про повернення без розгляду
заяви про розподіл судових витрат
19 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/6636/23 пров. № А/857/21160/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого суддіШавеля Р. М.
суддів Кузьмича С. М.
Матковської З. М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
14.04.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Зартмет» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України) рішення № UA205140/2023/000124/2 від 22.03.2023р. про коригування митної вартості товарів «Прокат плоский з оцинкованої сталі», ввезення якого на митну територію України задекларовано позивачем в митному режимі «імпорт» згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ № 23UA205140022484U9 від 22.03.2023р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати (а.с.1-6).
Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.45 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці № UA205140/2023/000124/2 від 22.03.2023р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2147 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. (а.с.124-134).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.138-146).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024р. апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023р. в адміністративній справі № 140/6636/23 залишено без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладені на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), а також зазначено про те, що сума понесених витрат на правову допомогу в апеляційному суді не підлягає відшкодуванню ТзОВ «Зартмет» (а.с.193-211).
27.03.2024р. представник адвокат Білоусов В.І., діючий від імені та в інтересах ТзОВ «Зартмет», скерував за допомогою системи «Електронний суд» до апеляційного суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що були понесені під час апеляційного розгляду справи (а.с.213-217).
28.03.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» відповідач Волинська митниця направив до апеляційного суду клопотання про залишення без розгляду заяви ТзОВ «Зартмет» щодо розподілу судових витрат, оскільки позивач не дотримався вимог ч.7 ст.139 КАС України. Також постановою апеляційного суду вирішено питання про розподіл судових витрат, при цьому останньою відмовлено в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с.230-232).
Розгляд заяви здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви ТзОВ «Зартмет» про розподіл судових витрат, з огляду на наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як слідує з матеріалів справи, представником позивача заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 грн. (фіксована сума) на підставі договору про надання правової допомоги № 2010/01 від 20.10.2023р., укладеного між позивачем ТзОВ «Зартмет» та Адвокатським бюро /АБ/ «Віктора Білоусова» (а.с.223-224).
На підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем представлено копію вказаного договору, копію додаткової угоди від 25.01.2024р. до договору про надання правничої допомоги № 2010/01 від 20.10.2023р., в якій сторони погодили фіксовану суму гонорару адвоката в розмірі 3000 грн. (а.с.225-226), рахунок на оплату № 5 від 25.01.2024р. (а.с.222), прибутковий касовий ордер № 5 від 25.01.2024р. на суму 3000 грн. (а.с.221), акт надання послуг № 5 від 25.03.2024р. (а.с.220).
Між тим, вказана заява підлягає залишенню без розгляду через сукупність нижчевикладених причин.
Питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вирішено судом апеляційної інстанції, при цьому результати такого вирішення відображені в постанові апеляційного суду.
Зокрема, в мотивувальній частині постанови апеляційний суд виснував про те, що позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 грн., однак будь-яких доказів на підтвердження таких позивач не надав (така вимога заявлена 30.01.2024р., поважних причин неможливості надання апеляційному суду таких документів протягом двомісячного строку розгляду справи не визначено).
Із урахуванням наведеного, керуючись приписами ст.ст.134, 143 КАС України, апеляційний суд вважає, що позивачем не було доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу в апеляційному суді в заявленому розмірі 3000 грн., через що клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційному суді, не підлягає до задоволення.
Також в резолютивній частині постанови апеляційного суду міститься застереження про те, що сума понесених витрат на правову допомогу в апеляційному суді не підлягає відшкодуванню ТзОВ «Зартмет».
Таким чином, судом апеляційної інстанції вирішено всі позовні вимоги і питання про судові витрати, через що правові підстави для ухвалення додаткової постанови в порядку ст.252 КАС України є відсутніми.
Стосовно наявності підстав для розгляду представлених після апеляційного розгляду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів керується наступним.
За частиною 4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина 1 ст.143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною 5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023р. у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції:
«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
У постанові від 25.07.2023р. у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу вказав про те, що ТзОВ «Зартмет» під час розгляду апеляційної скарги було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., докази яких буде надано додатково (а.с.187).
Разом з тим, застосовуючи вищезазначені висновки Об'єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.07.2023р. у справі № 340/4492/22, та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат; до ухвалення у справі постанови апеляційного суду не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.
Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України давала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Відтак, оскільки представник позивача не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за апеляційною скаргою ухвалена постанова, тому в суду апеляційної інстанції є відсутніми процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заява ТзОВ «Зартмет» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу подана без дотриманням вимог ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України, тому останню належить повернути без розгляду.
Керуючись ч.7 ст.139, ст.166, ч.2 ст.167, ст.311, ч.2 ст.321, ст.ст.325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 140/6636/23, понесених в суді апеляційної інстанції, - повернути без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Гоовуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська
Дата складання повного тексту судового рішення: 19.04.2024р.