження медико-соціальної експертизи. ,
25 січня 2024 року невстановленою службовою особою Дніпровської медико-соціальної експертизи ОСОБА_12 видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №459224, згідно якої останньому призначено 2 групу інвалідності строком на 2 роки.
Таким чином, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з єдиним умислом, направленим на одержання від ОСОБА_12 неправомірної вигоди, одержали від останнього неправомірну вигоду у сумі 3500 доларів США, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими службовими особами лікарсько-консультативної комісії КНП «Міська лікарня №7» та Дніпровської медико-соціальної експертизи, в наслідок чого, ОСОБА_12 видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №459224, згідно якої останньому призначено 2 групу інвалідності строком на 2 роки.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у тому, що він, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежено - метадон, придбав у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, у невстановлені в ході досудового розслідування день, час і місці, але не пізніше 20 березня 2024 року, при невстановлених обставинах, в особливо великих розмірах, який в подальшому незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту його вилучення працівниками поліції під час обшуку.
Так, 20 березня 2024 року приблизно о 8 год. 30 хв. в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено вищевказаний наркотичний засіб - метадон, маса якого згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЄ-19/108-24/5373-НЗПРАП від 21 березня 2024 року складає 21,271 г (в перерахунку на основу), що є особливо великим розміром, який ОСОБА_7 зберігав з метою збуту за місцем свого мешкання.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів в особливих великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
17 серпня 2023 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082040001294 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України.
20 березня 2024 року о 13 год. 05 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21 березня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що підозра, яка пред'явлена ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України є обґрунтованою.
Зазначає, що сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 мав умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах, сам підозрюваний заперечує цей факт та пояснив, що сумку з вилученими під час обшуку речовинами він зберігав за місцем свого проживання за проханням знайомого, він нічого не виробляв, не змішував, не збував та доказів того, що умисел дій підозрюваного був спрямований саме на збут, немає.
Крім того вказує, що на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не підтверджено особливо великий розмір вилученої речовини, що виключає таку кваліфікуючу ознаку ч. 3 ст. 307 КК України, що також свідчить про необґрунтованість та недоведеність повідомлення про підозру ОСОБА_7 саме за ч. 3 ст. 307 КК України.
Також зазначає, що слідчий не довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та мету застосування такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Вказує, що посилання сторони обвинувачення на те, що знаходячись на свободі, підозрюваний ОСОБА_7 може впливати на свідка ОСОБА_14 , з якою він має приятельські відносини є лише припущенням, оскільки ОСОБА_14 є свідком з боку сторони обвинувачення, співпрацює з правоохоронними органами та допомагала в фіксуванні діяльності за допомогою технічних носіїв запису, у зв'язку із чим все зафіксовано за допомогою технічних засобів і записи зберігаються у слідчих.
Зазначає, що інші ризики, на які посилається сторона обвинувачення також є припущенням і не доказуються матеріалами провадження.
Крім того вказує, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, на теперішній час має постійне місце проживання, де мешкає разом із дружиною ОСОБА_15 , заробляє на фінансових операціях в мережі Інтернет, доглядає за своєю бабусею, яка є інвалідом і проживає неподалік від місця проживання підозрюваного, що свідчить про те, що підозрюваний є соціально свідомою людиною та може належним чином виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК України.
Зазначає, що є не зрозумілим не визначення слідчим суддею розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого і обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 підтримав подану апеляційну скаргу та вказав, що підозрюваного було вивезено зі слідчого ізолятору без нього, як захисника, підозрюваний спілкувався з правоохоронними органами, погодився співпрацювати та розкривати інші злочини.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу без надання доповнень та просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення слідчого судді вважала законним, обґрунтованим та просила залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існує, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, §32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України підтверджуються:
- протоколами допитів свідка ОСОБА_14 від 19 серпня 2023 року, 8 листопада 2023 року, 11 грудня 2023 року, 7 лютого 2024 року, 19 березня 2024 року (а.с. 26-32, 33-38, 39-62, 63-66, 88-104);
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо -, відеоконтроль особи, в яких відображені розмови між ОСОБА_14 та заступником голови КУ «ОЦМСЕ» ЗОР ОСОБА_10 (а.с. 67-79);
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи, в яких відображені розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 (а.с. 80-83);
- протоколом за результатами контролю за вчиненням злочину від 5 лютого 2024 року, згідно якого, ОСОБА_14 були передані грошові кошти на загальну суму 300 доларів, які остання 5 лютого 2024 року під час зустрічі передала ОСОБА_10 (а.с. 86-87);
- протоколами оглядів, з результатами проведених НСРД (а.с. 105-206);
- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 210-215);
- висновком експерта №СЕ-19/108-24/5373-НЗПРАП від 21 березня 2024 року (а.с. 222-228);
- висновком експерта №СЕ-19/108-24/5373-НЗПРАП від 21 березня 2024 року (а.с. 222-228).
Вищевказані докази можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються.
Стороною захисту не наведено обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість поданих стороною обвинувачення доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в цій частині є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення є нетяжким та особливо тяжким злочинами, санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, враховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Крім того, в контексті ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, серед іншого, колегія суддів також відзначає факт того, що підозрюваний та свідок ОСОБА_14 є знайомими між собою, що свідчить про те, що ОСОБА_7 може бути достеменно відомо її анкетні дані, у зв'язку із чим він може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на ОСОБА_14 , яка вказує на нього як на особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлюється тим, що ОСОБА_7 не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, підозрюється в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого з метою збуту, тобто з метою отримання прибутку, що в сукупності може свідчити про його схильність до вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відтак, на думку апеляційного суду, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовані та підтверджені.
Доводи про те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, доглядає за своєю бабусею, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо доводів про те, що слідчим суддею не було визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Так, ОСОБА_7 підозрюється в тому числі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Отже, не визначення слідчим суддею розміру застави у даному кримінальному провадженні узгоджується із положеннями п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2024 року, якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4