Дата документу 01.04.2024 Справа № 335/2164/24
Єдиний унікальний № 335/2164/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/225/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 170 КПК України
1 квітня 2024 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 березня 2024 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42024082010000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП №1 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного знаходження автомийки під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: паперовий пакет в якому знаходились несправжні імітаційні грошові купюри номіналом по 500 гривень на загальну суму 320000 гривен, з маркуванням на купюрах ГК 7784501, а саме: пачка з купюрами у кількості 20 шт., обмотана гумовою резинкою червоного кольору; 6 пачок, огорнуті паперовою стрічкою на якій міститься напис «банкноти національного банку України» упаковані до спец пакету PSP3309204; змив на марлевий тампон з правої руки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , упакований у прозорий файл та поміщений до паперового конверту з пояснювальним написом; змив на марлевий тампон з лівої руки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , упакований у прозорий файл та поміщений до паперового конверту з пояснювальним написом; змив на марлевий тампон з правої руки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , упакований у прозорий файл та поміщений до паперового конверту з пояснювальним написом; змив на марлевий тампон з лівої руки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , упакований у прозорий файл та поміщений до паперового конверту з пояснювальним написом; прозорий файл з паперами формату А-4, а саме: копія паспорту на ім'я ОСОБА_11 серія НОМЕР_1 на 1 аркуші; копія свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія - НОМЕР_2 на 1 аркуші; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 серія НОМЕР_3 на 1 аркуші; копія паспорту на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_4 на 1 аркуші; копія ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_11 на 1 аркуші - всі документи упаковані до спец пакету PSP3309205; мобільний телефон «Sigma mobile» AR68 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон на дві сім карти з двома картками мобільного оператора «Киівстар» номер НОМЕР_7 , та номером НОМЕР_8 , зі слів належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , упаковано до спец пакету PSP1426596; мобільний телефон «iPhon 14 ProMax» в корпусі чорного кольору в прозорому силіконовому чохлі у вигляді бамперу, зі слів належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , упаковано до спец пакету PSP1426609; відео реєстратор у корпусі білого кольору марки «HIKVISON» серійний номер: НОМЕР_9 упаковано до спец пакету PSP3309208.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024082010000026, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2024 року за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за фактом того що встановлені особи на території Вознесенівського району м. Запоріжжя займаються незаконним перенаправленням осіб через державний кордон.
27 лютого 2024 року старшим слідчим СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2024 року №1-кс/335/889/2024 було проведено обшук за місцем фактичного знаходження автомийки під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено вказане в клопотанні майно.
В обґрунтування свого клопотання, слідчим зазначено, що вказані в клопотанні речі, відповідно до ст. 84 КПК України мають значення речових доказів в даному кримінальному провадженні для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, оскільки таке майно відповідає п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.
Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши це тим, що вилучене майно є речовими доказами, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України та має важливе значення для з'ясування обставин у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не ґрунтується на матеріалах справи, винесена з порушенням кримінального процесуального законодавства та Конституції України.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що в порушення вимог закону до клопотання не доданий жодний доказ, який підтверджує скоєння будь-якого кримінального правопорушення, навіть не долучений витяг до ЄРДР, що взагалі підтверджує наявність будь-якого кримінального провадження.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді посилається на те, що про наявність оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 дізнався лише 11 березня 2024 року.
Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, власники вилученого майна до суду першої інстанції не викликались, з матеріалами клопотання адвокат ОСОБА_7 ознайомився тільки 11 березня 2024 року, після чого 14 березня 2024 року ним була подана апеляційна скарга, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Повідомлені належним чином учасники судового процесу до судового засідання апеляційного суду не з'явились, від адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.
Враховуючи наведене та з урахуванням приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що неприбуття сторін не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому слід врахувати, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК країни (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:
- перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;
- з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;
- враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб;
- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
Колегія суддів приходить до висновку, що накладаючи арешт на вказане в клопотання слідчого майно, слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про накладення арешту на таке майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що відділом поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024082010000026 від 14 лютого 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Із письмових пояснень свідка ОСОБА_11 від 15 лютого 2024 року випливає, що він вирішив звернутися до Державної міграційної служби для оформлення документів для виїзду за кордон та за інформацією щодо того, як можливо виїхати, разом з тим йому було відмовлено у консультації. Після чого його знайомі порадили йому чоловіка, який може надати консультацію з приводу виїзду за кордон. 12 лютого 2024 року приблизно о 15 год. він зустрівся з чоловіком, який представився ОСОБА_14 та після чого, до них підійшов невідомий чоловік, який представився ОСОБА_15 та повідомив, що перетин кордону буде коштувати 8000 доларів США та повідомив свідку про варіанти виїзду за кордон, зазначивши, що кошти потрібно буде надати до 25 лютого 2024 року. ОСОБА_16 додав, що до них вже неодноразово звертались та після чого успішно виїжджали чоловіки за кордон.
Зі змісту рапорту оперуповноваженого УСР в Запорізькій області ДСР НП України вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 лютого 2024 року випливає, що свідок ОСОБА_11 впізнав чоловіка на ім'я ОСОБА_14 (фото під №2 - ОСОБА_6 ), з яким він розмовляв під час зустрічі для обговорення пропозиції ОСОБА_17 для виїзду за кордон.
Крім того, з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 лютого 2024 року вбачається, що свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_17 (фото під №4 - ОСОБА_10 ), який займається організацією перетину кордону.
Із рапорту оперуповноваженого УСР в Запорізькій області ДСР НП України випливає, що в ході останньої зустрічі, ОСОБА_11 повідомили ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про те, що йому необхідно привезти ксерокопії його документів та грошові кошти у розмірі 8000 доларів США або 320000 грн. за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться автомийка під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Із протоколу огляду, помітки заздалегідь ідентифікованих (помічених) несправжніх імітаційних грошових коштів від 27 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_11 були видані несправжні імітаційні грошові кошти для проведення заходу щодо документування протиправної діяльності громадян, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Ухвалою слідчого судді від 27 лютого 2024 року надано дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , автомийки під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з метою відшукання та вилучення грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, предметів, які призначені для вчинення кримінального правопорушення.
Із протоколу обшуку від 27 лютого 2024 року вбачається, що під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено вказане в клопотанні слідчого майно.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, як випливає із фабули витягу з ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 332 КК України, невстановлені особи на території Вознесенівського району займаються незаконним перенаправленням осіб через державний кордон України.
Для проведення заходу щодо документування протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , свідку ОСОБА_11 були надані несправжні імітаційні грошові кошти номіналом по 500 грн. серії ГК 7784501, що підтверджується відповідним протоколом.
Під час проведення обшуку було вилучено в тому числі паперовий пакет в якому знаходились несправжні імітаційні грошові кошти - купюри номіналом по 500 грн. на загальну суму 320000 грн., з маркуванням на купюрах ГК 7784501.
Отже, із вказаного випливає, що несправжні імітаційні грошові кошти, які були видані ОСОБА_11 органом досудового розслідування, є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України, оскільки вказані грошові кошти могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим слідчим суддею правомірно було накладено на них арешт, як і на змиви з рук ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Крім того, вилучені під час обшуку прозорий файл з паперами формату А-4, в якому знаходились документи на ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , мобільні телефони та відеореєстратор, на які просив слідчий накласти арешт, відповідають критеріям речового доказу, оскільки вони також могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо відсутності жодного доданого доказу до клопотання, в тому числі витягу з ЄРДР, то вони спростовуються доданими до клопотання слідчого копіями матеріалів кримінального провадження №42024082010000026.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 березня 2024 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42024082010000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4