19 квітня 2024 р. № 400/1385/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,с
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зобов'язання надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з тим що ОСОБА_1 є сином інваліда ІІ групи і є єдиною працездатною особою яка за законом має її утримувати.
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно не прийняв рішення про відстрочку від призову позивача, оскільки відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” він має на це право, оскільки ОСОБА_1 є сином інваліда ІІ групи і єдиною працездатною особою, яка за законом має її утримувати.
Від відповідача до суду не надійшов відзив на позовну заяву, ухвала про відкриття провадження у справі отримана ним через Е-суд 19.02.2024.
Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач листом від 14.08.2023 (який містить дату 14.09.2023) звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки відповідно до ст.23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
18.08.2023 відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки, оскільки ОСОБА_1 не надано жодного документу на підтвердження обставин, що відсутні інші працездатні особи, які зобов'язані, відповідно до закону утримувати осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
13.10.2023 позивач повторно звернувся із заявою до відповідача про відстрочку, до якої подав свідоцтво про народження заявника, копію про смерть батька заявника, копія довідки МСЕК про інвалідність матері заявника, заява ОСОБА_2 -матері заявника про те, що у неї немає інших працездатних родичів. Також просив зазначити, які саме докази він може надати, що підтверджують відсутність у його матері інших працездатних родичів.
23.10.2023 була надана відповідь відповідача, що нотаріально засвідчена заява від матері позивача, в якій вона зазначає що позивач є єдиною дитиною, та немає інших працездатних осіб, які мають за законом її утримувати, не може бути підтвердженням зазначених обставин. Крім того, зазначив, що переліку документів на підтвердження обставин, що працездатні особи які мають за законом утримувати інваліда І-ІІ групи, на даний час не існує.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні, в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» № 2232-ХІІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХII).
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба - є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я віком громадян України (за винятком випадків визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, й незалежності та територіальні цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу робити стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Таким чином, не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані, які:
- мають одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи
- та такі батьки не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
- та їх можуть призвати на військову службу за їх згодою та за тільки за місцем проживання.
Позивач свою згоду на призов на військову службу не висловив та надав відповідачу заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.202 СК України - повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми СК України свідчать, що утримувати батьків повинні повнолітні діти та один із подружжя.
Матір позивача- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК№657782 від 25-31.07.2023.
Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 підтверджується, що чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Матеріали справи не містять доказів, що у ОСОБА_2 є інші працездатні особи, зобов'язані відповідно до закону їх утримувати.
Відповідно до постанови КМУ № 154 від 23.02.2922 п.11 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
-оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Також позивач просить надати йому відстрочку на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено право на відстрочку чоловікам, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; але по суті просить надання відстрочки на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону, тому суд вважає це опискою.
Позивач просить суд визнати протиправну бездіяльність відповідача, але відповідач листами від 18.09.2023 та 23.10.2023 відмовив позивачу у наданні відстрочки, тому суд вважає за необхідне відповідно до ст.ст.9,245 КАС України визнати протиправну відмову відповідача.
Відмова відповідача не відповідає вимогам ст.2 КАС України, оскільки є необґрунтованою та в ній не зазначено, яких саме документів не було надано позивачем для отримання відстрочки. Також відповідач не надав суду доказів того, що у ОСОБА_2 є ще працездатні діти, або вона перебуває у шлюбі.
Отже, на момент призову на військову службу позивач відповідно до абзацу 11 частини першої статті 23 Закону №3543-XII мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач всупереч ст.77 КАС України не надав суду докази на спростування доводів позивача та не надав суду доказів наявності у матері позивача інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України підлягають поверненню позивачу за рахунок коштів відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо ненадання відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) надати відстрочку від призову за мобілізацією ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1211грн.(одна тисяча двісті одинадцять грн.), сплачений квитанцією від 12.02.2024.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко