Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2769/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
16 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі : головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю : секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі клопотання прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023060450000227 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,-
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №12023060450000227 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 .
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. Строк відбування покарання вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання час його попереднього ув'язнення з 19.09.2023 і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не довше ніж на шістдесят днів з дня ухвалення вироку.
08.04.2024 до Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання від прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст.307 КК України, та наявні ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які являються його знайомими та вчинення іншого кримінального правопорушення, які не зменшилися, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доводи прокурора в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченого та його захисника, які покладалися на розсуд суду, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, не працював, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв'язків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які являються його знайомими та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризик переховування обгрунтований тяжкістю можливого покарання.
Ризик незаконного впливу на свідків, обгрунтований тим, що свідки по справі є його знайомими.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення обгрунтований тим, що ОСОБА_7 не має місця роботи та стабільного доходу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 ніж тримання під вартою.
Водночас, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурором не доведений, враховуючи стадію кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 21.02.2024 апеляційному суду потрібен певний час.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14 червня 2024 року (включно).
Керуючись ст. ст. 331, 405 КПК України, апеляційний суд, -
Клопотання прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 червня 2024 року включно.
Строк дії ухвали до 14.06.2024 року (включно).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: