ЄУН: 336/3738/24
Провадження №: 3/336/2787/2024
іменем України
22 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Замшани Ковельського району Волинської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , майстера номера обслуги, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
19 квітня 2024 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В протоколі ДНЗ-2/512 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, який склав старший офіцер відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 зазначено, що 05 квітня 2024 року о 13-00 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді майстера номера обслуги військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду (який настає з моменту введення воєнного стану відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України») виконуючи обов'язки військової служби за призначенням, всупереч вимогам статей 11, 13, 120, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебував на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння - запах спирту етилового з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради відмовився, що підтверджується висновком лікаря від 05 квітня 2024 року № 3450, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Свідки правопорушення в протоколі не зазначені.
Як докази вини ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 251 КУпАП до протоколу додані: висновок № 3450 від 05 квітня 2024 року, в якому міститься запис, що особа відмовилась від огляду, укази Президента України щодо введення воєнного стану в Україні та продовження строку дії воєнного стану, копія військового квитка, заява про розгляд справи за відсутності особи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, його неявка не перешкоджає розгляду даної справи.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступного висновку.
Диспозиція статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема частина 1 встановлює відповідальність за вчинення, по-перше, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-третє, за виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за частиною 3 наведеної статті настає за умови вчинення вищевказаних дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.
У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз'яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Президент України неодноразово продовжував строк дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного слідує що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
За загальним правилом суб'єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.
У частині 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
В протоколі ДНЗ-2/512 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, який склав склав старший офіцер відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 зазначено, що 05 квітня 2024 року о 13-00 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді майстера номера обслуги військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду (який настає з моменту введення воєнного стану відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України») виконуючи обов'язки військової служби за призначенням, всупереч вимогам статей 11, 13, 120, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебував на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння - запах спирту етилового з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради відмовився, що підтверджується висновком лікаря від 05 квітня 2024 року № 3450, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Свідки правопорушення в протоколі не зазначені.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Порядок складення та оформлення уповноваженою особою протоколів про військові адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані) у Збройних Силах України містяться в «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2021 року за № 1622/37244.
При цьому зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою удосконалення роботи щодо складання протоколів, оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту та їх надсилання до відповідних судових органів.
Відповідно до пункту 4 Розділу II Інструкції, у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
За приписами пункту 7 розділу ІІ «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2021 року за № 1622/37244, до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення). Матеріали, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передбачений ст. 266-1 КУпАП.
Відповідно до частини сьомої статті 266-1 КУпАП Кабінет Міністрів України постановив затвердити Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 N 32 (далі - Порядок), що набрав чинності 18.01.2024, результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння. У разі встановлення факту перебування у стані сп'яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп'яніння. Акт огляду на стан сп'яніння, проведеного уповноваженою посадовою особою, складається у двох примірниках, один з яких вручається військовослужбовцю/військовозобов'язаному, а другий залишається в уповноваженої посадової особи та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення факту перебування у стані сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння за результатами огляду та згода військовослужбовця/військовозобов'язаного з такими результатами є підставою для його притягнення до відповідальності згідно із законом.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що військовослужбовець/військовозобов'язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Пунктом 11 Порядку визначено, що у разі відмови військовослужбовця/ військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, проте до протоколу не додано акту огляду на стан сп'яніння, як це передбачено вказаним вище Порядком.
З матеріалів справи слідує, що посадова особа, яка склала протокол, належним чином не зафіксувала відмову військовослужбовця від проходження медичного огляду, оскільки спеціальні технічні засоби не використовувались та свідки правопорушення не залучались.
Висновок лікаря не є належним доказом відмови військовослужбовця від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Укази Президента України долучені до протоколу не є доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В протоколі зазначено, що правопорушник свою вину визнав повністю, проте суд не бере до уваги письмові пояснення особи, оскільки вони написані під наглядом особи, яка складала протокол, а тому не є доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за відсутності інших належних та допустимих доказів.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
Так, з наявних у справі матеріалів неможливо встановити беззаперечну вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-20 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних доказів вчинення ОСОБА_1 відповідного адміністративного правопорушення.
На підставі ст. 252 КУпАП, оцінивши надані суду докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що ставиться у вину ОСОБА_1 .
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про закриття провадження виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись статтями 1, 7, 9, 172-20 ч. 3, 245, 247, 251, 252, 266-1, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік