ЄУН: 336/10639/21
Провадження №: 1-в/336/110/2024
19 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який був засуджений 21.12.2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт, який згідно вироку суду мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
До суду надійшло подання начальника Шевченківського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_5 у відношенні ОСОБА_4 про звільнення від призначеного вироком Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
18.02.2022 року ОСОБА_4 ознайомлений з порядком та умовами відбування призначеного покарання. Цього ж дня засудженому видано направлення на СКП «Запорізька ритуальна служба», згідно якого останній повинен приступити до відбування покарання з 19.02.2022 року.
На підставі направлення Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба» був виданий наказ №32/К/Тр від 08.02.2022 та складений графік відбування призначеного покарання. З наказом, графіком відбування громадських робіт та правилами техніки безпеки засуджений ознайомлений 18.02.2022 року під особистий підпис.
Згідно складеного графіку СКП «Запорізька ритуальна служба» ОСОБА_4 у лютому 2022 року відпрацював 40 годин громадських робіт.
Наказом СКП «Запорізька ритуальна служба» служба від 28.02.2022 року №28- 1/к/тр відпрацювання громадських робіт тимчасово зупинено з 01.03.2022 року у зв'язку з введенням воєнного стану.
04.03.2022 року ОСОБА_4 був мобілізований на військову службу.
17.04.2022 року ОСОБА_4 зник безвісті під час ведення бою з противником. Копія відповідної довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.05.2022 року, надана матір'ю засудженого.
Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.10.2023 року статус ОСОБА_4 з 13.10.2023 року змінюється з безвісті зниклого на статус в полоні.
До теперішнього часу засуджений перебуває в полоні.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила подання задовольнити, про що зазначила у заяві.
Прокурор не заперечувала проти задоволення подання.
Засуджений в судове засідання не з'явився.
Вивчивши матеріали, дослідивши подання, матеріали особової справи, заведеної у відношенні засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Кримінального кодексу України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2021 року набрав законної сили 01.02.2022 року.
Строк давності виконання обвинувального вироку закінчився 01.02.2024 року, що свідчить про недоцільність виконання даного обвинувального вироку у зв'язку зі спливом строків його виконання через втрату карального і превентивного впливу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.12.2015 року, справа №5-324кс15, стаття 80 КК передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку з'ясовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку з чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Окрім того, частиною третьою статті 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
У частині четвертій статті 80 КК також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Зокрема, редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Згідно довідки УІАП ГУНП України №24051602512243089197 від 20.02.2024 року, ОСОБА_4 з моменту винесення судового рішення до кримінальної відповідальності не притягувався, що свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.
Факт ухилення від виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2021 року з боку засудженого у передбаченому законодавством порядку не встановлювався.
Відповідно до ч.3 ст.63 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи (в даному випадку відсутність доказів щодо ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт) тлумачаться на її користь.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 80 КК України строк давності виконання вироку відносно засудженого ОСОБА_4 не зупинявся та не переривався, а минув, факт ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт відсутній.
Вище викладене свідчить, що правові перешкоди для звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі ч.1, ч.4 ст.80 КК України, відсутні.
Відповідно до п. 14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків вирішуються інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно з ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Дослідивши письмові матеріали подання, суд дійшов висновку, що подання начальника Шевченківського РВ Філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_3 про звільнення від подальшого відбування покарання ОСОБА_4 у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, підлягає задоволенню.
Керуючись ч.3 ст.62 Конституції України, п.14 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України, ст.80 КК України, ст.152 КВК України, суд -
Подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_3 про звільнення від подальшого відбування покарання ОСОБА_4 , - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 21.12.2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1