Справа № 203/1762/24
Провадження № 1-кс/0203/1325/2024
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
15 квітня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -
09 квітня 2024 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що 22 березня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України. Разом з тим, після отримання заяви про злочин в порушення вимог ст. 60, ч. 1 ст. 214 КПК України, станом на момент розгляду цієї скарги, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
Згідно протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 11 квітня 2024 року вказана скарга, після задоволення заяви про самовідвід слідчого судді ОСОБА_5 від розгляду зазначеної скарги, передана слідчому судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 та призначена до розгляду.
Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав з наведених у ній підстав та наполягав на її задоволенні.
Третій слідчий відділ (з дислокацією у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, явку уповноваженої особи в засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності такої особи.
Слідчий суддя, вислухавши представника заявника, ознайомившись з матеріалами скарги та доданими до неї доказами, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що 22 березня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, що вчинене службовими особами військової частини НОМЕР_1 (а.с. 5-10).
Так, глава 26 КПК гарантує особі можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування до слідчого судді. На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
У відповідності до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Окрім цього, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто зазначити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Вона передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити детальну оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Завданням судового контролю на цій стадії є перевірка зазначених скаржником обставин, що, на його думку, вказують на бездіяльність слідчого чи прокурора, та за наявності відповідних підстав - відновлення порушених прав.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 30.09.2021 року по справі №556/450/18, провадження №51-4229км20, вказав, що: «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
В постанові від 16.05.2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) Верховний Суд наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає та є очевидним, що обставини, викладені в них, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР, що слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
З матеріалів скарги вбачається та під час розгляду останньої встановлено, що ОСОБА_4 до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, в порядку ст.214 КПК України було подано заяву від 20.03.2024 року, в якій останній посилався на те, що він є офіцером відділу зберігання, виявлення злочинів та інших правопорушень військової частини НОМЕР_2 . Згідно бойового розпорядження у січні-лютому 2024 року був прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 . В період з 31.01.2024 року по 29.02.2024 року виконував бойове (спеціальне) завдання. Неодноразово звертався до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортами про виготовлення довідки про проходження військової служби за вищезазначений період для подальшого його включення до проекту наказу про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану за основним місцем служби. Проте, всупереч обов'язку надати таку довідку, військова служба уникає відповіді та відмовляється виконувати такі дії. В зв'язку з цим, вважав, що в діях військової служби військової частини НОМЕР_1 вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.426 КК України.
Так, ч. 1 ст. 426 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне неприпинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або не направлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду; а ч. 2 ст.426 КК України - за ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Частиною 4 ст. 426 КК України встановлено кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Таким чином, обов'язковою кваліфікуючою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 КК України, є заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків.
Згідно п. 2 Примітки до ст. 425 КК України визначено, що у статтях 425, 426, 426-1 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При цьому, слідчий суддя враховує, що для кваліфікації кримінальних правопорушень відповідна сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 ПК України для відповідного року, тобто у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року було встановлено в розмірі 3 028 грн.
Таким чином, податкова соціальна пільга станом на 01.01.2024 року становить 1 514 грн., а істотна шкода для ст. 426 КК України, в розумінні п. 2 примітки до ст. 425 КК України, становить 378 500 грн.; шкода для кваліфікації завдання тяжких наслідків - 757 000 грн.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що викладені в заяві обставини не містять відомостей, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення дій, які утворюють ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 КК України.
Крім того, слідчий суддя враховує, що в поданій заяві ОСОБА_4 фактично посилався на невидачу йому довідки, що надає йому право, як військовослужбовцю, на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, що свідчить про наявність публічно-правового спору, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку із вищенаведеним, заява ОСОБА_4 від 20.03.2024 року за викладеними в ній обставинами не свідчить про вчинення діянь, що підпадають під ознаки будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України та, таким чином, не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України, не внесення по цій заяві відомостей до ЄРДР не є бездіяльністю, про яку зазначає скаржник.
Крім того, ухвалою слідчого судді м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року у справі № 203/1627/24 (провадження № 1-кс/0203/1246/2024) у задоволенні вказаної скарги відмовлялося з аналогічних підстав (а.с. 16-18).
Згідно із ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги встановлені слідчим суддею обставини та вимоги кримінального процесуального закону, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 206, 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 40р(П)/2020.
Повна ухвала складена і оголошена учасникам судового провадження о 13 год. 50 хв. 19 квітня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1