Справа № 560/20012/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
18 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідачів та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 220250002114 від 24.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.01.1981 по 26.01.1982, з 27.01.1982 по 20.03.1982, з 18.02.1984 по 07.12.1987, з 09.08.1989 по 10.01.1999 та з 13.04.2000 по 31.12.2003 (в повному розмірі), призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 липня 2023 року, та здійснити відповідні нарахування і виплату.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2023 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена відбитком печатки нового зразка; період роботи в колгоспі за 1981-1982 роки не враховано, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, в громадському господарстві та довідка про перейменування.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.10.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області № 220250002114 від 24.10.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 18.10.2020 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи 30 років, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV, про що повідомлено листом від 30.10.2023. Зазначено, що страховий стаж позивача складає 26 років 2 місяці 20 днів.
Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 24.10.2023 є протиправним. З врахуванням стажу позивача, який враховано відповідачем та періодів, які слід врахувати за результатами розгляду цієї справи, ОСОБА_1 має понад 30 років стажу, що є достатнім для призначення пенсії з з 19.07.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 30 років.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з ст. ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).
Суд першої інстанції вірно визнав безпідставними доводи відповідача про те, що перша сторінка трудової книжки НОМЕР_1 засвідчена відбитком печатки нового зразка, а щодо періоду роботи позивача в колгоспі з 1981 по 1982 роки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, в громадському господарстві та довідка про перейменування, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Варто наголосити, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Період роботи позивача з 13.04.2000 по 31.12.2003 в СТОВ «Перспектива» відповідачем враховано не в повному обсязі, а лише по 24-27 днів щомісяця.
Згідно з інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачем у вказаний період відпрацьовано більше 300 днів щороку, при нормі тривалості 230 днів, тому період роботи позивача з 13.04.2000 по 31.12.2003 в СТОВ «Перспектива» слід зарахувати до стажу позивача в повному розмірі.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 24.10.2023 є протиправним.
З врахуванням стажу позивача, який враховано відповідачем 26 років 2 місяці 20 днів, та періодів, які слід врахувати за результатами розгляду цієї справи, ОСОБА_1 має понад 30 років стажу.
З урахуванням наведеного, а також того, що звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, пенсія позивачу повинна бути призначена з 19 липня 2023 року - дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.