18 квітня 2024 р. № 400/1145/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
провизнання протиправним та скасування припису №0144690,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі- відповідач -1) та Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, (далі - відповідач 2), з вимогами щодо визнання неправомірним та скасувати припис від 17.09.2020 року за № 0144690 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт,прийнятий Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає протиправним Припис, винесений у результаті перевірки, проведеної 21.02.2020, в ході якої виявлено, що водій здійснював перевезення вантажу з перевищенням ваговихобмежень на одиночну вісь 12,260 т (при дозволеній 11 т), на строєну вісь 24,400т (при дозволеній 24 т. ) чим порушено вимоги абз.15 ч.1 ст.60 ЗУ « Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 10% але не більще 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Зазначає, що позивач не являється автомобільним перевізником за перевезенням вантажу 21.08.2020 року , що підтверджується ттн, в якій відсутній запис про автомобільного перевізника., просить вказаний припис скасувати
Ухвалою суду від 04 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Відповідач відзив на позовну заяву надав просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність прийнятого припису.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
21.02.2020 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено перевірку транспортного засобу VOLVO BE6204 CH, водій ОСОБА_1 , посадовими особами не було встановлено хто являвся автомобільним перевізником, згідно ТТН автомобільний перевізник не був зазначений.
За результатом проведення перевірки було встановлено, що водій здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь 12,260 т (при дозволеній 11 т), на строєну вісь 24,400т (при дозволеній 24 т.) чим порушено вимоги абз.15 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт » перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 10% але не більще 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
За результатами проведеної перевірки складено Акт №243199 від 21.02.2020 та на підставі цього акту Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області винесено Припис №0144690 за порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування, п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (акт №243199)».
Приписом Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області №0144690 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень негайно.
Вважаючи припис протиправним, позивач звернувся звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення №103).
Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок - №1567).
Відповідно до пункту 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Згідно з пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповіднодопункту 31 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органуУкртрансбезпекиабо його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа автомобільного перевізника повинна письмово повідомити посадовій особі територіального органуУкртрансбезпеки, що винесла припис.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі -Закон № 877-V) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Судом встановлено, посадовими особами відповідача здійснено перевірку транспортного засобу VOLVO BE 6204 CH, водієм був ОСОБА_1 , хто являється перевізником на момент перевірки відповідачем встановлено не було.
За результатом проведення перевірки було встановлено що водій здійснював перевезення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь 12,260 т (при дозволеній 11 т), на строєну вісь 24,400т (при дозволеній 24 т.) чим порушено вимоги абз.15 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт » перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм понад 10% але не більще 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Суд, зазначає, що відповідачем порушено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567, в редакції, чинній на момент розгляду справи (далі за текстом - Порядок №1567).
Відповідно до п.25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Відповідачем в супереч вимогам п. 26 вказаного порядку не повідомлено належним чином позивача про розгляд справи, яким порушено права останнього.
Суд погоджується з доводами позивача, що ОСОБА_1 не був належним автомобільним перевізником.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Статтею 60 вказаного Закону унормовано, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Проте, жодного штрафу відносно ОСОБА_1 за актом №243199 від 21.08.2020 не було застосовано відповідачем.
Відповідно до п. 31 Порядку № 1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю.
Припис складається за формою згідно з додатком 6 у двох примірниках, один з яких видається уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. З аналізу викладеного можна дійти висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається лише на автомобільних перевізників. Проте, посадовими особами Укртрансбезпеки не було встановлено автомобільного перевізника за актом №243199, так як ОСОБА_1 не являється автомобільним перевізником за перевезенням вантажу 21.08.2020, що підтверджується наданою позивачем ТТН в якій відсутній запис про автомобільного перевізника.
Відповідно до вказаного суд приходить до висновку, що позивач і не повинен нести відповідальність за порушення, допущені автомобільним перевізником. Разом з цим, в оскаржуваному приписі відсутні посилання на конкретну норму законодавства про автомобільний транспорт, а саме не зазначено підпункт (а,б чи в) п. 22.5 ПДР та пункт
Постанови КМУ від 27.06.2007 р. № 879, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. Акт №243199 повинен бути підтверджений іншими доказами. Однак, належні та допустимі докази порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт, що були зазначені в акті №243199, відсутні. Відповідно до п. 21 Постанови КМУ від 27.06.2007 р. № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Подальший рух транспортного засобу ОСОБА_1 ніхто не забороняв, що спростовує виявлення працівниками Укртрансбезпеки факту перевищення вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зогляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваного припису, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150 код ЄДРПОУ 39816845, Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті,вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.
2. Визнати неправомірним та скасувати припис від 17.09.2020 року за №0144690 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнятий Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області відносно ОСОБА_1 .
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150 код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник