справа № 274/2053/24
провадження № 2/0274/796/24
Іменем України
22.04.2024 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Позивач ТзОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до в якому зазначає, що 04.06.2023 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №465240-КС-003. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 30000,00 грн., строком на 24 тижні - до 19.11.2023 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2,00000000% в день (фіксована ставка). Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №465240-КС-003 від 04.06.2023 року. 04.06.2023 року позивач видав відповідачці кредит у розмірі 30000,00 грн. перерахувавши вказану суму на картковий рахунок, вказаний позичальником в особистому кабінеті, таким чином позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. До теперішнього часу відповідачка лише частково сплатила позивачу заборгованість за договором в розмірі 13000,00 грн. Станом на 12.02.2024 рік заборгованість відповідачки перед позивачем за договором про надання кредиту №465240-КС-003 від 04.06.2023 року складає 110152,00 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 30000,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах 78645,84 грн., сума прострочених платежів за комісією 1506,16 грн. Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 110152,00 грн. та сплачений за подання позову судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 21.03.2024 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 62-63).
Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця її проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04.06.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 виникли правовідносини у сфері договірних зобов'язань, шляхом укладення договору №465240-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до якого відповідачці відкрито кредитний рахунок та надано у користування кредитні кошти (а.с.19-32,45-50).
Договір укладено шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до п.2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 30 000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Строк, на який надається кредит становить 24 тижні. Фіксована процентна ставка за кредитом в день 2,00000000. Комісія за надання кредиту становить 4500,00 грн.
Пунктом 3.2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3.2.3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Термін дії договору до 19.11.2023. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 78000,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка: 9168,16%.
ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за договором №465240-КС-003 від 04.06.2023 року про надання кредиту, перерахувавши 04.06.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується довідками від 04.06.2023 (а.с.33).
Відповідачка у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила платіж на загальну суму 13000,00 гривень, тобто належним чином умови кредитного договору не виконувала.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 21.02.2024 року утворилася заборгованість, яка становить 110152 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 30000,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах 78645,84 грн., сума прострочених платежів за комісією 1506,16,00 грн (а.с.12-13).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 04.06.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» в електронній формі кредитний договір №465240-КС-003, за умовами якого, отримала, шляхом перерахування від позивача на свою банківську картку кредитні кошти у сумі 30000,00 гривень та зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію в порядку, визначеному договором.
Після закінчення строку кредитування відповідачка не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними та визначену договором комісію у повному обсязі.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 21.02.2024 року утворилася заборгованість, яка становить 110152,00 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 30000,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах 78645,84 грн., сума прострочених платежів з комісією - 1506,16 грн.
Вказаний розрахунок прострочених платежів по тілу кредиту та по процентах відповідає умовам укладеного між сторонами договору, підтверджується матеріалами справи. Доказів на його спростування відповідачкою суду не представлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості відповідно до кредитного договору №465240-КС-003 від 04.06.2023 за тілом кредиту у розмірі 30000 грн., оскільки умовами договору підтверджено надання відповідачці кредиту у розмірі 30000 грн., та позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 78645,84 грн., враховуючи правову позицію висловлену у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Щодо позовних вимог в частині стягнення прострочених платежів за комісією, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Верховний Суд в постанові від 06.12.2023 року по справі № 755/15848/20 зазначив, що " банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства".
В договорі №465240-КС-003 від 04.06.2023 відповідачка своїм підписом погодила комісію за надання кредиту у розмірі 4500,00 грн., проте банк не роз'яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідачки буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
З урахуванням положень ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови кредитного договору №465240-КС-003 від 04.06.2023 про встановлення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 4500,00 грн. є нікчемними, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором №465240-КС-003 від 04.06.2023 у розмірі 1506,16 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, вимоги банку частково обґрунтовані, зокрема, в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами та підлягають частковому задоволенню станом на 21.02.2023 у розмірі 108645,84 грн., яка складається з: 30 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 78645,84 грн. заборгованість за процентами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід присудити стягнення судового збору за подання позову у розмірі 2389,30 гривень.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258-263,274-275,279,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №465240-КС-003 від 04.06.2023 року у сумі 108645,84 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 30000,00 грн.; сума прострочених платежів по процентах 78645,84 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2389,30 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2024 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко