Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
11.04.2024м. ХарківСправа № 922/58/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (61001, м. Харків, вул. Танкопія, 31/3, код ЄДРПОУ 38157139)
про стягнення 5 873 589,12грн
за участю учасників справи:
позивача - Бова Я.О.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 5 684 315,99грн, пеню в розмірі 37 786,08грн, 3% річних в розмірі 113 665,08грн та збитки від інфляції в розмірі 37 821,97грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0151-02024 від 01.01.2019 в частині здійснення своєчасної оплати спожитої електричної енергії. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 08.02.2024 о 10:20.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що наданий позивачем акт приймання-передачі послуги від 31.03.2022 згідно з договором № 0151-02024 від 01.01.2019, не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містить підпису а ні постачальника, а ні покупця, а тому не може бути беззаперечним доказом факту поставки товару.
Також відповідач зазначає про те, що надані позивачем документи, а саме договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0151-02024 від 01.01.2019, додаткові угоди № 1 від 28.09.2019, № 2 від 01.11.2020, № 3 від 21.09.2021, додаткова угода б/н від 28.12.2021 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0151-02024 від 01.01.2019, акти приймання-передачі за травень 2020 року від 31.05.2020, за червень 2020 року від 30.06.2020, за вересень 2020 року від 30.09.2020, за грудень 2020 року від 31.12.2020, за травень 2021 року від 31.05.2021, а також акти коригування підписані неуповноваженими особами позивача, які перевищили свої повноваження та підписали зазначені документи без належних на те повноважень.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу та з урахуванням неотримання ним зазначеного позивачем товару, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач у відповіді на відзив, не погоджуючись з доводами відповідача, посилається на те, що до позовної заяви надано акт приймання-передачі послуг від 31.03.2022 разом з протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, які підтверджують факт його підписання представниками позивача та відповідача. Також позивач надав до суду копії доручень, що підтверджують правомірність підписання уповноваженими особами усіх долучених до матеріалів справи документів.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось у зв'язку з неявкою представника відповідача в судові засідання.
В судовому засіданні 28.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.04.2024.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Від представника відповідача перед судовим засіданням надійшло клопотання, в якому він просить суд визнати поважними причини пропуску строку його подання та забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 11.04.2024 об 11:20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
За приписами ч.2 ст.197 Господарського процесуального кодексу України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Підставою для визнання поважними причини пропуску строку подання даного клопотання відповідач зазначає укладення договору про надання правничої допомоги з новим представником за день до судового засідання.
Суд не вбачає поважності причин пропуску строку подання відповідного клопотання, оскільки відповідач був обізнаний про дату та час розгляду справи заздалегідь, а тому посилання на укладення договору з новим представником за день до дати судового засідання по суті суд не визнає тією поважною причиною, що може свідчити про неможливість подання відповідного клопотання хоча б на кануні, а не прямо у день судового засідання, що викликало у суду відсутність навіть технічної можливості розглянути відповідне клопотання.
Також суд звертає увагу, що за приписами ч.2 ст.197 Господарського процесуального кодексу України, на учасника справи покладено обов'язок копію заяви надіслати іншим учасникам справи, чого відповідачем зроблено не було.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, ОСП) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
За приписами ч.1 та ч.2 ст.56 Законом України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктами 3.1.7 та 3.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
01.01.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0151-02024 (далі - договір).
В подальшому сторонами неодноразово приймались нові редакції договору шляхом укладання додаткових угод, а саме: додаткова угода № 1 від 28.09.2019; додаткова угода № 3 від 21.09.2021 та додаткова угода від 28.12.2021.
Так, відповідно до п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 позивач зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
За умовами п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.
У п.5.2 договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати поетапну попередню оплату планової вартості послуги оператора системи передачі наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідач взяв на себе зобов'язання (п.5.5 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021) здійснювати розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів на надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються відповідачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Відповідач зобов'язався здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за надану позивачем послугу на умовах, визначених цим договором (п.8.3 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо відповідач не направив позивачу у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.13.01 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021).
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав та протягом 2019-2022 років поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами приймання-передачі, актами коригування до цих актів, рахунками, які надсилались позивачем на адресу відповідача за допомогою сервісу електронного документообігу, що підтверджується відповідними доказами, наявними у справі.
Відповідач за спожиту електричну енергію в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за період з серпня по вересень 2022 року утворилась заборгованість в розмірі 5 684 315,99грн, яка до теперішнього часу є не сплаченою.
Також, у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих позивачем послуг, останнім здійснено нарахування пені в розмірі 37 786,08грн, 3% річних в розмірі 113 665,08грн та збитків від інфляції в розмірі 37 821,97 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 5 684 315,99грн у серпні, вересні 2022 року у встановлений договором строк не виконав.
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Обставини, викладені позивачем у позові відповідачем не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту в період з серпня по вересень 2022 року електричну енергію в розмірі 5 684 315,99грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Твердження відповідача про те, що документи з боку позивача були підписані неуповноваженими особами та з перевищенням повноважень, а також посилання на те, що акт приймання-передачі послуг від 31.03.2022 не підписано є безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться копії відповідних доручень, що підтверджують правомірність підписання уповноваженими особами позивача усіх долучених до матеріалів справи документів, що слугують доказами невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0151-02024 від 01.01.2019, а також протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що підтверджують факт підписання акту приймання-передачі послуг від 31.03.2022.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем з моменту укладання договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а саме з січня 2019 року здійснювались оплати за отриману на підставі укладеного договору та додаткових угод до нього електричну енергію та відповідач жодного разу не звернувся до позивача з претензією, що договір, або акти приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії чи акти коригування підписані неуповноваженими особами позивача та з перевищенням їх повноважень.
Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Крім того, постачання електричної енергії позивачем та отримання її відповідачем, підтверджується його конклюдентними діями, а саме здійсненням оплат, у тому числі і з порушенням строків, визначених у договорі, у зв'язку з чим позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 21.05.2020 по 24.03.2022 у сумі 37 786,08грн, нарахованої за несвоєчасну оплату поставленої відповідачу електричної енергії, за кожен період окремо, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.7 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.09.2019 та п.5.7 договору в редакціях додаткових угод № 3 від 21.09.2021 та від 28.12.2021 визначено, що у випадку порушення відповідачем термінів розрахунку, позивач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
З наданого позивачем розрахунку пені судом вбачається, що відповідач починаючи з травня 2020 року здійснював оплату електричної енергії, що постачалась позивачем, з порушенням строків, визначених договором.
Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 21.05.2020 по 24.03.2022 у сумі 37 786,08грн, нарахованої за несвоєчасну оплату поставленої відповідачу електричної енергії, за кожен період окремо, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 21.05.2020 по 18.12.2023 у сумі 113 665,08грн та збитків від інфляції за період з березня по листопад 2023 року у сумі 37 821,97грн (за кожен період окремо), суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 21.05.2020 по 18.12.2023 у сумі 113 665,08грн та збитків від інфляції за період з березня по листопад 2023 року у сумі 37 821,97грн (за кожен період окремо), суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи те, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу спірної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (61001, м. Харків, вул. Танкопія, 31/3, код ЄДРПОУ 38157139) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) - 5 684 315,99грн основного боргу, 37 786,08грн пені, 113 665,08грн 3% річних, 37 821,97грн збитків від інфляції, 88 103,84грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "22" квітня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк