справа№380/24542/23
22 квітня 2024 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/24542/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому, з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 21.11.2023, просила:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області за № 134850011250 від 08.09.2023 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.09.2023 призначити та виплачувати ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років як працівнику освіти, згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач працювала педагогом (вчителем) у загальноосвітній школі. Повідомила, що зважаючи на наявний педагогічний стаж вона звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказала, що рішенням ГУ ПФ України у Одеській області № 134850011250 від 08.09.2023 відмовлено у призначенні позивачці пенсії у зв'язку з недостатністю спеціального стажу за вислугу років. Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 24.10.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області, позов не визнає. В обґрунтування заперечень вказав на недостатність спеціального стажу для призначення позивачці пенсії відповідно до пункту «е» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788. Вважає, що необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 повинен становити не менше 26 років 6 місяців. При цьому вказав, що стаж роботи позивачки, який дає їй право на призначення такої пенсії становить 25 років 01 місяць 17 днів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-2, ГУ ПФ України у Одеській області проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 повинен становити не менше 26 років 6 місяців. Враховуючи те, що у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи - 26 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи позивача становить 25 років 1 місяць 17 днів, у Головного управління були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити.
Судом встановлені наступні обставини:
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.08.1992 ОСОБА_2 слідує, що позивачка:
- з 15.08.1992 - призначена на посаду вчителя початкових класів Трибоківської початкової школи (наказ № 337-к від 15.08.1992 по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому);
- з 21.01.1993 - переведена на посаду вихователя групи продовженого дня Межирічанської неповної середньої школи з посади вчителя початкових класів Трибоківської початкової школи (наказ № 5-к від 21.01.1993р. по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому)
- з 21.01.1993 - переведена з посади вихователя групи продовженого дня Мижирічанської н.с.ш. на час декретної відпустки з посади вчителя початкових класів Трибоківської початкової школи (наказ № 5-к від 21.01.1993р. по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому);
- з 01.09.1994 - переведена з посади вихователя групи продовженого дня на посаду вчителя початкових класів даної школи (наказ №м337-к від 31.08.1994 по відділу народної освіти Жидачівської районної державної реєстрації);
- з 31.08.2023 - звільнена з посади вчителя початкових класів Межирічанської гімназії у зв'язку з ліквідацією установи згідно п. 1 ст.40 КЗпП України) (наказ № 24 від 31.08.2023року по Межирічанській гімназії).
Відповідно до довідки Відділу освіти Жидачівської міської ради від 01.09.2023 № 435 ОСОБА_2 :
- з 15.08.1992 - призначена на посаду вчителя початкових класів Трибоківської початкової школи (наказ № 337-к від 15.08.1992р. по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому);
- з 30.08.1994 - переведена з посади вчителя початкових класів Трибоківської початкової школи на посаду вихователя групи продовженого дня Межирічанської неповної середньої школи на заміну основного працівника (наказ № 5-к від 21,01.1993 по відділу народної освіти Жидачівського райвиконкому);
- з 01.09.1993 - переведена з посади вихователя групи продовженого дня із зміни основного працівника на цю посаду на постійно (наказ № 463-к від 06.09.1993 по відділу народної освіти Жидачівської районної державної реєстрації);
- з 01.09.1994 - переведена з посади вихователя групи продовженого дня на посаду вчителя початкових класів даної школи (наказ №м337-к від 31.08.1994 по відділу народної освіти Жидачівської районної державної реєстрації);
- з 31.12.2003 - школа перейменована на загальноосвітню школу І-ІІ ступеня (наказ № 873 від 31.12.2003 по відділу освіти Жидачівської районної державної адміністрації);
- з 23.02.2021 - школу перейменовано у Межирічанську гімназію Жидачівської міської ради (наказ Ж 25 від 23.02.2021р по відділу освіти Жидачівської міської ради);
- з 31.08.2023року - звільнена з посади вчителя початкових класів Межирічанської гімназії у зв'язку з ліквідацією установи згідно п. 1 ст.40 КЗпП України) (наказ № 24 від 31.08.2023року по Межирічанській гімназії).
Позивачка 01.09.2023 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 134850011250 від 08.09.2023 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788. У вказаному рішенні відповідач-2 вказав, що необхідний спеціальний стаж для призначення позивачці пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить не менше 26 років і 6 місяців. Страховий стаж особи становить 34 роки 8 місяців 18 днів. Спеціальний стаж особи становить станом на 11.10.2017 25 років 1 місяць 17 днів. За доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, відтак звернулася до суду із цим позовом.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у зв'язку з неврахуванням відповідачем часу роботи до пільгового стажу, відповідач порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно ст. 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями ст. 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015, п. «е» ст.55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі Закон № 911-VIII) до ст. 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого п."е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, Законом № 911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у п. «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Відмовляючи позивачці у призначені пенсії за вислугою років, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у рішенні № 134850011253 від 25.09.2023 вказало на відсутність станом на 10.10.2017 у позивачки необхідного спеціального стажу роботи.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено п. 2-1.
Згідно п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Отже, враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 134850011250 від 08.09.2023 слідує, що спеціальний стаж ОСОБА_1 , який дає їй право на даний вид пенсії, станом на 11.10.2017 становить 25 років 01 місяць 17 днів, тобто є меншим аніж 25 років, а тому на момент звернення із заявою про призначення пенсії (12.08.2023) позивачка не мала права на пенсію за вислугу років, на підставі п. «е» ст.55 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, Законом № 911-XIII.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловлений у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.
Надана позивачкою довідка Відділу освіти Жидачівської міської ради від 01.09.2023 № 435 не спростовує відсутності спеціального стажу роботи позивачки у розмірі 25 років станом на 11.10.2017.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Таким чином оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відповідність оскарженого рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 134850011250 від 08.09.2023 про відмову у призначенні позивачці пенсії за вислугу років критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже таке не вважається протиправним та не підлягає скасуванню.
На підставі аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 22.04.2024 року.
Суддя Гавдик З.В.